Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Операційна система звичайно складається з ядра операційної системи та базового набору прикладного програмного забезпечення.

План

Лекція № 2

Тема: Ф. Кафка. Концепція світу та людини в творчості. Філософ. проблематика твору «Перевтілення»

1. Кафка — австрійський німецькомовний письменник-модерніст.

2. Своєрідність світобачення і його художнього вираження в оповіданні “Перевтілення”.

3. Концепція світу і людини в творчості митця

4. “Перевтілення”- яскравий зразок стильової довершеності новаторської прози митця. Філософська проблема твору.

5. Особливості композиції, сенс центральної метафори. Символічність твору.

6. Поєднання реальності і міфотворчості. Особливості художнього стилю Ф.Кафки.

7. Місце Ф.Кафки у світовій літературі.

1. «Батьками» - засновниками європейської модерністської прози вважають французького письменника Марселя Пруста, автора новаторського романного циклу «У пошуках втраченого часу»; ірландського письменника Джеймса Джойса, творчість якого позначена масштабними експериментами з міфом, мовою і стилем та винайденням прийому «потік свідомості»; і, нарешті, австрійського письменника Франца Кафку, який здобув славу митця-пророка.

Більшість написаного ним залишилось незавершеним і, згідно із заповітом, мало бути спаленим. Але найближчий друг Кафки – празький письменник Макс Брод не виконав цієї вимоги і зберіг незавершені твори.

 

2.Франц Кафка дуже загострено відчував свою самотність, відчуженість від людей – і від своїх рідних, і від чужих. У щоденнику Кафка написав : „У своїй родині я почуваюся більш чужим, аніж найчужіший”.„Що є спільного у мене з євреями? У мене з самим собою навряд чи є щось спільного, я на те тільки і здатен, щоб забиватись у куток, тихенько радіючи, що дихаю”. Отже, на „чужому” коло замкнулось. Особиста трагедія і стала основною у новелі «Перевтілення». Персонажі його такі безмежно самотні й нещасні, нездатні бути панами свого життя, приречені на страждання й муки, до яких і зводиться усе їхнє життя. Страшну реальність Кафка перепускає через свою власну душу, зіставляє з власним досвідом, своїм внутрішнім станом.



Интернет реклама УБС

3. Художній світ Кафки дуже незвичний – у ньому завжди є багато фантастичного, казкового, що поєднується з реальним – страшним і жахливим, жорстоким і безглуздим.

Пише він ясною і простою, але дуже канцеляризованою та архаїзованою мовою, використовуючи науково-діловий стиль свідомо, щоб увиразнити реальність, юридично точно описати її, немовби скласти протокол про ту чи іншу подію.

Не подібним до нікого є Кафка у своєму власному похмурому світобаченні та світорозумінні. Кафкою захоплювались, його творами зачитувались, його оголошували своїм і екзистенціалісти, і експресіоністи, і сюрреалісти. А прихід до влади сталінського і фашистського режимів з їх гидотними і потворними жорстокостями, їх антилюдяною сутністю остаточно закріпив за письменником славу пророка, якому дано бачити майбуття і розуміти сутність усього.

4.Новела „Перевтілення” посідає центральне місце в творчості Кафки, в ній зосереджені всі провідні проблеми та ідеї письменника.

Головний герой, Грегор Замза, утрачає „людську вагу” – перетворюється на комаху. Ця метаморфоза не є новою темою в літературі, але завжди людина, перетворившись на звіра, втрачає свою людську сутність.

У новелі перетворення відбувається не лише з Грегором, а й з членами його родини, котрі дедалі відвертіше демонструють корисливість, егоїзм, огиду до нещасного, готовність його зректися.

Так створюється типова для Кафки ситуація безвихідної самотності та безвихідної несвободи відчуженої особистості.

 

5.Зміст новели становить опис боротьби героя за право вважатися, як і раніше, людиною. Три його спроби виповзти з кімнати відповідають трьом зіткненням із зовнішнім світом і позначені композицією твору – його поділом на три частини:

1.- зображується зіткнення Грегора з повіреним і батьком, конфліктна ситуація складається через прагнення довести, попри жахливе перетворення, незмінність свого соціального статусу.

2. - розгортається боротьба з матір'ю і сестрою за жіночий портрет (що символізує кохання), виявляється бажання героя захистити свій внутрішній світ.

3. - Грегор озивається на звуки скрипки і засвідчує, що йому властивий потяг до мистецтва, до найвищих радощів духовного життя.

