ЗАГАЛЬНОГО ФОНДУ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

ОБЛІК АСИГНУВАНЬ, КОШТІВ І ВИДАТКІВ

ТЕМА 2

2.1. Основні принципи і порядок отримання бюджетних асигнувань

Бюджетна установа— орган, установа чи організація, визначені Конституцією України, а також установа чи організація, утворені в установленому порядку органами державної влади, органами влади АР Крим або органами місцевого самоврядування, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету або місцевих бюджетів і є неприбутковими;

бюджетне асигнування— повноваження розпоряднику бюджетних коштів на взяття бюджетного зобов'язання і здійснення платежів на конкретну мету в процесі виконання бюджету, яке надане відповідно до бюджетних призначень;

бюджетне зобов'язання— будь-яке розміщення замовлення, укладання договору, придбання товару, послуга чи інші ідентичні операції протягом бюджетного року, згідно з якими необхідно буде здійснити платежі з бюджету протягом цього ж бюджетного року або в майбутньому відповідно до бюджетних асигнувань;

бюджетне призначення— це повноваження, яке надане головному розпоряднику коштів бюджету чинним Кодексом, Законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження, і дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Основною ознакою віднесення установ до бюджетних є надання їм асигнувань з державного або місцевих бюджетів для забезпечення діяльності протягом року і здійснення видатків, які передбачаються в кошторисах доходів і видатків.

Поняття «бюджетне асигнування» тісно пов'язане з поняттям «розпорядник бюджетних коштів». Бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів для виконання програм і заходів, які здійснюються за рахунок коштів бюджету.

Залежно від обсягу прав та обов'язків розрізняють головних розпорядників бюджетних коштів і розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Статус розпорядників бюджетних коштів визначений у новому Бюджетному кодексі України, відповідно до якого головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути лише:

ö за бюджетними призначеннями, які передбачені Законом про Державний бюджет України [17], — органи в особі їх керівників, уповноважені відповідно Верховною Радою, Президентом, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний суд України, Верховний суд України та інші спеціалізовані суди, установи та організації, визначені Конституцією України, або установи, що входять до складу Кабінету Міністрів, в особі їх керівників;

ö за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом АР Крим, — уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), які забезпечують діяльність Верховної Ради АР Крим і ради міністрів АР Крим, а також міністерства та інші органи влади АР Крим в особі їх керівників;

ö за бюджетними призначеннями, які передбачені іншими місцевими бюджетами, — керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники головних управлінь, управлінь і відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.

Головні розпорядники коштів Державного бюджету України затверджуються Законом про Державний бюджет України шляхом установлення їм бюджетних призначень.

Головні розпорядники коштів по місцевих бюджетах: визначаються рішенням про місцевий бюджет.

Головний розпорядник бюджетних коштів виконує такі функції:

ö розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань і функцій, визначених нормативно-правовими актами для досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;

ö розробляє відповідно до плану діяльності проект кошторису і бюджетні запити і подає їх до Міністерства фінансів України або до місцевого фінансового органу;

ö отримує бюджетні призначення шляхом затвердження їх в Законі про Державний бюджет України або в рішенні про місцевий бюджет, доводить в установленому порядку до відома розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня інформацію про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;

ö затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня;

ö здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень бюджетних коштів до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та за їх витрачанням;

ö отримує звіти про використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та аналізує ефективність використання бюджетних коштів.

Розпорядники бюджетних коштів— це бюджетні установи в особі і'х керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань і здійснення видатків з бюджету.

Залежно від обсягу прав і обов'язків розпорядники коштів нижчого рівня за державним бюджетом поділяються на розпорядників коштів бюджету другого та третього рівня, а за місцевим бюджетом — третього рівня. Такі відмінності кількості категорій розпорядників бюджетних коштів за різними бюджетами залежать від кількості ланок управління.

До розпорядників бюджетних коштів другого рівня відносяться керівники бюджетних установ, які уповноважені отримувати бюджетні асигнування, брати бюджетні зобов'язання, здійснювати видатки в установах, якими вони керують, а також доводити до відома розпорядників коштів третього рівня інформацію про обсяги бюджетних асигнувань і затверджувати їх кошториси.

Розпорядники бюджетних коштів третього рівня — це бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені отримувати бюджетні асигнування відповідно до кошторису, брати бюджетні зобов'язання і здійснювати видатки лише в установах, якими вони керують.

2.3. Облік видатків загального фонду, затверджених у кошторисі бюджетної установи. Склад видатків

Видатки — один з найважливіших показників фінансово-господарської діяльності бюджетних установ. Вони є основою для визначення результатів виконання кошторису доходів і видатків, а також для його аналізу з метою виявлення резервів зниження видатків. ; Видатки бюджетних установ, які вони здійснюють в процесі надання нематеріальних послуг, за економічним змістом відрізняються від видатків госпрозрахункових підприємств та організацій. Під видаткамирозуміють державні платежі, які не підлягають поверненню, тобто такі платежі, які не створюють і не компенсують фінансові вимоги.

Контрольна функція обліку потребує такої його побудови, яка б забезпечувала отримання різнобічної інформації про видатки залежно від місця й часу їх виникнення. Видатки мають досить складну структуру, а тому їх облік здійснюється залежно від чинної класифікації. Видатки, здійснені за рахунок бюджетних коштів, називаються видатками загального фонду, їх планують у кошторисі бюджетної установи у графі «Загальний фонд» за окремими кодами економічної класифікації.

Видатки на утримання бюджетних установ єодним з основних напрямів видатків бюджету. Але не завжди видатки на утримання установи збігаються з видатками бюджету. При обліку виконання кошторису видатки поділяються на два підоб'єкти: касові та фактичні видатки.

Касовими видатками вважаються всі виплати, здійснені з поточних чи реєстраційних рахунків як готівкою, так і шляхом безготівкових перерахувань. Повернення грошових коштів на рахунки приводить до відновлення, тобто зменшення касових видатків. Як приклад касових видатків можна навести такі операції: отримання готівки в касу на виплату заробітної плати, коштів на відрядження, для придбання матеріальних цінностей через підзвітних осіб; перерахування коштів постачальникам; повернення кредиторської заборгованості і т. ін. Основною задачею обліку касових видатків є забезпечення контролю за цільовим витрачанням бюджетних коштів відповідно до кошторисних асигнувань.

Фактичні видатки — це дійсні кінцеві видатки установи, оформлені відповідними документами, включаючи видатки за неоплаченими рахунками кредиторів, за нарахованою, але не виплаченою заробітною платою і стипендіями, витрати на продукти харчування, затверджений авансовий звіт по видатках на відрядження і т. ін. Ці видатки вони є показником кінцевого виконання кошторису установи, тому при виконанні планового обсягу робіт вони повинні відповідати сумам асигнувань за кошторисом.

В основі планування видатків, їх синтетичного та аналітичного обліку лежить бюджетна класифікація, що є важливим організуючим документом і суттєво впливає на всю організацію бухгалтерського обліку та звітності бюджетних установ. Важливою відмінністю нової бюджетної класифікації від попередньої є розмежування коштів, направлених на поточні та капітальні видатки. Кожній категорії присвоєно чотиризначний код. Скорочену форму класифікації видатків за економічною ознакою подано в табл. 2.З.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальні положення	\|	Облік касових видатків

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.