Банківський аудит

У діяльності банківських установ особлива роль відводиться аудиту — важливому інституту визначення достовірного стану фінансово-господарської діяльності банку. Банківський аудит є одним із видів аудиту.

Банківський аудит є комплексною перевіркою результатів фінансово-господарської діяльності банків та інших фінансово-кредитних установ, яка передбачає правову, економічну та бухгалтерську оцінку даних фінансових звітів, що надаються для публікації або вищим організаціям.

Основною метою банківського аудиту є визначення достовірності бухгалтерської звітності, обліку, його повноти і відповідності здійснюваних банками операцій чинному законодавству і нормативним актам НБУ. Для банківських установ аудит також виконує такі завдання:

а) проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, оцінку активів і пасивів;

б) прогнозування результатів фінансово-господарської діяльності та розробку рекомендацій щодо підвищення фінансової ліквідності;

в) постановку, відновлення і ведення бухгалтерського обліку;

г) консультування з питань фінансового, податкового, банківського та іншого господарського законодавства України;

д) навчання працівників;

е) підтвердження даних проспекту емісії цінних паперів;

є) здійснення інших послуг із профілю діяльності аудиторських фірм (аудиторів).

Банківський аудит істотно відрізняється від інших видів аудиту (загального, інвестиційного, страхового) як за характером його здійснення, так і за методами проведення аудиторських перевірок. Водночас він ґрунтується на тій самій законодавчій основі, що й аудит названих вище видів.

Правове забезпечення аудиторської діяльності охоплює норми, які регулюють організаційне та методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання інших аудиторських послуг, відповідальність аудиторів та аудиторських фірм, сертифікацію аудиторської діяльності, статус Аудиторської палати України тощо. Правові основи здійснення аудиторської діяльності в Україні визначені Законом України "Про аудиторську діяльність", який є фундаментальним законодавчим актом у цій сфері та визначає місце і роль аудиту в системі незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника. Велике практичне значення для здійснення перевірок має також Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", дія якого поширюється на всіх юридичних осіб і який визначає питання організації бухгалтерського звіту на них та компетенцію власників з цього питання відповідно до законодавства та засновницьких документів. Крім загальних законів низка важливих норм щодо застосування терміна "аудит" міститься в банківському законодавстві: в Законі України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р. (п. 11 ст. 7; п. 6 ст. 9; статті 69-70); в Законі України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. (статті 37, 45, 69, п. 2 ст. 70).

Специфіка проведення й оформлення аудиту, підготовка звітності фінансово-господарської діяльності в банках зумовили потребу у конкретизації питань правового регулювання аудиторської діяльності в нормативних актах, що видаються Національним банком України. Конкретно з банківського аудиту НБУ прийнято низку документів, зокрема такі постанови Правління НБУ:

1) "Про затвердження Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України" від 20 березня 1998 р. № 114 та відповідні зміни до нього від 3 грудня 2001 р.;

2) "Про затвердження Методичних вказівок щодо застосування стандартів внутрішнього аудиту в комерційних банках України" від 20 липня 1999 р. № 358;

3) "Про заходи щодо подальшого розвитку банківського аудиту" від 9 лютого 1999 р. № 53;

4) "Про затвердження Концепції, програми підготовки і сертифікації зовнішніх аудиторів банківських установ України за участю Національного банку України" від 15 липня 2002 р. № 250;

5) "Про затвердження Положення про Комітет з питань сертифікації аудиторів банків та внесення змін до Положення про кваліфікаційну комісію НБУ з питань 168

сертифікації аудиторів, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банківських установ" від 9 вересня 2003 р № 387;

6) "Про затвердження Положення про сертифікацію аудиторів банків" від 9 вересня 2003 р. № 388;

7) "Про затвердження Положення про порядок подання банками до Національного банку України аудиторських звітів (аудиторських висновків) за результатами щорічної перевірки фінансової звітності" від 9 вересня 2003 р. № 389.

Важливу роль у системі нормативного регулювання аудиторської діяльності відіграють стандарти — Національні нормативи аудиту, затверджені Аудиторською палатою України, а також Положення про порядок сертифікації аудиторів, затверджене рішенням АПУ від 18 квітня 2003 р. Затверджені Аудиторською палатою України нормативи є обов'язковими при здійсненні аудиторами аудиторської діяльності. Відхилення, порушення або недодержання вказаних нормативів є порушенням основ аудиторської етики і тягне за собою накладення стягнення на аудитора. Зазначені нормативи є обов'язковими для виконання і підприємствами, банками. Починаючи з 1 січня 1999 р. вони включають такі стандарти: договір на проведення аудиту, планування аудиту, документальне оформлення аудиту, аудиторські докази, аудиторська вибірка, перевірка додержання вимог закону і нормативних актів при здійсненні аудиту, порядок складання аудиторського висновку, знання бізнесу аудиту, контроль якості аудиторських послуг тощо.

Ці нормативи створено на основі Міжнародних стандартів аудиту з урахуванням специфічних умов, пов'язаних з переходом України до ринкової економіки. Основне призначення цих нормативів полягає в закріпленні єдиних основоположних правил, які визначають нормативні вимоги до проведення й оформлення аудиту, до оцінки якості аудиту, до порядку підготовки аудиторів та оцінки їх кваліфікації і забезпечують певні гарантії результатам аудиторської перевірки за умови їх додержання.

