Місце юридичної деонтології в системі юридичних наук

Маючи свій власний предмет, юридична деонтологія займає конкретне місце в системі соціальних наук - як юридичних, так і неюридичних (психологічних, політичних, етичних, естетичних).

Юридична деонтологія є спеціальною професійно-прикладною наукою і вступної навчальною дисципліною, яка тісно пов'язана і з суспільними науками - психологією,соціологією, етикою, естетикою, і з юридичними дисциплінами.

Юридична деонтологія входить до системи юридичних наук, об'єднаних загальною назвою - правознавство. У класифікації юридичних наук (1. Теоретико-історичні; 2. Галузеві і міжгалузеві; 3. Спеціальні прикладні) її можна віднести до першої категорії, оскільки вона має стрижнем свого поглибленого вивчення професійну культуру юриста, його професійно-правова поведінка, тісно пов'язане з політичною , психологічної, етичної та естетичної культурою.

Проблематику юридичної деонтології можна вважати головним чином теоретико-правової, тісно пов'язаної з правової психологією, правової політологією, правової етикою, правової естетикою. Існує загальний механізм формування професійного кодексу юриста, який включає в себе підсистеми: юридичний механізм, психологічний і соціальний (політичний, моральний, етичний, естетичний) механізми, які тісно взаємодіють на основі головних найважливіших структурних зв'язків - правових принципів.

Віднесення юридичної деонтології до теоретико-історичних наук аж ніяк не означає відсутність специфіки кожної з юридичних наук, що входять в цю групу. Предмет юридичної деонтології має відмінності від предмета теорії держави і права, що дозволяє розглядати їх як самостійні науки та навчальні дисципліни. Хоча теорія держави і права в певній мірі також є вступної наукою до спеціальних юридичних наук - конституційного, цивільного, адміністративного, кримінального, екологічного та ін, однак, на відміну від юридичної деонтології, вона - фундаментальна, загальнотеоретична наука, яка виробляє загальні поняття, принципи, на які спираються інші юридичні науки.

Юридична деонтологія, будучи теоретико-правовою наукою та навчальною дисципліною, має іншу цільову спрямованість. Вона покликана узагальнити інформацію про якість юридичної практики та ознайомити майбутнього юриста з системою вимог, які пред'являються до нього в цивілізованому суспільстві, дати загальні відомості про специфіку і зміст юридичної діяльності. Вона "римується" з теорією держави і права, але звернена не до розкриття загальнотеоретичних основ права, а до пізнанняюридичної діяльності, до людей, її здійснюють, до загальним і особливим якостям їх праці. Норми, що входять у загальну систему пропонованих юристу вимог, розкриваються як гідності (якості) через рівні його психологічної, політичної, професійно-правової, етичної і естетичної культури.

Юридична деонтологія як навчальна дисципліна покликана допомогти студенту виробити вміння спілкуватися з клієнтами та колегами, керувати людьми, виважено аналізувати найскладніші ділові ситуації, не боятися самостійності і новизни рішень, отримувати від негативного досвіду позитивні висновки, навчитися вдаватися до постійного самоаналізу та об'єктивної оцінки як своїх дій, так і дій оточуючих людей.

Зрозуміло, чим вище можливості юриспруденції (теоретичної та прикладної), тим більше вимог пред'являються до самих юристам-професіоналам. Взаємовідносини з клієнтом - складний комплекс, з якого не можна вичленувати що-небудь у якості єдино можливого. Сьогодні юрист повинен керуватися не принципами карально-страхітливого характеру, вираженого в заборонних нормах, а гуманними міркуваннями, яким більше відповідають норми дозвільно - відновлювального характеру. Основна соціальна функція професійної юридичної роботи полягає в перекладенні загальнолюдських правових і моральних принципів і норм на "тональність" професійно-юридичного звучання, своєрідне узгодження суспільних і професійних інтересів, створення найбільш сприятливих передумов і умов для реалізації конкретних юридичних завдань.

Властивий нашого часу акцент на наукову організацію праці і підбір кадрів в юриспруденції ставить проблему створення моделі оптимально орієнтованого фахівця, відповідно його місцем, кваліфікації і характеру діяльності.

Вітчизняна юридична деонтологія стоїть перед багатьма складними і поки ще невирішеними або вирішеними в різній (нерідко слабкою) ступеня питаннями. Це закономірно, бо юриспруденція (теоретична і практична) розвивається, рухається вперед і в зв'язку з цим висуваються нові проблеми. Сьогодні розвиток юридичної деонтології досягло того рівня, при якому і для неї виявляється характерним процес диференціації, властивий розвитку юриспруденції в цілому. Загальні принципи та положення переломлюються при цьому в специфіці окремих юридичних сфер, напрямів і дисциплін і вже в такій опосередкованій формі стають основою для вироблення конкретних рекомендацій для юридичних працівників (напр., у правоохоронній сфері - для працівників міліції різних підрозділів, суду, прокуратури і т . д.). Але при цьомупрофесія юриста незалежно від його спеціалізації має єдині основи, загальні риси, які визначаються спільністю права, його єдністю, взаємозалежністю прийнятих рішень.

Можна виділити три напрями зв'язку юридичної деонтології з іншими правовими науками та навчальними дисциплінами:

· юридична деонтологія є вступної наукою і містить відомості, необхідні для поглибленого розуміння закономірностей юридичної діяльності слідчого, прокурора, судді, нотаріуса, адвоката та ін;

· створює теоретичні основи для прикладних юридичних науки навчальних дисциплін: судова психологія, судова етика, юридична конфліктологія та ін;

· поповнює багаж юридичної науки і практики завдяки самостійному предмету дослідження, розвиває нові підходи, поставляє нову інформацію і тим самим збагачує юриспруденцію (теоретичну і прикладну).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття юридичної деонтології як науки.	\|	Тема 5. Дивідендна політика підприємства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.