І у всіх трьох сутичках з родиною він зазнає поразки. У своєму нещасті Грегор залишився сам, без підтримки найближчих людей, яким присвятив своє життя. Отже, людина в цьому світі – самотня комаха, якій годі чекати від когось допомоги. Світ навколо цієї людини – ворожий їй.

У такий спосіб Кафка доводить свою думку про те, що найважливіші людські гуманістичні цінності виявляються на початку ХХ сторіччя неспроможними, а нещастя відчуженості – неподоланним. При цьому опір, який чинить Замза, має іронічне забарвлення, адже за людські привілеї бореться комаха.

 

6.Для стилю Кафки характерним є поєднання реальності та міфотворчості; підкреслення буденного, подання беземоційного опису фантастичних подій; гротескове відтворення трагізму буття «малої людини».

Письменник творить свій міф, поєднуючи реальність та фантастику, щоб показати образну картину сучасного авторові світу, безжалісного й абсурдного, де нічого не подається логічному тлумаченню, де людина приречена на самотність та почувається дрібною комахою.

 

7.афоризми Ф.Кафки:

1. «Є два людські гріхи, з яких витікає решта, - нетерпіння й лінощі душі. Через своє нетерпіння людей вигнано з раю, а через лінощі вони не можуть туди повернутися…»

2. «Щасливим я був би тільки тоді, коли б зміг привести світ до чистоти, правди, сталості».

3. «Зрозумій, що для щастя доволі клаптя землі, на якому вміщаються твої ноги»
Літературознавець Д.Затонський про творчу спадщину Ф.Кафки: «…Його творчість – не що інше, як колосальний, відчайдушний і геніальний фрагмент – сколок із фрагментарного буття людства».

Із висловленого зробити висновки стосовно значення життя і творчості Ф.Кафки для сьогодення.

 

В принципі, залежно від використання програмного продукту, його можна розділити на три групи ПЗ: системне, прикладне та інструментарій технології програмування.

Системне програмне забезпечення організовує процес опрацювання інформації в комп’ютері й забезпечує нормальне робоче середовище для прикладних програм.

Прикладне програмне забезпечення призначене для розв’язання конкретних задач користувача й організації обчислювального процесу інформаційної системи в цілому.

Інструментарій технологій програмування — сукупність програм і програмних комплексів, які забезпечують технологію розробки, налагодження і вкорінення програмних продуктів.

До складу системного програмного забезпечення входять базове та сервісне програмне забезпечення:

Базове ПЗ— мінімальний набір програмних засобові, які забезпечують роботу ПК. До базового ПЗ належать: операційні системи, операційні оболонки (текстові й графічні), мережні операційні системи.

Сервісне ПЗ — програми й програмні комплекси, які розширюють можливості базового ПЗ: антивірусні програми, програми обслуговування дисків, програми архівування даних, програми обслуговування мережі.

Програми операційної системи (операційна система, ОС) забезпечують роботу пристроїв комп'ютера та інших програм. Розрізняють дві основних платформи ОС: IBM-сумісні (на основі програм, розроблених фірмою MicroSoft або Linux) та Makintosh-сумісні(на основі програм, розроблених фірмою Apple).

Більшість сучасних IBM сумісних комп'ютерів працюють під керуванням операційної системи Windows, хоча зустрічаються і під керуванням застарілої ОС MSDOSчи неліцензованої – Linux. (Зустрічаються також нестандартні ОС: XENIX,UNIX).
Основні функції операційних систем

По сучасних виставах ОС повинна уміти робити наступне.

Забезпечувати завантаження призначених для користувача програм в оперативну пам'ять і їх виконання (цей пункт не відноситься до ОС, призначеним для прошивки в ПЗП).

Забезпечувати управління пам'яттю. У простому випадку це вказівка єдиній завантаженій програмі адреси, на якій кінчається пам'ять, доступна для використання, і починається пам'ять, зайнята системою. У багатопроцесних системах це складне завдання управління системними ресурсами.

Забезпечувати роботу з пристроями довготривалої пам'яті, такими як магнітні диски, стрічки, оптичні диски, флеш-пам’ять і так далі. Як правило, ОС керує вільним простором на цих носіях і структурує призначені для користувача дані у вигляді файлових систем.

Надавати більш менш стандартизований доступ до різних периферійних пристроїв, таким як термінали, модеми, що друкують пристрої або двигуни, що повертають рульові площини винищувача.

Надавати деякий призначений для користувача інтерфейс. Слово «деякий» тут сказано не випадково — частина систем обмежується командним рядком, тоді як інші на 90% складаються з інтерфейсної підсистеми. Вбудовувані системи часто не мають жодного призначеного для користувача інтерфейсу.

Існують ОС, функції яких цим і вичерпуються. Одна з добре відомих систем такого типа — дискова операційна система MS DOS.

