Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Удосконалювання технологічних прийомів одержання електролітичних покриттів

Нові технологічні прийоми – електролітичне осадження металу на нестаціонарних режимах (на реверсивному й асиметричному струмі).

При цьому отримується більш гладка поверхня і дрібнозерниста структура за рахунок того, що ріст зерна зародків блокується.

Процес характеризується коефіцієнтом реверсування:

де t_к і t_a – відповідно катодний і анодний період, С.

Оптимальне значення ε_опт = 300/5 = 60.

Щільність струму:

- при хромуванні Дк = 120...150 А/дм²;

- при осталюванні Дк = 80...100 А/дм².

При цьому продуктивність збільшується в три рази;

Електролітичне осадження металу на асиметричному струмі дозволяє ще більше підвищити продуктивність за рахунок того, що щільність ще вища (Дк = 160...200 А/дм²).

Асиметричний струм одержують накладенням змінного промислового струму на постійний, одно-, напівперіодвипрямлений струм.

Безванні методи застосовуються для відновлення великогабаритних деталей (колінчастих валів, циліндрів, отворів, корпусних деталей і ін.).

Існують три безванних методи: струминний, проточний, натиранням.

При струминному методі електроліт підводиться до деталі, встановленої в електолітичному осередку спеціальної конструкції, що відіграє роль ливарної ванни (наприклад, для шатунних і корінних підшипників колінчастого вала).

Для більш рівномірного покриття (якщо це можливо) деталь обертають.

У проточному електроліті можна відновити внутрішні поверхні циліндрів ДВЗ, труб. Електроліт нагнітається в порожнину відновлюваної деталі насосом. Відстань між анодом (дзеркалом циліндра) і катодом (стрижнем) повинна бути не більша 5...10 мм.

При нарощуванні натиранням деталь устанавлюють у центрах верстата і підключають до катода джерело постійного струму. Електроліт подається із судини за допомогою капельниці до повстяного тампона, закріпленого в тампонотримачі (анод).

При відновленні внутрішніх корпусних деталей застосовують рухливий анод. Відносне переміщення катода (анода) перешкоджає росту занароджених кристалів, сприяє зниженню внутрішніх напружень і тому дозволяє застосовувати велику щільність струму (Дк = 150...200 А/дм²).

Поверхня виходить гладка, нарощуваний шар рівномірний, структура дрібнозерниста.

Продуктивність у три – чотири рази вища, ніж ванних методів осадження гальванічного металу.

Хімічниі нарощування деталей без використання електричного струму (наприклад, хімічне нікелювання прецизійних пар).

Процес нікелювання протікає в два етапи:

1-й етап: розкладання гіпофосфату натрію водою при температурі (802)⁰С

;

2-й етап: атомарний водень відновлює нікель

Побічний процес – виділення фосфору, яким насичується покриття

При термічній обробці деталі (температура дорівнює 400⁰С) протягом однієї години утвориться з’єднання Ni₃P, що має високу твердість.

Недолік – низька продуктивність.

Шляхи поліпшення експлуатаційних і фізико-хімічних властивостей покриття.

До фізико-механічних властивостей покриття відносяться:

- зчеплюваність;

- твердість;

- зносоздатність;

- втомлювана міцність.

Для поліпшення зчеплюваності застосовують електромеханічну обробку, багатошарові осади.

Перший шар (товщина – 0,3...0,5 мм – для хрому і 0,8...1,0 мм для заліза) піддають травленню, після чого наносять другий шар і т.д.

Твердість покриття залежить, головним чином, від структури осаду і складу його компонентів. Більш дрібнозернисті структури одержують з холодних електролітів при великій щільності струму. Однак, збільшення щільності струму призводить до росту дендридних зерен, а зниження температури – до зниження продуктивності нарощування.

Тому для поліпшення твердості застосовують:

- механічне або ультразвукове перемішування електроліту;

- одержання осадів при нестаціонарних режимах (реверсивний, асиметричний);

- електролітичні сплави;

- органічні присадки, що додаються в електроліт.

Для підвищення зносостійкості застосовують:

- тверді покриття (за рахунок одержання дрібнозернистої структури);

- металополімерні або металографічні покриття, що грають роль твердого змащення (забезпечення позитивного інгредієнта).

Втомлювана міцність залежить від:

- роду і структури покриття;

- величини і знаку напруги (розтягуючі або стискаючі).

Практично всі покриття мають меншу втомлювальну міцність, ніж оброблені вуглецеві і леговані сталі. Тому для підвищення втомлюваної міцності покриттів неохідно застосовувати додаткові зміцнення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості отримання інших електролітичних покриттів	\|	Запитання для самоперевірки по темі 3

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.029 сек.