• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Основи екології

План

Твори на задану тему.

4. Ранжування(кожен у класі складає список учнів за певною ознакою: від того, кому ця риса найбільш притаманне до того, кому вона найменш властива; оцінки кожному учневі підсумовують і виводять середнє арифметичне).

5. Метод незалежних характеристик (вказується не одна риса, а сукупність якостей кожного).

Лекція № 6

(тези)

Методика організації та проведення виховного заходу, гри, інсценування

1. Методика оформлення виховного заходу.

2. Види гри

3. Методика проведення гри.

4. Психолого-педагогічні умови ефективності проведення гри.

5. Методика та умови ефективності підготовки інсценізації.

Тези лекції

1. Методика оформлення сценарію виховного заходу (свята):

1. Титульна сторінка (навчальний заклад, тема, клас, для якого заплановано, автор).

2. Мета, обладнання, унаочнення, декорації, перелік дійових осіб та відповідних костюмів.

3. Хід заходу.

4. Список літератури.

1. Сценарій - це детальна літературно-текстова й
організаційна розробка змісту і ходу будь-якої виховної справи,
зокрема - свята. У сценарії послідовно викладаються окремі
художні та реальні елементи дії, вказані способи переходу від
однієї частини дії до іншої, наводиться орієнтовний напрямок усіх
імпровізаційних виступів та інших акцій. У сценарій вводяться
художні твори, які будуть використані, чи уривки з них; у ньому
передбачаються засоби активізації учасників, планується
оформлення і спеціальне обладнання приміщень.

Відсутність ретельно розробленого сценарію, підміна його організаційним планом, який не розкриває змісту кожного елемента, може привести до неузгодженості окремих його частин, їх механічного з'єднання, збіднення виразних можливостей матеріалу і недостатньо яскравого розкриття ідеї.

2. Основні етапи роботи над сценарієм. Зазвичай, ця
робота починається із продумування ідейно-тематичної основи
справи, чіткого визначення її теми та ідеї, які тісно
взаємопов'язані, але різняться одна від одної. Тема - це коло
життєвих явищ, відібраних і висвітлених автором сценарію, або,
кажучи іншими словами, це те, про що автор хоче розповісти
учасникам справи. Ідея - це основна думка, оцінка подій, про які
йдеться у сценарії, чи, іншими словами, те, заради чого автор хоче
розповісти учасникам про щось.

Ідея сценарію слугує стрижнем для добору та організації документального й художнього матеріалу, вона попередньо визначає основний конфлікт дії, її композицію, диктує принцип відбору тих, хто виступатиме. Нечіткість ідеї, як правило, виявляється у нечіткості смислових акцентів справи.

Тема задається із самого початку, а до ідеї, як до головного висновку, сценарист і режисер повинні підвести учасників. Недоцільно подавати ідею в готовому вигляді, з самого початку.

Завдання полягає в тому, щоб змусити кожного включитися в події, самому осмислити ідею, якій підпорядковано розвиток дії. У такому творчому процесі глядач і стає активним учасником виховної справи.

Тема та ідея тісно пов'язані і разом створюють ідейно-тематичну основу театралізованої вистави, свята, ігрової програми тощо.

Однак, для створення сценарію визначити його тему та ідею недостатньо. У сценарії обов'язково має бути сюжет, тобто розвиток подій, вияв характерів у дії.

Пошуки яскравого, цікавого матеріалу для організації сюжету - невід'ємна частина роботи над сценарієм. Автори сценарію компонують матеріал так, щоб сюжет розвивався від події до події, у безперервній, логічно пов'язаній сценічній дії.

Розвиток сюжету неможливий у сценарії без визначення і розробки конфлікту, тобто основного для розвитку подій зіткнення інтересів, поглядів, прагнень. Конфлікт може виражатись у подоланні труднощів, перешкод.

Наступний крок - продумування композиції, тобто реалізація сюжету і конфлікту у сценічній дії, яка розвивається. Композиція є організацією дії, а значить вимагає відповідного логічного розміщенням матеріалу в ході сценарію. Композиція сценарію включає в себе: експозицію, зав'язку, розвиток дії (основну дію), кульмінацію і розв'язку.

