Відомості про найбільші озера Світу та України.

Морфометричні характеристики озер.

Морфологічна будова озерної улоговини та її розвиток.

1. З часу виникнення озера між його водною масою, улоговиною, басейном і організмами, які його населяють, відбувається взаємодія у вигляді складних механічних, фізико-хімічних та біологічних процесів, що зумовлюють нормальний цикл розвитку озера. Зовнішній вигляд початкової улоговини змінюється: формується озерне ложе з характерними обрисами. Найбільшою мірою на улоговину впливає водна маса. Хвилі руйнують її береги. Продукти руйнування в значній кількості відкладаються тут же на місці й утворюють підводну берегову терасу. Дрібні фракції переносяться в глиб озера та осідають на дно. До механічного впливу водної маси додається її хімічний вплив і вивітрювання гірських порід. Річки, які впадають в озеро, приносять певну кількість наносів і теж деформують улоговину. Одночасно з утворенням озера починається заселення його організмами. Відмираючи, ці організми осідають на дно. Відбувається поступове вирівнювання дна улоговини озера та його обміління. У міру обміління озера роль рослинності біля берега підвищується: вона ніби витискує воду й озеро наближається до припинення свого існування (рис. 2.1.). Накопичення в озерах відкладів і заростання є нормальним процесом їхнього розвитку, який відбувається постійно.

Процеси розвитку озер у різних умовах водообміну та в різних кліматичних зонах можуть уповільнюватися або прискорюватися. За відсутності стоку з озера весь завислий матеріал органічного й неорганічного походження осідає на дно. У проточних озерах частина цих речовин виноситься за їхні межі, що сприяє меншому замуленню. При зниженні рівня води процес замулення і заростання озера посилюється.

Найбільш знижена частина озерної улоговини, яка заповнюється водою при максимальному підвищенні рівня, називається озерним ложем. Воно поділяється на дві основні області: берегову і глибинну. У першій області переважають процеси руйнування гірських порід, які складають улоговину, у другій - відкладаються продукти руйнування.

Рис. 2.1. Схема заростання озера:

а - з пологими берегами (1 - осоковий торф; 2 - комишевий і очеретяний торф;3 - сапропель; 4 - сапропеліт);

б - з крутими берегами (1 - торф зі сплавили із залишків різних рослин; 2 - пелоген; 3 - сапропелевий торф; 4 - сапропеліт)

У береговій області виділяються три зони: берег, узбережжя й берегова відмілина (рис. 1.3.). Берег - це частина озерного схилу, який лежить навколо озера і не зазнає впливу хвиль. Узбережжя - це суха частина, яка зазнає впливу хвиль; заливна частина, яка вкривається водою при високих рівнях, і підводна частина, яка завжди вкрита водою. Берегова відмілина, що має вигляд берегової тераси, нахилена в бік озерної западини і виникає внаслідок розмиву й відкладання порід. Узбережжя та берегову відмілину часто об'єднують в одну зону прибережну (літораль).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція. СУТЬ І ФУНКЦІЇ НЕВЕРБАЛЬНОГО МАНІПУЛЮВАННЯ	\|	Відомості про найбільші озера Світу та України.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.