Система та завдання криміналістики.

Узагальнення накопичених у процесі історичного розвитку наукових даних є одним з первинних етапів становлення науки як відокремленої галузі знань, а зведення цих даних в логічно обґрунтовану систему свідчить про самостійність і ступінь зрілості науки, рівень теоретичного узагальнення відображених у її предметі явищ об'єктивної дійсності, які вивчаються цією наукою. Система будь-якої науки визначається не довільним віднесенням тих чи інших питань до однієї дисципліни, а об'єднанням їх на підставі внутрішньої єдності й об'єктивних зв'язків.

Як і кожна наука, криміналістика має свою систему, яка в процесі історичного розвитку неодноразово піддавалася перегляду і змінам. Так, спочатку криміналістика не мала поділу на окремі частини. Це була просто "криміналістика", яка за своїм змістом відповідала визначенню "поліцейської техніки". З виділенням та систематизацією прийомів, порядку проведення окремих слідчих дій виникла друга частина криміналістики - криміналістична тактика. Запропонований науковцями ще в 30-х роках XX ст. тричленний поділ криміналістики на техніку, тактику і методику розслідування злочинів згодом було змінено на двочленний. На подобу до галузевих юридичних наук, в криміналістиці виділили Загальну й Особливу частини. Загальна частина містила криміналістичну техніку й тактику, а до Особливої частини віднесли методику розслідування окремих видів злочинів. Двочленна система криміналістики проіснувала до 1955 року, коли знову було прийнято підтримане більшістю вчених рішення про повернення до тричленної системи. Тоді ж А.І.Вінберг запропонував виділити в самостійну частину криміналістики питання про її предмет, завдання, систему, історію розвитку та інші загальні питання, об'єднавши їх за назвою "Вступ в науку". Результатом подальшої активної розробки загальнотеоретичних проблем криміналістики стало створення нового її розділу - "Методології" або "Загальної теорії", в якому окрім питань наукознавчого рівня розглядаються теорії й вчення, що мають загальне для всіх розділів значення.

Система криміналістики- це її складові розділи (частини), що перебувають у тісних взаємозв'язках. Сьогодні система науки криміналістики складається з таких частин:

Загальна теорія криміналістики- це її методологічна основа, яка являє собою систему принципів, концепцій, категорій, понять, методів, що відображають предмет криміналістики як ціле.

Основні елементи: а) вступ до загальної теорії криміналістики; б) окремі криміналістичні теорії; в) вчення про методи криміналістики; г) вчення про мову криміналістики.

Криміналістична техніка- розділ криміналістики, що є системою наукових положень і розроблюваних на їх основі технічних засобів, прийомів та методів, призначених для збирання, дослідження та використання доказів.

Криміналістична техніка виникла внаслідок впровадження досягнень природничих і технічних наук у практику боротьби зі злочинністю. Система криміналістичної техніки охоплює такі основні галузі: судову фотографію; судовий відеозапис; трасологію; судову балістику; криміналістичне дослідження письма; техніко-криміналістичне дослідження документів; криміналістичне ототожнення особи за ознаками зовнішності; кримінальну реєстрацію.

Криміналістична тактика - це розділ криміналістики, який становить систему наукових положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо організації планування досудового та судового слідства, визначення лінії поведінки осіб, які здійснюють судове дослідження, щодо прийомів проведення слідчих та судових дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів, встановлення обставин, що сприяють вчиненню і приховуванню злочинів.

До складу криміналістичної тактики входять: вчення про криміналістичну версію і планування розслідування, концепція слідчої ситуації, тактичного рішення та тактичного ризику, системи тактичних прийомів проведення слідчих і судових дій (тактичні комбінації) та ін. Криміналістична тактика пропонує доцільні прийоми проведення огляду, обшуку, пред'явлення для впізнання, допиту та інших слідчих (судових) дій, вибір моменту їх проведення, послідовність виконання, творчий підхід у конкретній ситуації, обрання напряму розслідування та лінії поведінки.

4. Криміналістична методика (методика розслідування злочинів) — розділ криміналістики, який являє собою систему наукових положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо організації і здійснення розслідування та запобігання окремим видам злочинів. Змістом криміналістичної методики є загальні положення (криміналістична класифікація злочинів, криміналістична характеристика злочинів, криміналістичне вчення про розкриття злочинів, проблеми взаємодії під час розслідування та ін.) та окремі криміналістичні методики (методики розслідування крадіжок, грабежів, розбоїв, убивств, зґвалтувань тощо).

