Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






АДАПТАЦІЯ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ ОРГАНІЗМУ ДО ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ

Линець М.М.

Передерій А.В.

Бріскін Ю.А.

 

 

Лекція з навчальної дисципліни

 

„Теорія і методика підготовки кваліфікованих спортсменів”

 

 

“ЗАТВЕРДЖЕНО”

на засіданні кафедри теорії спорту

„29” серпня 2008 р. протокол № 1

Зав.каф _____________ Ю.Бріскін


ПЛАН

1. Структура рухових одиниць м’язів.

2. Взаємозв’язок структури м’язових тканин і спортивної спеціалізації.

3. Адаптація м’язових тканин до навантажень різної спрямованності.

 

 

1. Структура рухових одиниць м’язів. Головна функція м’язів – скорочення. В процесі спортивної діяльності скорочення м’язів може бути різної тривалості, швидкості, потужності. В структурі м’язів розрізняють волокна двох типів: повільноскорочувальні (ПС) та швидкоскорочувальні (ШС). Ці типи волокон являють собою різні відносно самостійні функціональні одиниці, що відрізняються морфологічними, біохімічними та скорочувальними властивостями. Так, повільні волокна мають низьку швидкість скорочування, велику кількість мітохондрій (енергетичних депо), високу активність оксидативних процесів, високий рівень васкуляризації (капіляризація), багато глікогену. Швидкі волокна мають меншу кількість капілярів, менше мітохондрій, високу гліколітичну здатність, високу швидкість скорочення.

В одному м’язі існують і повільні і швидкі волокна. Швидкі волокна мають фермент АТФ-азу, що потужно розщеплює АТФ з великою кількістю енергії, що, в свою чергу, забезпечує високу швидкість скорочення. Ферментативна активність є важливим чинником швидкості скорочення.

В повільних волокнах активність АТФ-ази низька, в зв’язку із чим, енергоутворення здійснюється повільно. В повільних волокнах активні ферменти розщеплюють цукор та жири, що й визначає основну відмінність зі швидкоскорочувальними волокнами.

Розрізняють дві підгрупи швидкоскорочувальних волокон: а та б тип. ШС волокна а типу – оксидативно-гліколітичні (FG). Ці волокна швидко скорочуються та мають здатність протистояти втомі. ШС волокна б типу – класичний тип швидкоскорочувального волокна (FF – швидко скорочувальний втомлюваний тип рухової одиниці). Їх робота пов’язана з використанням анаеробних джерел. (Є дані про їснування ШС волокон в типу, що мають середні властивості та кращу здатність до перетворення в залежності від переважної спрямованості діяльності.)



Интернет реклама УБС

Кожен тип м’язового волокна добре ідентифікується під мікроскопом (біопсія).

М’язеві волокна об’єднуються в рухові одиниці –

- група м’язевих волокон

- 1 мотонейрон.

Рухова одиниця – це група м’язевих волокон, що інервуються одним мотонейроном. Кожна рухова одиниця складається з м’язевих волокон одного типу.

Побудова та функції мотонейронів відповідають побудові та функціям м’язевої тканини. Мотонейрон повільноскорочувальних волокон об’єднує 10-180 м’язевих волокон, має малі розміри. Мотонейрон швидкоскорочувальних волокон об’єднує 300-800 волокон, має велике тіло та велику кількість нервових закінчень. Час, необхідний для максимального напруження швидкоскорочувальних волокон 0,3-0,5 секунд. Повільно скорочувальні волокна розвивають максимальне напруження за 0,8-1,0 секунду.

Відмість функціональних показників рухових одиниць зумовлена ферментативною активністю. Так, в повільноскорочувальних волокнах вдвічі вища активність аеробних процесів, в той час, як в швидкоскорочувальних волокнах активність анаеробних процесів вдвічі первищує цей рівень.

Співвідношення волокон різних типів в м’язах людини генетично детермінована. В середньому кількість ПС волокон складає 55%, ШВ волокон – 45%. Серед ШС волокон більшу кількість складають ШС волокна ШС а типу (30-35%), меншу – ШС волокна ШС б типу (10-15%). Є гіпотеза, що природньо закладено значно більше швидкоскорочувальних волокон, але процес генотипової та фенотипової адаптації призвів до переважання повільних волокон. За результатами чисельних досліджень встановлено, що в чоловіків частіше спостерігається перевага в будь-якому типі волокна.

При розгляді адаптації м’язів в процесі тренування слід враховувати особливості розподілу різних типів волокон в одному м’язі та в різних м’язах.

Спеціальні дослідження довели, що в одному м’язі зміни в змісті різних типів волокон відсутні або незначні. Невеликі зміни (до 5-10%) можуть спостерігатися в порівнянні результатів проб в центральній та периферичних частинах м’язів – в центральній частині більше повільноскорочувальних волокон.

В однієї людини спостерігається відносна однорідність структури різних м’язів, але, поряд зі структурною подібністю окремих м’язів індивіда можуть спостерігатися і суттєві відмінності, що викликані функціями, які виконує м’яз. Так, наприклад, в чотирьохголовому, дельтоподібному та двохголовому м’язах однакове співвідношення ПС та ШС волокон, в той час, як в литковому м’язі збільшена кількість повільноскорочувальних волокон.

Спеціальне тренування призводить до збільшення усіх типів волокон, особливо швидкоскорочувальних волокон б типу, які в звичайному житті малоактивні.

Таблиця 1.


Читайте також:

  1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
  2. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
  3. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
  4. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
  5. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
  6. III етап. Системний підхід
  7. IV. Розподіл нервової системи
  8. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
  9. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
  10. IV. Філогенез кровоносної системи
  11. OSI - Базова Еталонна модель взаємодії відкритих систем
  12. POS-системи




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Взаємозв'язок видів образотворчої діяльності | УЗАГАЛЬНЕНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ РІЗНИХ ТИПІВ М’ЯЗЕВИХ ВОЛОКОН

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.