Або продукція підприємств, що знаходяться за кордоном.

Яка різниця між ВНП і ВВП? Частина ВНП заробляється за кордоном. Наприклад, доход громадянина України, який працює у США, є частиною валового національного продукту України.

Але цей доход не є частиною валового внутрішнього продукту, бо він заробляється не в Україні. З іншого боку, доходи, які одержала компанія „Кока-кола” від виробництва продукції в Україні, є частиною валового національного продукту США, а не валового національного продукту України. Але такі доходи становлять частину валового внутрішнього продукту України, бо вони зароблялися в Україні.

Чистий продукт - являє собою частину валового національного продукту, за умови, якщо з останнього вирахувати вартість тих засобів праці, які витрачаються на відшкодування їх зношеної частини. Це - реальний доход, який суспільство може використати для особистого споживання, а також для розширення виробництва. Тому стосовно суспільства в цілому чистий продукт характеризують як національний доход. Його ще називають валовим доходом суспільства. За своїм натуральним змістом він складається з предметів споживання (матеріальних і духовних благ) і нагромаджуваної (тобто спрямованої на розширення виробництва) частини засобів виробництва.

ЧП = ВНП - вартість відшкодованої частини засобів виробництва (вартість предметів праці та витраченої на виробництво ВНП частини засобів праці).

ЧП = вартості необхідного продукту (НП) + вартість додаткового продукту (ДП).

ЧП = Фонд заробітної плати галузей матеріального виробництва + сумарний прибуток в суспільстві.

Чистий продукт можна розділити на два крупних фонди:

· фонд нагромадження;

· фонд споживання.

Норма нагромадження – це відношення фонду нагромадження до всього обсягу національного доходу.

Нн = ,

де, Нн - норма нагромадження, ФН - фонд нагромадження, НД - національний доход.

Важливе значення також має поділ чистого продукту на необхідний і додатковий продукт.

Необхідний продукт — частина чистого продукту, яка необхідна для нормального відтворення робочої сили в сфері виробництва (матеріального і нематеріального). Це — витрати на одяг, житло, задоволення культурних і соціальних потреб, на екологічні заходи.

Додатковий продукт — це надлишок над необхідним продуктом. Він використовується для розширення виробництва, створення економічних основ для розвитку сфери нематеріального виробництва, повнішого задоволення духовних потреб суспільства.

Відношення додаткового продукту до необхідного називається нормою додаткового продукту, її можна визначити за такою формулою:

п_О = 100%,

де п_О — норма додаткового продукту, п — додатковий продукт, Н — необхідний продукт.

Наприклад, в Україні в 1994 р. було вироблено національного доходу на суму 966 727 млрд крб., у тому числі необхідного продукту — 360 711 млрд крб., додаткового продукту — 606 018 млрд крб., норма додаткового продукту становила 168 %.

Аналізуючи наведені показники, слід мати на увазі, що вони розраховані за методикою, згідно з якою до національного доходу включається лише продукт сфери матеріального виробництва. Отже, вони показують, скільки часу працівники саме виробничої сфери працюють на себе і скільки — на інших членів суспільства.

Динамічність суспільного виробництва найповніше проявляється в зростанні та оновленні національного багатства, що відбувається постійно за рахунок створюваного сукупного продукту.

Національне багатство — це сума матеріальних і духовних благ, які є в розпорядженні суспільства. Воно нагромаджувалося суспільством протягом усієї історії його виробничої діяльності. Основну його частину становить матеріальне багатство, тобто сукупність нагромаджених засобів виробництва й предметів споживання. Крім того, національне багатство включає також нематеріальні, духовні цінності, такі як виробничий досвід, освітній потенціал, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, культурні цінності тощо.

Структура національного багатства:

· виробничі фонди (основні й оборотні);

· основні фонди соціальної сфери (школи, лікарні, культурно-освітні і спортивні об'єкти, житлові будинки);

· особисте майно населення;

· природні ресурси (корисні копалини, ліси, земля, вода тощо);

· духовні надбання суспільства: виробничий досвід, освітній потенціал, досягнення науково-технічної думки, національно-культурні надбання, інформаційні ресурси тощо.

Названі матеріальні компоненти національного багатства разом з духовними цінностями являють собою сукупні можливості суспільства в розвитку суспільного виробництва і задоволенні особистих потреб населення. Тому раціональне, ефективне їх використання — важливий фактор економічного розвитку, причому сучасний прогрес суспільства, який здійснюється під впливом науково-технічного прогресу, супроводжується підвищенням ролі і значення нематеріального багатства в житті суспільства.

Розвиток суспільного виробництва визначається обсягом і високими технічними характеристиками виробничих основних і оборотних фондів, які разом з кадрами робітників, інженерно-технічних працівників становлять економічний потенціал країни, який виражає здатність держави забезпечити той чи інший рівень виробництва й добробуту суспільства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Суспільний продукт і його структура	\|	Вища освіта України: сутність та мета

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.