ІІІ. Кишковий сік. Роль в травленні, регуляція. Моторна діяльність тонкої кишки, регуляція.

В тонкій кишці під впливом кишкового соку відбувається остаточний гідроліз усіх харчових речовин до стадії мономерів і всмоктування їх в кров і лімфу. Травлення в тонкій кишці відбувається спочатку в її порожнині – порожнинне травлення, а потім в зоні кишкового епітелію за допомогою ферментів, які фіксуються на мікроворсинках кишкового епітелію – пристінкове або мембранне травлення.

Кишкові залози знаходяться в слизовій оболонці всієї тонкої кишки. Кишечник сік – каламутна, в’язка рідина. Кишечник сік складається з 20 ферментів.

Склад кишечного соку:

Пептидази (протеолітичні ферменти)
Ліпаза (ліполітичні ферменти)
Амілаза, мальтаза, лактаза (амілолітичні ферменти).
Неорганічні речовини - бікарбонати, хлориди, фосфат натрію, кальцій, калій.
Органічні речовини – білки, амінокислоти, слиз (захист слизової оболонки).

Регуляція:

1. Рефлекторна – сік виділяється тільки при потраплянні хімусу в кишечник (подразнення механо- і хеморецепторів слизової). Секреторний нерв – блукаючий.

2. Гуморальна – секретин, холецистокінін-панкреазимін, мотилін.

Моторна діяльність тонкої кишки:

1. Перистальтика – при узгодженому скороченні циркулярних і поздовжніх м’язів стінки кишки. При цьому вище харчового хімусу утворюється звуження, а нижче – розширення порожнини кишки. Харчова кашка витискується в розширену частину кишечника. Хвилеподібні рухи проштовхують харчову кашку до прямої кишки. Пропульсивна перистальтика (потужні хвилі вздовж всього тонкого кишечнику) проштовхує залишки хімусу в товсту кишку наприкінці процесу травлення (через 3,5-4 години після прийому їжі) і триває 4-5 годин. Отже, через 8-10 годин після прийому їжі залишки хімусу потрапляють повністю в товстий кишечник.

2. Ритмічна сегментація – періодичне скорочення циркулярного шару м’язів на ділянках шириною 1,0-1,5 см, на відстані один від одного 15-20 см.

3. Маятникоподібні рухи – скорочення невеликої ділянки поздовжніх м’язів, завдяки чому стінка зміщується по відношенню до хімусу. При цьому хімус переміщається «вперед-назад» і тим самим ретельно перемішується.

Регуляція моторики:

1. Автоматія – завдяки пейсмекерам тонкої кишки (де відбувається спонтанна деполяризація). «Вузли» автоматії знаходяться при впадінні загальної жовчної протоки в 12-палу кишку і в клубовій кишці.

2. Рефлекторна регуляція (місцева)– забезпечують нервові сплетення кишки. Подразнення виникають при розтягненні стінки кишки хімусом. Вона регулюється вегетативною системою: ПСНС – збуджують, а СНС – гальмує скорочення.

3. Гуморальна – серотонін, вазопресин, окситоцин, гістамін, гастрин, мотилін. ХЦК-ПЗ, брадикінін, кислоти, луги. Всі вони посилюють моторику.

ІУ. Травлення в товстій кишці. Роль мікрофлори. Моторика товстої кишки, регуляція. Акт дефекації. Всмоктування різних речовин, регуляція.

Залишки їжі, яка не перетравилася в тонких кишках, потрапляє через ілеоцекальну заслонку в сліпу кишку ( за добу 300-500 мл).В товстих кишках відбувається концентрація хімусу за рахунок всмоктування води. Також продовжується всмоктування електролітів, водорозчинних вітамінів, жирних кислот, вуглеводів. При відсутності механічних подразників (при відсутності хімусу) виділяється незначна кількість соку. При подразненні хімусом, сікоутворення збільшується в 8-10 разів. Сік вміщує незначно ферментів, слиз. Перетравлюючи здатність соку незначна. Основна функція соку – захист слизової оболонки від механічних, хімічних пошкоджень і забезпечення слабко лужної реакції (8,0).

Мікрофлора товстої кишки: 90% безспорові анаероби, 10% - молочнокислі бактерії, кишкова паличка, стрептококи й спороносні анаероби.