Експозиція - це коротка розповідь про події, які передували виникненню конфлікту, що його викликали. Зазвичай, експозиція переростає у зав'язку - вони невіддільні. Експозиція і зав'язка мають бути чіткими, лаконічними. Вони несуть велике психологічне навантаження, так як "збирають" увагу глядача, готують до сприйняття дії, налаштовують на сприйняття. За своєю формою експозиція-зав'язка можуть бути надзвичайно різноманітними за формою вираження: віршована заставка, пісня, сценка з п'єси, фрагмент кінофільму, театралізована хода...

Наступна частина композиції - розвиток дії, чи основна дія, тобто зображення процесу боротьби, її перипетій, ланцюги подій і зіткнень, в яких вирішується конфлікт.

5. Алгоритм написання сценарію: загальні вимоги. Текст сценарію має бути викладений без помилок. Вимоги до комп'ютерного набору: шрифт - Times New Roman, розмір шрифту - 14, інтервал -1,5.

Текст, у якому йде мова про дії ведучих та учасників виховної справи, подається посередині рядка й виділяється курсивом (наприклад: Звучить лірична мелодія), крапка не ставиться. Зліва жирним шрифтом вказують дійових осіб (наприклад: Ведуча:), справа - текст їх слів. Текст сценарію має бути викладений за таким алгоритмом:

1. Вказати форму проведення виховної справи та її тему (наприклад: Новорічне свято „Найдорожчий скарб").

2. Вказати адресність, тобто - для дітей якої вікової категорії призначена справа (наприклад: Для учнів 5-6 класів; Для молодших школярів; Для старшокласників).

3. Вказати мету проведення: навчальну чи пізнавальну, розвиваючу, виховну (наприклад: познайомити молодших підлітків з напрямами живопису, сприяти їх пізнавальній активності, розвитку уваги, спостережливості, пам'яті, творчих здібностей, формуванню основ естетичної культури, естетичного досвіду).

4. Вказати наочне оформлення, його зміст, кількість (наприклад: плакат „Книга - джерело знань", табло „Рахуй до ста" (Зшт.), аркуші паперу (Зшт.), журнал „Барвінок" (3 примірники), портрети художників: вказати прізвища й ініціали, надувні кульки (15 штук), букети квітів, вишиті рушники тощо).

5. Музичне оформлення передбачає перелік музичних творів та зазначення їх авторів (наприклад: „Вальс квітів" П.І.Чайковського, „Пісня про рушник": музика ГМайбороди, слова А.Малишка).

6. Обладнання включає усі технічні та інші засоби, необхідні для проведення виховної справи (магнітофон, акустична система, мікрофон, телевізор, проектор, декорації, стелаж для виставки, мольберти, трибуна, музичні інструменти, вази для квітів тощо).

7. Окремо вказують різного роду реквізит та аксесуари для проведення ігор та конкурсів: склянки, ложки, мотузки, маски, пов'язки для очей, дрібні предмети, таці, нитки, клаптики тканини, пластмасові пляшки тощо; спортивний інвентар: м'ячі, кеглі, обручі, гімнастичні палки тощо.

8. Сценарій ходу виховної справи (свята, ігрової програми, турніру, усного журналу, години спілкування тощо) викладається детально у такій послідовності: вступ (визначається актуальність теми, мотивується діяльність), основна частина (її зміст спрямований на реалізацію визначених педагогічних завдань, передбачає залучення учнів до різних видів діяльності), заключна частина (підведення підсумків, допомагає з'ясувати рівень розуміння й усвідомлення основних ідей справи). У ході сценарію слід виділити усі види роботи (розповідь, інтерв'ю, демонстрація, перегляд фрагментів фільму, гра, бесіда, прослуховування музичних творів) й детально їх описати. Якщо виконується пісня, вірш чи прозовий твір -слід подати їх повний текст. Якщо проводиться гра -потрібно вказати завдання її учасникам, правила та умови гри. Якщо письмове оформлення є детальним, то на початку викладу посередині робиться запис: „Хід свята (ігрової програми тощо)", якщо подається розгорнутий план проведення виховної справи (наприклад, не можна наперед передбачити, які потрібно буде вводити коментарі у ході інтелектуальної гри, екскурсії чи вікторини), то слід записати: „План проведення інтелектуальної гри". Не детальний план проведення будь-якої справи педагогом записується за умови, коли він вільно володіє матеріалом і немає потреби у детальному викладі. Подаючи досвід виховної роботи на обласну педагогічну виставку, науково-методичну раду, обласні та Всеукраїнські конкурси, слід подавати розгорнуті сценарії усіх виховних справ.

