МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
VII. Філо- та онтогенез органів виділенняVI. Структурно-функціональна характеристика сечовивідних шляхів 1. Сечовід – парний трубкоподібний орган: - слизова оболонка – перехідний епітелій; - м’язова оболонка – непосмугована мускулатура; - зовнішня оболонка – адвентиція. 2. Сечовий міхур - слизова оболонка – перехідний епітелій; - середня оболонка – товста, представлена двома поздовжніми (зовнішній і внутрішній) і коловим шарами непосмугованої мускулатури; - зовнішня оболонка – верхівка й тіло вкриті очеревиною, шийка – адвентицією. Топографія сечового міхура В пренатальному онтогенезі (в плода) сечовий міхур спереду незамкнений, а з’єднується за допомогою урахуса з алантоїсом і лежить у черевній порожнині. Під час народження пупковий канатик відривається, урахус запустіває, сечовий міхур поступово переміщується в тазову порожнину (велика рогата худоба, кінь) або лобкову ділянку (свиня, собака). 3. Сечівник У самок: - слизова оболонка – перехідний епітелій; - середня оболонка – непосмугована м’язова тканина, в каудальній частині – посмуговані м’язові волокна, які формують сечівниковий м’яз (стискач); - зовнішня оболонка – адвентиція. В самців сечівник майже відразу після виходу із сечового міхура об’єднується із сім’явипорскувальною протокою, утворюючи сечостатевий канал: - слизова оболонка – перехідний епітелій; - судинна (кавернозна) оболонка – сполучна тканина, що містить еластичні й непосмуговані м’язові волокна та густу сітку кровоносних судин із розширеннями – лакунами (під час ерекції заповнюються кров’ю, що зумовлює зіяння сечостатевого каналу); - м’язова оболонка – товстий шар посмугованих м’язових волокон, які утворюють сечостатевий м’яз; - зовнішня оболонка – адвентиція. 1. одноклітинні, примітивні багатоклітинні – дифузне виділення або за допомогою скорочувальних вакуолей; 2. тварини, що не мають вторинної порожнини тіла (безпорожнинні і первиннопорожнинні черв’яки) – видільні трубочки – протонефридії, які пронизують все тіло і відкриваються назовні, мають ектодермальне походження; 3. тварини з вторинною порожниною тіла – видільні трубочки – метанефридії, починаються в кожному сегменті лійкою із порожнини тіла і відкриваються назовні, мають екто- і мезодермальне походження; 4. нижчі хордові – нефридії розміщуються метамерно, одним кінцем вони відкриваються в целомну порожнину, а іншим – назовні. В порожнині тіла по сусідству з нефридіями кровоносні судини утворюють густу сітку капілярів у вигляді клубочків. У подальшому видільна функція трубочок переднього відділу тулуба поступово згасає; одночасно видільні трубочки задніх відділів посилено розвиваються і концентруються в компактні органи. Видільні трубочки, взаємодіючи з кровоносними судинами, поступово перетворюються в характерні сечові канальці, які починаються нирковими тільцями. Втрачається зв’язок із вторинною порожниною тіла, канальці втрачають лійки, формуються загальні відвідні шляхи. В хребетних в онтогенезі ці перетворення проходять у три стадії. 1. Переднирка – пронефрос – розміщена в головній ділянці, є в дорослих особин круглоротих і дуже небагатьох костистих риб. У ссавців не функціонує навіть у ембріонів. У людини пронефрос існує всього 40 годин і не функціонує як сечовидільний орган. Кількість сечовіддільних трубок коливається від 1 до 12 (частіше 3-4). Розвивається із стінки тіла ембріона на межі соміта і бічної пластинки, від сегментних ніжок. Біля лійки кожного канальця є ниркове тільце, лійка відкривається у вторинну порожнину тіла, є загальна відвідна протока. 2. Проміжна нирка – мезонефрос, вольфово тіло – розміщена в ділянці тулуба. Постійно функціонує в риб і амфібій, в решти хребетних, в основному, в пренатальному періоді розвитку. Для проміжної нирки характерно: а) поступова втрата метамерії (існує лише в деяких круглоротих), нирка стає компактним органом, в якому сильно розростаються судини, формуючи судинні клубочки і ниркові тільця; сечовіддільні трубочки сильно видовжуються; б) втрачається зв’язок із вторинною порожниною тіла (існує лише в хвостатих амфібій); в) протока проміжної нирки називається «вольфова протока» або первинний сечовід. 3. Дефінітивна (тазова) нирка – метанефрос – розвивається лише в рептилій, птахів та ссавців. У ссавців розміщена в поперековій ділянці, представляє собою компактний, паренхіматозний орган. Із попередника вольфової протоки розвивається вторинний сечовід, а сама протока стає сім’япроводом. Попередньо сечовід відкривається в клоаку. В амфібій, більшості рептилій розвивається сечовий міхур. У змій, крокодилів і птахів сечовий міхур редукує. В ссавців розвивається з ніжки алантоїса, з’єднує клоаку із сечовим мішком. Читайте також:
|
||||||||
|