Коефіцієнти ліквідності

Оцінка кредитоспроможності позичальника

З метою зниження кредитного ризику визначають рейтинг кредиту за допомогою системи балів та системи фінансових коефіцієнтів.

Система балів передбачає визначення балів за такими параметрами:

— призначення і сума кредиту;

— фінансовий стан позичальника;

— строк і схема погашення боргу;

— кредитна інформація про позичальника;

— застава;

— взаємовідносини позичальника з банком;

— ціна кредиту.

По кожному з цих параметрів визначається кількість балів від 1 (найменше) до 9 (найбільше).

Залежно від загальної суми балів кредити класифікують:

— найкращі;

— високої якості;

— задовільні;

— граничні;

— гірше граничних;

— критичні (втрати).

У світовій практиці виділяють п’ять груп фінансових коефіцієнтів:

— ліквідності;

— ефективності, або активності;

— фінансового лівериджу;

— операційні та прибутковості;

— ринкові.

Якщо прийняти, що:

1. Оборотний капітал = Поточні активи – Дебіторська заборгованість;

2. Оборотний капітал = Гроші + Товарно-матеріальні запаси,

то можна отримати, що:

1) поточні активи = Оборотний капітал + Дебіторська заборгованість;

2) поточні активи = Гроші + Товарно-матеріальні запаси + Короткотермінова поточна дебіторська заборгованість;

3. Високоліквідні активи = Поточні активи – ТМЗ.

Звідси можна знаходити коефіцієнти ліквідності, які показуватимуть ступінь мобільності різних активів клієнта, що забезпечать своєчасну оплату ним власної заборгованості. Тобто в чисельник формули можуть бути поставлені:

поточні активи;

оборотний капітал;

високоліквідні активи.

Суть підстановки різних активів полягає в з’ясуванні залежності ліквідності підприємства від певного виду активу. Це робиться шляхом або простого порівняння отриманих значень показників ліквідності або вирахування дисперсії, або середньоквадратичного відхилення цих значень.

Але при використанні цього показника в аналізі можна стикнутися з багатьма проблемами. По-перше, це те, що кожен з активів (навіть якщо вони належать до однієї групи) має різний рівень ліквідності. Тобто вони з різною швидкістю та ефективністю можуть бути конвертовані в гроші. Вирішити цю проблему можна таким чином:

де N — частка вартості активу, яку можна отримати при негайній реалізації активу на ринку. Цей показник залежить у першу чергу від попиту на даний вид активу на ринку.

Також вирішенням цієї проблеми може бути застосування біржових цін при визначенні вартості активів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вивчення та оцінка якості сукупних активів банку	\|	Коефіцієнти ефективності управління активами

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.