2. Види ігор:

І. За видом діяльності:

· ігри-дозвілля (за власним бажанням);

· ігри педагогічні (з метою вирішення педагогічних завдань).

ІІ. Колективні розважальні ігри:

· творчі:

◦ сюжетно-рольові;

◦ конструкторські;

◦ драматизації;

◦ ігри-жарти;

◦ ігри-розиграші;

· ігри за визначеними правилами:

◦ рухові;

◦ хороводні;

◦ спортивно-змагальні;

◦ настільні.

3. Методика проведення гри:

1. Вибір місця і часу для проведення гри.

2. Вибір адекватної гри.

3. Підготовка необхідного обладнання.

4. Мотивація, стимулювання до гри.

5. Оголошення назви гри.

6. Інструктаж.

7. Розподіл або уточнення ролей.

8. Створення уявних ситуацій (за необхідності)

9. Повторення правил техніки безпеки.

10. Власне гра.

11. Завершення гри.

12. Рефлексія та повторення назви гри.

13. Визначення переможців, нагородження переможців та підсумок гри.

14. Переключення від гри до навчання або до іншої гри.

4. Психолого-педагогічні умови ефективності проведення гри:

a. Визначення творчої (навчальної, розвивальної) доцільності гри.

b. Забезпечення психологічної комфортності і природності гри.

c. Урахування вікових та анатомо-фізіологічних властивостей учасників гри.

d. Захист людської гідності.

e. Врахування ролі вчителя у процесі гри.

f. Стимулювання дитячої ініціативності та фантазування.

g. Створення „ситуації успіху”.

5. Методика та умови ефективності підготовки інсценізації.

1. Створіть атмосферу творчості.

2. Працюйте колективно.

3. Виберіть оптимальний сценарій.

4. При розподілі ролей, не залишайте нікого осторонь інсценування, надавайте значущості кожній ролі.

5. За потреби організовуйте кастинг. Приховано керуйте так, щоб учні зробили правильний вибір.

6. Сплануйте графік репетицій.

7. Зробіть кілька екземплярів сценарію

8. Роздайте слова кожному учаснику.

9. Не бійтеся змінювати і доопрацьовувати сценарій.

10. Заздалегідь перевіряйте вивчення тексту. Пам’ятайте: якщо хтось від початку завчить неправильно текст, то так і розкаже його на сцені.

11. У процесі репетицій зберігайте спокій і терпіння.

12. Не обмежуйте ініціативу та фантазування учнів, проте за потреби спрямовуйте їх.

13. Заздалегідь подбайте про декорації та костюми.

14. Продумайте все до дрібниць в організації постановки. На окремому аркуші запишіть перелік додаткових обов’язків і проконтролюйте їх виконання.

15. Ставтеся до інсценізації як до зйомок у Голівуді.

Лекція № 7

Особливості співпраці класного керівника із батьками учнів

1. Різновиди сімей.

Сім’я– невелика соціальна група, до якої входять поєднані шлюбом чоловік і жінка, їх діти, кровні родичі, інші особи, пов’язані родинними зв’язками з подружжям.

Сім’ї бувають благополучними та неблагополучними.

До неблагополучних сімей належать:

· аморальні сім’ї, де батьки-алкоголіки, наркомани, тобто ведуть аморальний спосіб життя;

· асоціальні сім’ї, члени якої конфліктують із морально-правовими нормами суспільства, схильні до правопорушень;

· конфліктні сім’ї, у яких постійно відбуваються конфлікти між батьками і дітьми, що проявляються у сварках, суперечках, грубощах, бійках;

· неповні сім’ї, у яких дитину виховує один із батьків;

· зовні благополучні сім’ї, які, тим не менше, постійно припускаються грубих помилок у вихованні дітей, наприклад, усе дозволяють їм, розбещуючи;

· сім’ї соціального ризику, які потребують соціальної допомоги.

2. Чинники ефективної взаємодії класного керівника з батьками:

1. Запрошення батьків до співробітництва шляхом доброзичливості та відкритості.

2. Дотримання позиції рівноправності.

3. Визнання важливості батьків у співпраці.

4. Вияв любові, захопленості їх дитиною.

