Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Класифікація темпераментів.

Загрузка...

ІНДИВІДУАЛЬНІ [ТИПОЛОГІЧНІ) ОСОБЛИВОСТІ ЛЮДИНИ

При аналізі індивідуальних особливостей людини, які прояв­ляються в її соціальній поведінці, звичайно користуються такими термінами, як «темперамент», «характер» та «особистість».

Темперамент(у пер. з грецьк.— пропорція), або тип нервової системи, характеризує природжені властивості і особливості психіч­ної діяльності індивіда (генотип). У структурі темпераменту мож­на виділити три головних компоненти — загальну активність інди­віда, його рухові прояви й емоційність. Характер— індивідуальний склад психічного життя, форма його поведінки, «норов» людини, який проявляється в її манерах, звичках, емоційній сфері. Харак­тер є основою поведінки людини. Формується він під впливом конкретного соціального середовища, умов виховання. Особистість може бути визначена як окремо взята конкретна людина. Особис­тість включає в себе і темперамент, і характер, і інтелект люди­ни, а також соціально значущі риси, які характеризують індивіда як члена того чи того суспільства або спільності людей. Особис­тість інтегрує різні психічні процеси і формується (як і харак­тер) під впливом конкретного соціального середовища. Поняття «характер» і «темперамент» часто ототожнюються, хоча характер є не стільки вираженням біологічних, природних властивостей нервової системи, скільки наслідком впливу на людину навколиш­нього середовища, насамперед суспільних, соціальних умов.

Ще Гіппократом була створена класифікація темпераментів, у основу якої було покладено сукуп­ність постійних ознак у поведінці людини, його життєву актив­ність, ініціативу й здатність до більш-менш енергійної діяльності. Великий вчений вважав, що надлишкове виділення крові зумов­лює темперамент сангвінічний, надмірна продукція жовтої жов­чі — холеричний, чорної жовчі — меланхолічний, слизу — флег­матичний. Це уявлення про механізм виникнення темпераментів у світлі сучасних знань є наївними, але вчення про темпераменти і їх систематизація не втратили свого значення й досі.

Вивчаючи закономірності діяльності великого мозку, І. П. Павлов переконався у можливості оцінювати індивідуальні особливос­ті його функцій на підставі вчення про типи нервової системи. В основу своєї класифікації типів нервової системи, або темпера­ментів, І.П. Павлов поклав такі головні принципи: силу, врів­новаженість і рухомість нервових процесів (збу­дження і гальмування) у корі великого мозку.



Интернет реклама УБС

  • Під силою збуджу­вального процесу розуміють здатність переносити досить сильні дії без вмикання позамежного гальмування. Сила гальмівного проце­су характеризується швидкістю і міцністю внутрішнього (диференціювальне, запізніле тощо) гальмування. Сила нервових проце­сів у одного й того ж індивіда не є постійною, вона залежить від віку, харчування, ендокринних впливів, тренування нервової си­стеми тощо.
  • Ступінь урівноваження процесів збудження та гальмування. Якщо вони врівноважують один одного і навіть при сильному нервовому напруженні цей баланс нервових процесів зберігається, то такий тип нервової системи називається врівноваженим. Якщо ж один із процесів домінує (ча­стіше переважає процес збудження над процесом гальмування), то такий тип називається неврівноваженим.
  • Рухливість нервових процесів- здатність швидко або повіль­но, легко або важко збуджуватись чи гальмуватись.

Таким чином, оцінюючи такі вказані вище фізіологічні властивості нервової системи, І. П. Павлов виділів чотири основні типи нервової системи вищих тварин і людини:

1) сильний, урівноважений, рухомий («жвавий»);

2) сильний, урівноважений, інертний («спо­кійний», «солідний»);

3) сильний, неурівноважений з переважан­ням процесів збудження над процесами гальмування і з рухомою нервовою системою (нестримний);

4) слабкий (вирізняється слаб­кістю як збудливого, так і гальмівного процесів і схильністю до розвитку позамежного гальмування).

Класифікація темперамен­тів, запропонована Гіппократом, найближча до класифікації І. П. Павлова. При оцінці варіантів сильного типу треба врахову­вати, що сильний урівноважений тип з рухомою нервовою систе­мою відповідає сангвінічному темпераменту, сильний урівноваже­ний тип з інертною нервовою системою — флегматичному, сильний неврівноважений, нестримний тип — холеричному, слабкий тип — меланхолічному темпераменту.