Правилами НБУ передбачено, що банки, починаючи з 2003 р., повинні укладати угоди з аудиторськими фірмами, працівники яких сертифіковані за Міжнародними стандартами аудиту. У разі невиконання передбачених вимог НБУ має право вимагати від банків проведення повторного аудиту згідно з Міжнародними стандартами. Введення Національним банком Міжнародних стандартів аудиту зумовлено потребою відповідності його банківського нагляду загальним принципам ефективного банківського нагляду, розробленим Базельським комітетом.

Додержання національних нормативів аудиту з урахуванням Міжнародних стандартів аудиту у процесі здійснення аудиторської діяльності гарантує певний рівень якості аудиту і надійність його результатів, вони також є підставою в суді для доказу якості проведення аудиту і відповідальності аудиторів за якість аудиторської перевірки.

Регулювання аудиторської діяльності в банківській системі України покладено на Національний банк України, який організовує аудиторську перевірку банків, приймає нормативні документи, що регулюють аудиторську діяльність у банківській сфері, забезпечує систематичний нагляд за організацією банківського аудиту та сприяє реалізації норм Закону України "Про аудиторську діяльність". Безпосередньо сертифікацію аудиторів у банках здійснює Комітет з питань сертифікації аудиторів банків.

У п. 6 ст. 69 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено складники банківського аудиту, а саме фінансова звітність банків, що подається до НБУ, має щороку перевірятися аудитором. Аудиторська перевірка банку здійснюється аудитором, який має сертифікат, виданий Комітетом з питань сертифікації аудиторів банків, на аудиторську перевірку банків. Аудиторський звіт повинен містити такі реквізити: баланс банку; звіт про рахунки доходів та витрат; звіт про рух капіталу; таблицю строків активів та пасивів; інформацію щодо достатності резервів та капіталу банків, адекватності бухгалтерського обліку, процедури внутрішнього аудиту та заходів контролю банку; висновок про те, чи відповідає наданий банком фінансовий звіт дійсному фінансовому стану банку.

Для перевірки і підтвердження достовірності річної фінансової звітності банки щороку залучають професійну аудиторську фірму (аудитора), не пов'язану майновими інтересами з банком або його учасниками (зовнішній аудит). Зовнішній аудитор затверджується загальними зборами учасників банку.

Аудиторська перевірка здійснюється відповідно до законодавства України на підставі договору, укладеного з аудиторською фірмою (аудитором).

До часу укладення договору про проведення аудиту банк зобов'язаний перевірити наявність у аудитора (керівника) аудиторської фірми права здійснювати аудит у банківських установах. Після завершення аудиту банк має отримати від аудитора (аудиторської фірми) аудиторський звіт (аудиторський висновок). Аудиторський звіт (аудиторський висновок), який банк подає до Національного банку (у тому числі до відповідного територіального управління Національного банку), має бути складений відповідно до вимог законодавства України та стандартів. У складеному аудиторському звіті повинен міститися висновок про дійсний фінансовий стан банку та про підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження аудитором (аудиторською фірмою) достовірності, повноти та відповідності законодавству України такої фінансової звітності банку.

Чинне законодавство передбачає відповідальність аудиторів за якість аудиторської перевірки. Заходи впливу до аудиторів застосовуються Комітетом з питань сертифікації аудиторів банків на основі:

- виявлення фактів невідповідності висновків аудитора щодо підтвердження фінансової звітності банків внаслідок здійснення аудиту і звітів про перевірки банків, що були проведені за той самий звітний період відповідними рівнями системи банківського нагляду або самостійними структурними підрозділами центрального апарату Національного банку;

- розглянутих аудиторських звітів та висновків про перевірку банків, що подаються до Національного банку;

- інформації від Аудиторської палати України або державних контрольних і правоохоронних органів про неналежне виконання аудиторами своїх професійних обов'язків.

За неналежне виконання професійних обов'язків до аудитора Комітетом з питань сертифікації аудиторів банків можуть застосовуватися такі заходи впливу, як попередження, припинення чинності сертифіката на строк до одного року або анулювання його.

Важливим нормативним документом при здійсненні аудитором аудиторської діяльності є Кодекс етики професійних бухгалтерів України, розроблений Федерацією професійних бухгалтерів і аудиторів України і затверджений рішенням Аудиторської палати України(Постанова Правління Національного банку України "Про схвалення Кодексу професійної етики внутрішніх аудиторів банківських установ" від 12.02.2003 № 50). Кодекс є обов'язковим для виконання всіма членами Федерації щодо професійних послуг. Для професії аудитора він має особливе значення, оскільки закріплює важливі вимоги та основоположні етичні принципи, яких аудитори повинні додержувати. На сьогодні правове регулювання банківського аудиту в Україні багато в чому залежить від Міжнародних стандартів аудиту та використання їх з метою гармонізації національного законодавства з правом Європейського Союзу. З метою уніфікації аудиту в міжнародному масштабі Міжнародною федерацією бухгалтерів, зокрема Міжнародним комітетом з аудиторської практики, впроваджено Міжнародні стандарти аудиту.

Відповідно до рішення Аудиторської палати України від 18 квітня 2003 р. № 122 Стандарти аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів прийнято як Національні стандарти аудиту.

Використання Україною Міжнародних аудиторських стандартів у практичній діяльності сприятиме поглибленню міжнародної кооперації в галузі аудиту, поліпшенню якості національних стандартів, однозначному розумінню норм і стандартів аудиту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття та види банківських ризиків	\|	Ліцензування банківської діяльності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.