М'ЯКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ

До м'яких лікарських форм належать мазі, лініменти, супозиторії (свічки) , кульки, пасти.

Мазі (Unguenta) — лікарська форма м'якої консистенції для зовнішнього застосування. За допомогою мазі лікарську речовину наносять на шкіру чи слизові оболонки. До складу мазі крім лікарської речовини входить мазева основа (constituens). Мазевою основою можуть бути вазелін, ланолін, свинячий жир, нафталан, озокерит, парафін, гліцерин, віск, смоли, фітостерини, бентонітові глини. Мазеві основи повинні бути хімічно чистими, біологічно індиферентними (неактивними), мати відповідну консистенцію, бути сумісними з лікарськими речовинами, несприятливими для розмноження мікроорганізмів, і легко видалятися з місця їх нанесення. Вазелін (Vaselinum) — суміш твердих і рідких вуглеводів, які добуваються з нафти. Під дією повітря не псується. Вазелін не проникає в глиб шкіри, а тому лікарська речовина з цією мазевою основою діє тільки на її поверхні. Ця властивість вазеліну використовується для зменшення подразливої дії лікарських речовин на шкіру при лікуванні виразок, ран, поверхневих пошкоджень шкіри.

Вазелін буває білий і жовтий. Відмінність між ними лише в ступені очищення від забарвлюючих речовин. Якщо в рецепті не зазначається, який саме вазелін треба взяти, аптека готує мазь із жовтим.

Ланолін (Lanolinum) — жовто-бура жироподібна речовина із специфічним запахом, що виробляється потовими залозами овець. Добувають його при промиванні овечої вовни. Чистий ланолін, позбавлений води, має назву безводного (Lanolinum anhydricum). Суміш 70 ч. безводного ланоліну з 30 ч. води називається водним ланоліном (Lanolinum hydricum).

Ланолін, особливо безводний, має здатність вбирати багато води. У ньому не розмножуються мікроорганізми, тому його використовують при виготовленні мазі для лікування хвороб шкіри з вираженими ексудативними явищами. Ланолін, а разом з ним і лікарська речовина, добре проникає в глиб шкіри, впливає на глибоко локалізований патологічний процес у ній, а також забезпечує резорбційну дію препаратів.

При виписуванні рецептів треба вказувати, який саме ланолін, водний чи безводний, потрібно взяти для виготовлення мазі. Якщо цього не зазначити, то аптека приготує мазь на водному ланоліні. Часто мазі виготовляють на суміші ланоліну з вазеліном.

Свинячий жир (Adeps suilus, seu axungia porcina depurata) хоч і є доброю основою для мазі, однак швидко гіркне і псується на повітрі.

Нафталан, або нафталанову мазь (Naphthalanum, seu ting. Naphthalani), виготовляють, змішуючи 80 ч. очищеної нафталанової нафти з 20 ч. парафіну. Нафталан має своєрідний запах, містить сірку і магній, викликає розширення судин, сприяє розсмоктуванню запального інфільтрату, зменшує свербіння, діє протимікробно. Він є доброю основою для виготовлення мазей.

Рецепти на мазь виписують розгорнутим і укороченим способами. В першому випадку в Designatio materiarum перелічується назва лікарських речовин і мазева основа, їх кількість, а в приписі зазначається: «Змішай, зроби мазь» (M. f. ung.). Скороченим способом виписуються офіцинальні мазі і ті, до складу яких входить лише одна лікарська речовина.

Rp.: Furacilini 0,025 Rp.: Ung. Furacilini 0,1 % 25,0

Vaselini ad 25,0 D.S. Змащувати ушкоджені

M.f. ung. ділянки шкіри (скорочений

D.S. Змащувати ушкоджені спосіб виписування мазі)

ділянки шкіри

Якщо в рецепті немає вказівки, яку саме мазеву основу взяти, аптека завжди приготує мазь на вазеліні, а очну мазь — на суміші безводного ланоліну (1 ч.) з очищеним вазеліном (9 ч.). Очні мазі мають бути виготовлені асептично. Загальна кількість виписаної мазі залежить від потреби та використання, але звичайно не перевищує 10-100 г.

У Фармакопеї подаються такі офіцинальні мазі: аміказолова (Ung. Amicazoli), ксероформна (Ung, Xeroformii), цинкова (Ung. Zinci) та ртутні: біла (Ung. Hydrargyri album) і жовта (Ung. Hydrargyri flavum).

