Шляхи формування сучасного оратора.

Сучасні вчені, які займаються проблемами риторики, вважають, що основна мета цієї науки – формування творчої риторичної особистості, яка ефективно володіє усною переконуючою комунікацією в ім’я істини і добра. Сучасне ораторське мистецтво ділової людини передбачає оволодіння “чотирма К”:

– культурою мислення (самостійність, самокритичність, глибина, гнучкість, оперативність, відкритість);

– культурою мовлення (правильність, виразність, ясність, точність, стислість, доцільність);

– культурою поведінки (ввічливість, тактовність, коректність, розкутість);

– культурою спілкування (повага до співрозмовника через вивчення його інтересів, управління поведінкою слухачів, згуртування однодумців, відповідальність за мовленнєвий вчинок).

Ще в античні часи ритори висловлювали таке бачення властивостей промовця: “Обов’язок оратора – говорити правду” (Платон), “Оратор повинен стояти, як озброєний воїн у лаві, розв’язувати справи великої важливості і завжди прагнути перемоги” (Квінтіліан), “Найбільша цінність оратора – не лише сказати те, що потрібно, але і не сказати того, чого не треба” (Цицерон), “Найкращий оратор є той, хто своїм словом і повчає слухачів, і дає насолоду, і справляє на них сильне враження” (Цицерон).

Поєднуючи вимоги класичної риторики і неориторики до особи оратора, можна визначити як необхідні такі його якості:

1. Компетентність – максимум знань про предмет промови. Рекомендація Д. Карнегі: “Говоріть так упевнено, ніби вони винні вам гроші і зібралися тут разом, щоб просити вас відкласти термін сплати”, має сенс, якщо нею користується людина зі значним багажем знань.

2. Лінгвістичні знання: розуміння природи мовної норми, її варіантності, багатство словникового запасу, широка орієнтація у мовному матеріалі, вміння переходити з одного стилю спілкування на інший, уміння увібрати в себе мову часу і пропустити її через власну свідомість, індивідуально відшліфувати і відкоректувати, уміння говорити емоційно, щиро, виразно.

3. Володіння хорошою дикцією: правильно поставлене дихання, правильна артикуляція звуків, володіння різними типами інтонації, уміння змінювати темп мовлення, користуватися семантичними можливостями мовчання (пауз).

4. Ритор – носій високих моральних цінностей, це особистість, здатна до прямого, відкритого вираження своєї позиції. Нова ментальність вимагає від оратора відмови від позиції безіменності і безликості, основаної на заідеологізованому мисленні.

5. Організовуючи свої стосунки з аудиторією, ритор мусить дотримуватися принципів співробітництва. Будь інформативним, говори правду, не відходь від теми, говори ясно, чітко, стисло, послідовно, виявляй коректність у мовленні – так визначає радіус дії цих принципів Д. Карнегі. Ритор повинен спілкуватися з аудиторією на засадах принциповості й безконфліктності. Такт, делікатність, доброзичливість, інтелектуальна терпимість, самовладання виявляються в умінні організувати дискусію, контактувати з аудиторією.

Із усіх якостей особистості ритора Л.М. Синельникова називає провідною інтелігентність як основну прикмету духовності. Ознаками її вона вважає прилученість до світової культури, інтернаціональність, соціальну активність і певною мірою жертовність.

Питання для самоконтролю:

1.Чому риторика є гуманітарною дисципліною? Чому відбулося повернення риторики до вузів, політичного, громадського життя?
2.Коли і де зароджується риторика? Хто є найвидатнішими ораторами всіх часів і народів?

3.Розкрийте роль і значення Києво-Могилянської академії в розвитку риторики на українських землях.

4.У чому полягає специфіка неориторики?

5.Розкрийте шляхи формування сучасного оратора.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сучасний стан розвитку риторики	\|	Галицько-Волинське князівство.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 3.239 сек.