Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Державні соціальні служби в Україні

Жодне відомство, причетне до розв'язання соціаль­них проблем, не спроможне самотужки успішно вирішити багаторівневі завдання у сфері соціального обслу­говування населення. Досягти цього можна завдяки на­уково обґрунтованому, високопрофесійному виконанню ними своїх повноважень і обов'язків, цілеспрямованій і системній координації їх роботи на місцевому, регіо­нальному, загальнодержавному рівнях.

У підпорядкуванні місцевих держадміністрацій пе­ребувають органи опіки і піклування, кімнати тимчасо­вого перебування неповнолітніх, служба у справах не­повнолітніх, у т. ч. соціальні притулки для них.

Чимало місцевих організацій мають подвійне підпо­рядкування. Наприклад, районні відділи праці та соці­ального захисту населення або центри соціальних служб для молоді є частиною відповідної відомчої структури, послуговуються її нормативами, стандартами, відомчими інструкціями та іншим методичним забезпеченням. Вод­ночас вони підпорядковані районній державній адмініс­трації. Фінансують їх переважно за рахунок місцевого бюджету, який ухвалюють відповідні місцеві ради.

Служби, які мають справу з проблемою як індиві­дуальною потребою. На цьому рівні працюють інформа­ційні, консультативні служби, відділи, які з'ясовують сутність проблеми, спрямовують клієнтів до відповід­них служб або спеціалістів.

Служби, які працюють безпосередньо з клієнтами (центри соціальних служб для молоді, лікарні, терито­ріальні центри обслуговування пенсіонерів, самостій­них непрацездатних громадян та ін.).

Реалізація політики стосовно подолання певноїпроблеми або поліпшення соціального буття конкретноїгрупи населення. Обов'язком суб'єктів цього рівня(Державна служба зайнятості, Державний центр соці­альних служб для молоді) є створення системи соціаль­них служб, методичне забезпечення, управління діяль­ністю. Вони працюють з масштабними проблемами, а неокремим випадком.

Центральні органи виконавчої влади із спеціаль­ним статусом (мають особливі завдання і повноважен­ня, наприклад Державний департамент України з пи­тань виконання покарань).

Регіональні організації (районний центр зайня­тості населення, міське управління праці та соціально­го захисту, громадські та благодійні організації, які на­дають соціальні послуги та зареєстровані на обласному, міському, районному рівнях).

З огляду на організаційний рівень діяльності органі­зації, органи, інституції, які формують соціальну полі­тику держави, здійснюють соціальну роботу, відповідно до їх повноважень і функціональних обов'язків можуть належати до одного з таких п'яти рівнів:

1. Формування соціальної політики держави, плану­вання соціальних програм. Своїми рішеннями, норма­тивними актами вони окреслюють межі, в яких функ­ціонують соціальні служби. До них належать:

Верховна Рада України (виконує законодавчу функцію, визначає засади політики, затверджує загаль­нонаціональні програми, в т. ч. соціального, економіч­ного, культурного розвитку, затверджує державний бюджет, виконує функцію контролю за дотриманням Конституції та законів України, прав і свобод людини та громадянина);

місцеві ради (визначають економічний, соціаль­ний, культурний розвиток відповідної адміністративно-територіальної одиниці, встановлюють місцеві податки і збори, затверджують місцеві бюджети);

Кабінет Міністрів України (організовує реалізацію державної політики, виконання Конституції і законів України, розробляє і забезпечує здійснення загальнодер­жавних програм, у т. ч. соціального, економічного роз­витку, спрямовує і координує роботу міністерств та ін­ших органів виконавчої влади).

2. Забезпечення реалізації політики у певній галузі,сфері або при виконанні особливих повноважень. Суб'єк­ти соціальної роботи, які належать до цього рівня, маютьсвоїм обов'язком створення організаційних механізмівреалізації соціальної політики, здійснення відповіднихвиконавчо-розпорядчих функцій. Такими суб'єктами є:

— міністерства (центральні органи виконавчої вла­ди, які реалізують політику у відповідній галузі, берутьучасть у підготовці проектів державних програм економічного і соціального розвитку України, Державного бюджету України, затверджують галузеві стандарти, норми та нормативи, виконують у межах визначених законодавством повноважень функції управління май­ном підприємств, які належать до сфери їх управління;

державні комітети (центральні органи виконав­чої влади, які вносять пропозиції щодо формування дер­жавної політики і забезпечують її реалізацію у відповід­ній сфері діяльності, сприяють іншим органам виконав­чої влади у здійсненні їхніх повноважень);

Для здійснення ефективної соціальної роботи фахів­цям необхідно добре знати повноваження місцевих струк­тур, різновиди допомоги, яку вони зобов'язані і здатні надати. Наприклад, неблагополучні сім'ї залежно від си­туації в них (сім'ї, що неспроможні виховувати дітей) пе­ребувають у фокусі уваги кількох місцевих установ. Як правило, ними у межах своєї компетенції опікуються:

— районний центр соціальних служб для молоді (со­ціальний супровід, соціальна підтримка, соціальне інс­пектування неблагополучно! сім'ї; інформаційні і кон­сультативні соціально-педагогічні послуги сім'ям; пси­хологічна підтримка сім'ї; соціальна реклама здорового сімейного способу життя; організація сімейного дозвіл­ля, спілкування і відпочинку; оздоровлення дітей з неблагополучних сімей і дітей з девіантною поведінкою; вивчення проблем і потреб сімей різних типів);

районний відділ соціального захисту (надання різних видів матеріальної допомоги малозабезпеченим сім'ям: субсидії, виплати на дітей, пенсії, гарячі обіди, компенсації, пільги тощо; допомога малозабезпеченим сім'ям у вихованні дітей: надання безкоштовних квит­ків на свята, в музеї тощо);

районний відділ освіти (інспектори з охорони ди­тинства виявляють дітей, які потребують захисту прав у сім'ї і суспільстві; надають матеріальну допомогу ді­тям з малозабезпечених сімей, організовують їх дозвіл­ля та відпочинок, культурну просвіту;

районна служба у справах неповнолітніх (прове­дення спільно з дільничними інспекторами міліції, на­родними депутатами бесід з батьками стосовно їхньої відповідальності за умови проживання і виховання ді­тей; рейди-перевірки неблагополучних сімей; позбав­лення батьківських прав, опіки, піклування);

кримінальна міліція у справах неповнолітніх (обстеження житлово-побутових умов сім'ї, виявлення фактів асоціальної та аморальної поведінки батьків, ізо­ляція дітей від таких умов життя і передавання їх у притулок, інтернат соціального патронажу; запрошен­ня батьків на засідання у виконком для бесіди з ними, попередження про необхідність виконувати батьківські обов'язки, інформування про відповідальність за неви­конання цих обов'язків; звернення до громадських ор­ганізацій, трудових колективів з проханням вплинути на виконання батьками своїх обов'язків щодо дітей; до­помога у розшуку сімей бездоглядних дітей, вивчення можливостей повернення їх у сім'ї);

дільничні інспектори міліції (за заявами сусідів, членів сім'ї відвідують сім'ї з метою перевірки тривож­ної інформації і попередження батьків про відповідаль­ність за невиконання обов'язків щодо дітей, фіксування у протоколі виявлених правопорушень; взяття на облік неблагополучних дітей і батьків, які недбало викону­ють свої обов'язки щодо них; рейди-перевірки станови­ща в сім'ї: зовнішній огляд дітей, умов життя, бесіди з батьками і дітьми; допомога у влаштуванні батьків на лікування від алкогольної та наркотичної залежності; допомога службі у справах неповнолітніх в оформленні опіки та піклування).

За радянської влади систему соціальних служб в Ук­раїні утворювали підпорядковані різним відомствам великі інтернатні заклади (будинки дитини, дитячі бу­динки, школи-інтернати, будинки-інтернати, психонев­рологічні інтернати, геріатричні пансіонати та ін.), за основу функціонування яких було взято ідеї колектив­ного виховання і колективного захисту. У них не працю­вали фахові соціальні працівники і не застосовували етичних та професійних стандартів соціальної роботи.

Ці заклади успадкувала система соціальних служб сучасної України. У 90-ті роки XX ст. почався розвиток системи нестаціонарних закладів для людей похилого віку, людей із функціональними обмеженнями, молоді, сімей, а також сімейних форм догляду за дітьми, які за­лишилися без батьківського піклування.

Тепер в Україні на роботу з людьми похилого віку зорієнтовані такі державні заклади:

територіальні центри з обслуговування самотніх непрацездатних громадян похилого віку та інвалідів (спеціальна державна установа, яка надає за місцем проживання до 40 видів послуг пенсіонерам, інвалідам, самотнім, непрацездатним та іншим соціально незахи-щеним громадянам вдома, у закладах стаціонарного, тимчасового і денного перебування);

будинки-інтернати загального профілю для гро­мадян похилого віку та інвалідів (стаціонарна соціаль­но-медична установа загального типу для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни та праці, інвалідів, які потребують стороннього догля­ду, побутового і медичного обслуговування);


Читайте також:

  1. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
  2. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
  3. Аварійно-рятувальні служби
  4. Автоматизація банківської діяльності в Україні
  5. Аграрні відносини в Україні у ХVІ - перш. пол. ХVІІІст.
  6. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  7. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  8. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
  9. Адміністративне судочинство в Україні
  10. Адміністративний устрій та окупаційний режим в Україні під час війни 1941-1945 рр
  11. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
  12. Адміністративно-правове регулювання проходження державної служби




Переглядів: 6614

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Міжнародні організації (Дитячий фонд ООН, Міжнародна організація праці, Міжнародний альянс з | Прийомна сім'я (добровільне спільне проживання і виховання у сім'ї (від 1 до 4) дітей-сиріт і дітей, позбав­лених батьківського піклування).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.