5. Пошук нових форм співпраці:

· використання заходів, спрямованих на підвищення авторитету батьків;

· довіра до виховних можливостей батьків, підвищення рівня їх педагогічної культури й активності у вихованні;

· педагогічний такт, неприпустимість необережного втручання в життя сім’ї;

· життєстверджуючий, мажорний настрій при вирішенні проблем виховання, опора на позитивні риси дитини, орієнтація на успішний розвиток особистості.

3. Шляхи залучення батьків до виховної роботи школи

Батьківський комітет класу, який створюється із метою демократизації управління виховним процесом, налагодження зворотного зв’язку сім’я – школа, для поточного корегування рішень, забезпечення єдності педагогічних вимог до учнів, надання допомоги сім’ї. Діє відповідно із положенням про батьківські комітети загальноосвітніх шкіл. Батьківський комітет обирають на батьківських зборах класу, а на засіданні батьківського комітету обирають голову, відповідальних за окремі види роботи.

Загальношкільний батьківський комітет, який обирають на загально шкільних зборах із представників батьківських комітетів класів. Обирають одночасно голову такого батьківського комітету та відповідальних за роботу у комісії навчальній, культурно-масовій, господарській, трудовій, професійній, педагогічної пропаганди. До сфери його діяльності входять піклування про групи продовженого дня, санітарний стан школи, допомога в ремонті школи, організація літнього відпочинку дітей, їх харчування тощо.

Виконання батьками практичних рекомендацій, прохань, наприклад:

· проведення безпосередньої роботи з дітьми (шефство, керівництво гуртком);

· надання організаційної допомоги вчителю (сприяння у проведенні екскурсії);

·участь у зміцненні матеріальної ба школи, вирішенні господарських питань (допомога в обладнанні кабінету, ремонт школи).

Лекція № 8

Методи вивчення сімей та роботи з батьками

І. Методи вивчення сімей:

1.Метод документалістики, передбачає вивчення документальних даних про дитину і сім'ю (медична картка дитини, відомості про перебування дитини в дошкільному закладі, особиста справа дитини, характеристики і класні журнали за попередні роки тощо). Дані, одержані з цих документів, дадуть уявлення про стан здоров'я дитини, її психо-фізіологічний розвиток (відповідність віковим нормам, відставання від них, прискорення) тощо.

2. Методу опосередкованого вивченнясім’ї. Увагавчителя спрямовується на учня як на члена сім'ї: поведінка, характер, темперамент, стосунки з батьками та іншими членами сім'ї, ровесниками, навчальні здібності і пристрасті, захоплення, уподобання тощо. Ефективною тут виступає індивідуальна бесіда з учнями (з коротким фіксуванням необхідних фактів). При проведенні письмового опитування в анкету треба включати не більше як 3-4 запитання, які мають чітке формулювання. В нагоді може стати і така форма як тематичне малювання. Орієнтовними темами тут можуть бути такі: «Портрет моєї сім'ї», «Наша сім'я у вихідний день», «Наші сімейні захоплення», «Після трудового дня».

3. Метод спостереження і прямого вивчення сім'їмає на меті конкретне вивчення сімейного оточення дитини, взаємостосунків між батьками і дітьми, існуючої в сім'ї атмосфери з метою визначення засобів, форм і методів педагогічного впливу на батьків, виявлення «слабких» місць і можливостей їх усунення на базі раніше описаних методів.

4. Метод ретроспективного аналізу біографій. Суть його полягає в тому, що учні пишуть твори з теми: «Я і моя сім'я в минулому, сьогодні, у майбутньому», «Я», «Мій родовід», «Портрет моєї сім'ї». Цей метод передбачає доброзичливість і дотримання педагогічного такту. Обговорювати результати таких творів, цитувати їх у класі, на батьківських зборах або заняттях з батьками неприпустимо.

5. Анкетування.

6. Метод незакінчених речень:батькам пропонується у швидкому темпі закінчити фрази:

У школі, де навчається моя дитина, мені подобається...

У школі, де навчається моя дитина, мене хвилює...

Коли мені складно прийняти правильне рішення у питаннях виховання, я...

Мені хотілося б порадитись з учителем про ...

В моїй дитині мене хвилює ...

Якби я був на місці вчителя (класного керівника, класовода), то

7. Тестування батьків, яке розкриває їхні позиції стосовно один одного і характеризує загальну атмосферу сім'ї.