Сангвінік вирізняється жвавістю, енергійністю, працездатністю, життєрадісністю, швидкою зміною станів, на зовнішні впливи реа­гує хоч і швидко, але неглибоко, добре пристосовується до жит­тєвих умов (стереотипів). Холерик ще рухливіший від сангвініка, дуже енергійний (не знає міри!), але його життєва енергія швид­ко вичерпується і почата справа рідко доводиться до кінця. Він легко переходить від стану сильного збудження до млявості, час­то вступає в конфлікти з людьми. Флегматики працездатні, по­вільні, холоднокровні. У них настільки слабка активність, що іно­ді межує з байдужістю. Для меланхоліка характерні загальна слабкість життєдіяльності, невпевненість у собі, нерішучість, від­сутність ініціативи й активності, постійне незадоволення. Праце­здатність залежить від конкретних умов.

Характеризуючи форму поведінки людини, індивідуальний склад його духовного життя, ми часто говоримо про характер лю­дини: сильний, слабкий, твердий, м'який, тяжкий, наполегливий тощо. Характер проявляється в діяльності людини (активний, ці­леспрямований, нерішучий та ін.).

При формуванні типів нервової системи виняткового значення набувають взаємодія між першою і другою сигнальними система­ми та рівновага між ними. Цей принцип був покладений І. П. Павловим в основу класифікації спеціальних типів людини. Було виділено три основних типи — художній, мислячий і середній. Лю­дина, що належить до художнього типу, добре сприймає навколиш­ню дійсність (барви, звуки, запахи тощо, тобто конкретні сигнали). Такі люди охоплюють дійсність у цілому, повністю. Людина мислячого типу, навпаки, кожне явище аналізує, розбирає до най­менших деталей, створює абстрактні уявлення про явища й події, які відбуваються. У людини, яка належить до художнього типу, особливо яскраве виявлена діяльність першої сигнальної системи (хоча у неї домінує вплив другої сигнальної системи). Для люди­ни, яка належить до мислячого типу, характерні чітко виражені впливи другої сигнальної системи. У середнього типу певною мі­рою діють обидві сигнальні системи. Спеціально людські типи можна розглядати як наслідок індивідуальних варіацій функціо­нальної асиметрії великого мозку. Художньому типові відповідає відносне домінування правої (немовної, конкретнообразної) півку­лі, а мислячому — лівої.

У міру подальших досліджень типології людини ставало все очевиднішим, що перелік властивостей нервової системи, комбіна­ція яких характеризує ту чи ту індивідуальність, слід істотно роз­ширити. За допомогою спеціально розроблених психологічних тестів Г. Айзенк виділив три основні параметри: 1) екстра- та інтроверсивність; 2) емоційна стійкість і невротизм; 3) психотизм, протилежним полюсом якого є стійке дотримування соціальних норм. Екстраверт характеризується як відкритий, балакучий, со­ціальний, активний суб'єкт, а інтроверт — як замкнутий, пасивний, мовчазний. Невроїдний суб'єкт тривожний, схильний до гніву, емо­ційно нестійкий, йому протистоїть емоційно стійка особистість. Високопсихоїдний тип — егоцентричний, холодний, байдужий до всіх і агресивний суб'єкт. Ступінь екстра- та інтроверсивності ви­значається головним чином за допомогою спеціально розроблених анкет.

Вважають, що в основі екстраверсії лежать індивідуальні особ­ливості взаємодії активізуючої ретикулярної формації, передніх відділів нової кори, У інтроверта більш розвинена септогіпокампальна, гальмівна система. Ступінь невротизму залежить від інди­відуальних особливостей взаємодії лімбічних структур і нової кори.

 


Читайте також:

  1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
  2. V. Класифікація і внесення поправок
  3. V. Класифікація рахунків
  4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
  5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  6. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
  7. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток
  8. Банківський кредит та його класифікація.
  9. Банківські ресурси, їх види та класифікація
  10. Будівельна класифікація ґрунтів
  11. Будівельні домкрати, їх призначення, класифікація та конструкція.
  12. Будівельні лебідки, їх призначення, класифікація та конструкція.

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
МИСЛЕННЯ | Структурно-функціональна організація автономної нервової системи.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.