Функції:

1)кінцевий розклад залишків неперетравлених речовин і компонентів травних секретів

2) синтез вітамінів групи В і К, різних БАР (ГАМК, глутамат)

3) участь в обміні речовин

4) імунний бар’єр через пригнічення патогенних мікробів

5) стимулює розвиток імунної системи організму

Під дією мікробів неперетравлені вуглеводи зброджуються до молочної і оцтової кислот, алкоголю, СО2, Н2О. З білками відбувається гнилісний розклад і утворюються токсичні з’єднання і гази: індол, скатол, водень, сернистий газ, метан. Ці токсини йдуть в печінки, там вони знешкоджуються. Балансоване харчування зрівноважує процеси гниття і бродіння (кислі продукти бродіння перешкоджають гниттю).

Регуляція секреції соку в товстих кишках відбувається як нервовим шляхом (через механо- і хеморецептори), так і гуморальним (секретин, мотилин, ХПК-ПЗ). В товстій кишці секреція також визначається місцевими рефлексами, які обумовлені механічним подразненням хімусу.

Моторна функція товстої кишки. Товста кишка виконує функцію депо неперетравлених залишків хімусу і формує калові маси. Проходження хімусу відбувається повільно (за 15-2 діб). Це сприяє тривалий контакт зі стінкою кишки, створює благо приємні умови для закінчення всмоктування, здебільше води і солей.

Зовнішній повздовжній шар м’язів розташований у вигляді смуг, і знаходиться в постійному тонусі. При цьому скорочення окремих ділянок циркулярного м’язового шару утворює складки і здуття (гаустри). Хвилі гаустрації повільно прокативаються по товстій кишці. Проштовхування їжі виникає в результаті пропульсивної перистальтики, 3-4 рази за добу.

Регуляція моторной функції:

1. Нервова – через місцеві рефлекси (інтрамуральні нервові сплетення). Механічні і хімічні подразники стимулюють перистальтику. Вищерозташовані відділи ВНС корегують місцеві рефлекси: парасимпатика стимулює, а сим патика пригнічує перистальтику.

2. Гуморальна – серотонін збуджує. А адреналін гальмує моторику товстої кишки.

Дефекація. За добу утворюється 100-200 г кала.

Склад:

1. Вода – 75-80%

2. Сухий залишок – целюлоза та інші неперетравлені речовини, бактерії 10-30 %, 10-15% неорганічних речовин, 5% жиру, злущеного епітелію, слизу.

Колір – результат розкладу пігментів жовчі. Запах обумовлений сірководнем, індолом, скатолом.

Механізм дефекації:

1. Подразнення рецепторів прямої кишки.

2. Аферентні нерви – статевий, тазовий нерв. Імпульс йде до крижового відділу спинного мозку (центр дефекації).

3. Еферентні імпульси йдуть по парасимпатичному нерву до внутрішнього анального сфінктеру. Розслаблення внутрішнього сфінктеру запускає рефлекси посилення перистальтики прямої кишки, розслаблення зовнішнього сфінктеру, скорочення м’язів черевного пресу і діафрагми. Участь скелетних м’язів забезпечує можливість свідомого впливу на процеси дефекації.

Рефлекс дефекації оказує ряд рефлекторних впливів на різні системи органів. Так, серцеві скорочення учащаються на 20 ударів за хвилину. Можливо збільшення систолічного тиску до 60 мм рт.ст., діастолічного – до 20 мм рт.ст.

Всмоктувальна функція ШКТ. Всмоктування – це переніс речовин із порожнини кишечнику в кров і лімфу.

Сприяє всмоктуванню:

1.Скорочення ворсинок – йде стискування капілярів і відтоку крові і лімфи від ворсинок. Розслаблення ворсинок утворює присмокту вальну дію – поліпшує всмоктування.

2. Перистальтика кишок –підвищення внутрішньо порожнистого тиску, забезпечує приріст фільтраційного тиску.

3. Посилення кровозабеспечення слизової кишки в 2-3 рази. Кров від шлунка і кишок проходить через печінку, а потім йде в загальний кровоток.

Від слизової рота, прямої кишки, кров одразу йде в загальний кровоток, минаючі печінку.

Механізми всмоктування: пасивний осмос, дифузія, активний енергозалежний транспорт.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема: Травлення в кишці. Роль печінки і підшлункової залози в травленні.	\|	Лекція № 16.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.