Крім виявлення загальних питань стану сімейної атмосфери, необхідно мати дані, що стосуються саме характеру виховного впливу батьків на дитину. Тут бажано з'ясувати такі питання, як ставлення батьків до дітей (повна опіка, рівне, дбайливе, байдуже, пригнічуюче особистість дитини); що виступає основним предметом турботи батьків (здоров'я дитини, навчальна діяльність, розвиток пізнавальних інтересів, художні, спортивні здібності); на основі яких знань виховується дитина (використання життєвого досвіду і народно-сімейних традицій, поради теле- і радіопередач, читання психолого-педагогічної літератури, відвідування спеціальних заходів для батьків, консультації вчителя). При цьому рекомендують складати «Педагогічний паспорт сім’ї», однак ми не рекомендуємо записувати конфеденційну інформацію, щоб вона не зашкодила іншим, адже ви ніколи не зможете об’єктивно оцінити стан стосунків у сім’ї певної дитини через ряд об’єктивних причин.

Вивчення вчителем загальноосвітньої школи сімей учнів за запропонованими нами методами допоможе йому отримати узагальнені дані про атмосферу в сім'ї, характер сімейного виховання і взаємостосунки в кожній конкретній родині, що є необхідною умовою для організації роботи по формуванню педагогічної культури батьків. Отримані в ході вивчення сімей узагальнені дані пропонуємо звести у

ІІ. Методи роботи з батьками

Методи роботи з батьками, що становлять основу педагогічної освіти сучасних батьків такі:

· педагогічний лекторій, який передбачає надання батькам систематизованих знань із теорії виховання;

· позакласний педагогічний всеобуч, спрямований на ознайомлення батьків з проблемами виховання дітей різних вікових груп, починаючи роботу із першого класу; роботу організовує та проводить керівник школи;

· університет педагогічних знань, який передбачає серйозну підготовку з теоретичних знань; заняття відбувається у формі як лекцій, так і семінарів; батьками беруть участь у обговоренні проблеми;

· підсумкова річна науково-практична конференція батьків з проблем виховання, учасники якої наперед визначають найактуальнішу проблему сімейного виховання та вивчають її протягом року. Доповіді розподіляються між батьками, враховуючи їх бажання, досвід виховання дітей, вміння поділитися своїми думками. Вчитель підбирає необхідну літературу, яку рекомендує прочитати при підготовці до конференції (література повинна бути доступною для всіх). У ході підготовки до конференції з батьками проводяться консультації, на яких увага звертається на саме необхідне, суттєве, на те, про що треба сказати обов'язково. Конференція починається вступним словом вчителя або когось з батьківського активу, хто користується загальною повагою, вміє організувати аудиторію, спрямувати її роботу в потрібне русло. Потім ще раз батькам нагадують основні питання, які будуть обговорюватись. У кінці конференції обов'язково треба зробити підсумок, розпитати батьків, виявити їх побажання на майбутнє. Приблизна тематика конференцій: Книга і читання у Вашому домі. А.С.Макаренко радить батькам. В.О.Сухомлинський про виховання дітей у сім'ї. Сім'я – колиска гуманізму, патріотизму, милосердя.

· день відкритих дверей, головна мета яких – показати роботу школи, привернути увагу батьків до проблем виховання; цей метод потребує детальної організації: оформлення школи тощо;

· класні батьківські збори, урізноманітнити та покращити які допоможе підготована наперед анкета чи питальник;

· відвідування батьків вдома з метою налагодження індивідуальних контактів;

· листування, що передбачає періодичне надсилання батькам листів;

· консультації батькам, як усні , так і письмові; індивідуальні та групові; з ініціативи вчителя, і за проханням батьків; метою консультації є вирішення конкретних особистих питань, які постають перед батьками в щоденному житті. Адже іноді у батьків виникають індивідуальні проблеми, запитання стосовно саме їх дитини, що теж бажано вирішувати індивідуально, віч-на-віч з учителем.

· запрошення батьків до школиз метою проведення конфіденційних розмови;

· тематичні вечори запитань та відповідей, які сприяють глибокому пізнанню методики сімейного виховання; запрошуються працівники різних галузей для професійної поради, консультації; на них розглядаються проблеми як виховання, так і навчання;

· ознайомлення батьків із психолого-педагогічною літературою (н-д, книги Д.Карнегі);

· позакласні заходи із залученням батьків;