Центральне регулювання в регуляції вісцеральних функцій.

Роль стовбура мозку та гіпоталамуса в регуляції вісцеральних функцій.

Спинний мозок. Первинні симпатичні та парасимпатичні центри бокових рогів СМ забезпечують реалізацію елементарних рефлексів. Парасимпатичні рефлекси (дефекація, сечовипускання, статеві) у людини в значному ступені контролюються корою головного мозку. Реалізація симпатичних спінальних рефлексів (судинно-рухових, потовидільних) перебуває під контролем РФ заднього мозку.

Задній мозок. Вміщує в собі первинні парасимпатичні центри у вигляді відповідних ядер YII, IX (регуляція слиновиділення) та X пар ЧМН (регуляція рухів і секреції органів травлення, дихання, бронхів). Окрім того, структури сітчастої формації речовини заднього мозку утворюють судинно-руховий, кардіостимулюючий та дихальний центри. Саме тому, роль заднього мозку в регуляції вегетативних функцій дуже велика. Цей рівень є першим, що може забезпечити зміну вегетативних функцій в інтересах цілісного організму (наприклад, при фізичній роботі), тут вже розміщені інтегративні центри, як приклад – сітчаста речовина.

Середній мозок. Вміщує в собі вегетативне ядро ІІІ пари ЧМН, за участю якого здійснюється зіничний рефлекс (звуження зіниці) та рефлекс акомодації (зміна кривизни кришталика). Тобто, цей центр приймає участь в забезпеченні умов для ясного бачення.

Гіпоталамус. Він виконує важливі функції завдяки наявності в ньому таких особливих структур:

В його склад входять інтегративні центри, що контролюють стан (та інтегрують):

- симпатичних центрів, а саме, сітчаста речовина (що здійснює переважно ядра заднього гіпоталамуса);

- первинних парасимпатичних центрів стовбура мозку та спинного мозку. Саме тому гіпоталамус інтегрує нервові механізми регуляції вегетативних функцій між собою.

До складу медіального гіпоталамуса входять нейросекреторні клітини, що обробляють інформацію як будь-які інші нервові клітини (шляхом сумації збудження і гальмування), та виділяють із нервових закінчень не медіатори, а більш стійкі гормони:

А) ліберини та статини, які по системі ворітних судин поступають в аденогіпофіз (передня та середня частки) і стимулюють (ліберини) чи гальмують (статини) виділення відповідних гормонів гіпофіза. Наприклад, соматоліберини і соматостатин; пролактоліберини і пролактостатин.

Б) Нейросекреторні клітини супраоптичного та паравентрикулярного ядер виділяють гормон вазопресин та окситоцин, які по аксонах цих нейронів надходять в нейрогіпофіз а звідти в кров.

Тропні гормони аденогіпофіза (тиреотропний, адренокортикотропний,

гонадотропний) стимулюють виділення відповідних гормонів екзокринними залозами організму. Тому, гіпоталамус виступає структурою, що інтегрує гуморальні механізми регуляції вегетативних функцій. Наявність в гіпоталамусі центрів, що інтегрують нервові механізми регуляції вегетативних функцій, а також нейросекреторних клітин, дають йому змогу інтегрувати нервові та гуморальні механізми регуляції вегетативних функцій.

Лімбічна кора. Приймає участь в регуляції вегетативних функцій при формуванні мотивацій та емоцій.

Нова кора. За участю лімбічної системи та гіпоталамуса бере участь в регуляції вегетативних функцій організму при здійсненні різноманітних реакцій поведінки.

Ленкція: Фізіологія ВНД, поняття про умовні рефлекси. Гальмування умовно-рефлекторної діяльності.

План:

Поняття про вищу нервову діяльність.
Фізіологічні основи поведінки. Вроджені форми поведінки. Інстінкти.
Потреби, мотивації та емоції.
Набуті форми поведінки. Умовні рефлекси. Види.
Механізм утворення УР.
Гальмування УР.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вплив симпатичної, парасимпатичної та метасимпатичного відділів на функції організму.	\|	Фізіологічні властивості безумовних рефлексів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.