Завдання криміналістикивизначаються її соціальною функцією - сприяти своїми прийомами, методами і засобами справі боротьби зі злочинністю.

Загальним завданням криміналістики є забезпечення швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних, попередження та припинення кримінально караних діянь.

Ці завдання є загальними для правосуддя й вирішуються не лише криміналістикою, а й іншими науками кримінально-правового циклу, які розробляють заходи боротьби зі злочинністю. Вони сформульовані на основі Конституції України, законів, указів, постанов уряду та інших нормативних документів, які регламентують діяльність державних і недержавних органів у правоохоронній сфері.

Загальне завдання криміналістики полягає в наданні допомоги своїми специфічними засобами, прийомами й методами швидкому й повному розкриттю злочинів, встановленню всіх обставин справи, притягненню до відповідальності лише винних у вчиненні злочину. До загальних завдань належить й сприяння попередженню злочинів шляхом розробки відповідних засобів і методів для їх використання відповідними практичними підрозділами. Важливо підкреслити, що криміналістика саме надає допомогу у вирішенні загальних завдань правосуддя, але не вирішує їх безпосередньо у повному обсязі й самостійно. Це стає можливим лише завдяки зусиллям практичних працівників, котрі використовують в своїй діяльності наукові рекомендації не лише криміналістики, а й кримінального права та кримінального процесу, кримінології, судової медицини, судової психології, теорії оперативно-розшукової діяльності тощо.

Поряд з виконанням загальних завдань, що мають на меті сприяння боротьбі зі злочинністю, криміналістика має свої власні спеціальні завдання, які конкретизують загальне, і притаманні лише їй і нею вирішуються.

Спеціальні завдання- це ті завдання, які спрямовані на пізнання закономірностей об'єктивної дійсності, що відносяться до предмету криміналістичної науки, слугують програмою її розвитку та вдосконалення. До них належать:

- вивчення злочинності з криміналістичного погляду;

- вивчення закономірностей виникнення, збирання, дослідження, оцінки й використання доказів;

- розроблення й удосконалення техніко-криміналістичних засобів, тактичних прийомів і методичних рекомендацій щодо збирання, дослідження і використання доказів;

- удосконалення організаційних, тактичних і методичних основ досудового слідства та судового розгляду;

- розробка й удосконалення криміналістичних засобів, прийомів і методів попередження злочинів;

- вивчення, узагальнення й використання позитивного досвіду слідчої, оперативної, експертної і судової практики боротьби зі злочинністю;

- аналіз діючого законодавства, що встановлює допустимість і межі використання наукових рекомендацій, технічних засобів, тактичних прийомів і методику кримінальному судочинстві.

Спеціальні завдання криміналістики не є сталими, вони динамічні, доповнюються, змінюються залежно від соціальних змін, що відбуваються в суспільстві. Ці завдання визначаються напрямами практики боротьби зі злочинністю. У сучасних умовах вирішення спеціальних завдань криміналістики набуває особливої актуальності і зумовлено насамперед виникненням принципово нової для держави ситуації в кримінальній сфері, яка в свою чергу зумовлена соціальними та економічними перетвореннями. Так, наприклад, комп'ютеризація значного числа процесів у сфері господарства, фінансів та управління, застосування новітніх досягнень у галузі інформатики призвели до того, що інформація та інформаційні правовідносини стали предметом злочинного посягання. Виникла нагальна потреба в розробці нових криміналістичних засобів виявлення, розслідування й попередження так званих комп'ютерних злочинів. До самостійних джерел доказів віднесено протоколи відповідних оперативно-розшукових заходів. Такі обставини вимагають від криміналістів розробки нових науково-технічних засобів, тактичних прийомів та методик розслідування окремих видів злочинів, проведення нових видів судових експертиз та науково-технічних досліджень. Водночас потребують удосконалення традиційні, розроблені раніше і перевірені практикою засоби криміналістичного забезпечення боротьби зі злочинністю.

Вирішуючи загальні й спеціальні завдання, криміналістика сприяє тим самим укріпленню законності й правопорядку в країні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття та предмет криміналістики.	\|	Зв'язок криміналістики з іншими науками.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.