Пасти (Pastae) — це густі мазі, в яких кількість порошкоподібної речовини становить від 25 до 60-65 % усієї лікарської форми. Крім лікарської речовини до складу пасти входять індиферентні порошки (тальк, крохмаль, оксид цинку) і мазева основа. Завдяки великому вмісту порошків пасти мають підсушувальну дію.

Прості пасти можна виписувати скороченим і розгорнутим способами, а складні — лише розгорнутим способом.

Rp.: Zinci oxydi Rp.: Ac. arsenicosi anhydrici 1,0

Amyli аа 10,0 Sovcaini 3,0

Vaselini 20,0 PHenoli 0,5

M.f. pasta Glycerinі 5,0

D.S. Наносити на уражену M.f. pasta

ділянку шкіри D.S. Вкладати в дупло

хворого зуба

Лініменти (Linimenta) — рідкі мазі, що мають вигляд однорідної драглеподібної маси або густої рідини, яка плавиться при температурі тіла. Застосовуються лініменти зовнішньо для втирання у шкіру, накладання на рани, виразки. Виготовляють їх способом омилення жирних олій водним розчином лугів або змішуванням водних чи спиртових розчинів мила з іншими лікарськими речовинами та твердих жирів і жироподібних речовин з жирними оліями. Перед вживанням лінімент потрібно збовтати. Лініменти виписують розгорнутим способом із зазначенням усіх складових частин і їх доз.

Супозиторії (Suppositoria) — лікарська форма, що має тверду консистенцію при кімнатній температурі і м'яку при температурі тіла. Супозиторії призначені для введення лікарських речовин у пряму кишку (per rectum) — ректальні свічки (supp. rectalia), у піхву (per vaginam) — піхвові свічки (supp. vaginalia), у рану — палички (bacilli).

Ректальні супозиторії мають форму циліндра, конуса, сигари, їх маса може коливатися від 1,4 до 4 г; для дітей масу свічки треба зазначати в рецепті.

Піхвові супозиторії за формою бувають сферичні (globuli), яйцевидні (ovula) або мають вигляд плоского тіла з закругленими кінцями (pessaria). Маса їх 2-4 г.

Для виготовлення супозиторіїв за основу беруть масло какао (Oleum seu Butyrum Cacao), сплави парафіну і гідрогенізованих жирів (бутирол — Butyrolum), поліетиленоксиди, желатино-гліцеринове желе. Лікарські речовини змішують з основою, яку розтоплюють перед цим, після чого розливають у форми. Виготовляють супозиторії також заводським способом, пресуючи в спеціальних пристроях, потім загортають в парафіновий папір, станіоль, целофан. Хворому треба чітко роз'яснити, як вводити супозиторії.

Фармакологічні речовини, які з допомогою ректальних супозиторіїв вводять у пряму кишку, всмоктуються швидше, ніж при введенні у шлунок. Крім цього, лікарські речовини, введені таким шляхом, потрапляють у нижню порожнисту вену, минаючи печінку. Ось чому при захворюваннях стравоходу, шлунка, кишок, печінки, а також хворим, які знаходяться у непритомному стані, доцільно вводити лікарські засоби у вигляді ректальних супозиторіїв.

Rp.: Barbitali natrii 0,3

Butyroli 3,0

M.f. suppositorii rectaliae

D.t.d. N. 10 S. Вводити по 1 свічці на ніч у пряму кишку

Пластири (Emplastra) — це лікарська форма для зовнішнього застосування, тверда при кімнатній температурі, а при температурі тіла людини стає клейкою і міцно прилипає до шкіри.

Пластири крім лікарської речовини містять смоли, каучук, жири, віск, солі жирних кислот, вазелін, парафін, які після розплавлення добре змішуються з лікарськими речовинами.

При виписуванні пластиру вказуються його назва, маса, розмір.

Rp.: Empl. Plumbi sirnpücis 30,0

D.S. Прикладати на шкіру в ділянці ураження

Rp.: Empl. adhaesivi elasticі extensi 10 х 15 sm

D.S. Для фіксації пов'язок

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вивчення загальної характеристики господарства, окремих галузей господарства та міжгалузевих комплексів.	\|	Правові форми й види соціального забезпечення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.