Розвиненіші ОС надають також наступні можливості:

- паралельного (або псевдопаралельне, якщо машина має лише один процесор) виконання декількох завдань;

- організацію взаємодії завдань один з одним;

- організацію міжмашинної взаємодії і розділення ресурсів;

- захист системних ресурсів, даних і програм користувача, процесів, що виконуються, і самій себе від помилкових і шкідливих дій користувачів і їх програм;

- аутентифікацію (перевірку того, що користувач є тим, за кого він себе видає);

- авторизацію (перевірка, що той, за кого себе видає користувач, має право виконувати ту або іншу операцію) і інші засоби забезпечення безпеки.

Відносно свого призначення, операційні системи бувають:

- універсальні (для загального використання);

- спеціальні (для розв'язання спеціальних задач);

- спеціалізовані(виконуються на спеціальному обладнанні);

- однозадачні(в окремий момент часу можуть виконувати лише одну задачу);

- багатозадачні (в окремий момент часу здатні виконувати більше однієї задачі);

- однокористувацькі (в системі відсутні механізми обмеження доступу до файлів та на використання ресурсів системи);

- багатокористувацькі(система впроваджує поняття "власник файлу" та забезпечує механізми обмеження на використання ресурсів системи (квоти)), всі багатокористувацькі операційні системи також є багатозадачними;

- реального часу (система підтримує механізми виконання задач реального часу, тобто такі, для яких будь які операції завжди виконуються за наперед передбачуваний і незмінний при наступних виконаннях час).

Відносно способу встановлення (інсталяції) операційної системи, операційні системи бувають:

- вбудовані (такі, що зберігаються в енергонезалежній пам'яті обчислювальної машини або пристрою без можливості заміни в процесі експлуатації обладнання);

- невбудовані (такі, що інсталюються на один з пристроїв зберігання інформації обчислювальної машини з можливістю подальшої заміни в процесі експлуатації).

Відносно відповідності стандартам операційні системи бувають:

- стандартні (відповідають одному з загальноприйнятих відкритих стандартів, найчастіше POSIX);

- нестандартні (в тому числі такі, що розробляються відповідно до корпоративних стандартів).

Відносно можливостей розширення операційні системи бувають:

- закриті (не дозволяють розширення функціональності ОС);

- відкриті(будуються за технологіями, що забезпечують можливості розширення функціональності ОС).

Відносно можливостей внесення змін до вихідного коду операційні системи бувають:

відкриті (англ. open sourse) - з відкритим програмним кодом;

власницькі (англ. proprietary) - комерційні з закритим кодом.

Інтерфейс
Інтерфе́йс користувача́ (дружній інтерфейс) —
засіб зручної взаємодії користувача з інформаційною системою.

Інтерфейс користувачасукупність засобів для обробки та відображення інформації, максимально пристосованих для зручності користувача; у графічних системах і.к. реалізовується багатовіконним режимом, змінами кольору, розміру, видимості (прозорість, напівпрозорість, невидимість) вікон, їх розташуванням, сортуванням елементів вікон, гнучкими налаштовуваннями як самих вікон, так і окремих їх елементів (файли, папки, ярлики, шрифти тощо), доступністю багатокористувацьких налаштувань.

Інтерфейс командного рядка (англ. command-line interface, CLI) —різновид текстового інтерфейсу користувача і комп'ютера, в якому інструкції комп'ютера даються тільки шляхом введення з клавіатури текстових рядків (команд). Також відомий під назвою консоль. Інтерфейс командного рядка може бути протиставлений системам управління програмою на основі меню, а також різних реалізацій графічного інтерфейсу. Формат виводу інформації в інтерфейсі командного рядка не регламентується; звичайно це простий текстовий вивід, але може бути і графічним, звуковим виводом тощо.

Графі́чний інтерфе́йс кори́стувача (ГІК, англ. GUI, Graphical user interface) —інтерфейс між комп'ютером і його користувачем, що використовує піктограми, меню, і вказівний засіб для вибору функцій та виконання команд. Зазвичай, можливе відкриття більше, ніж одного вікна на одному екрані.

ГІК система засобів для взаємодії користувача з комп'ютером, заснована на представленні всіх доступних користувачеві системних об'єктів і функцій у вигляді графічних компонентів екрану (вікон, значків, меню, кнопок, списків і т. п.). При цьому, на відміну від інтерфейса командного рядка, користувач має довільний доступ (за допомогою клавіатури або пристрою координатного введення типу «миша») до всіх видимих екранних об'єктів.

Вперше концепція ГІК була запропонована вченими з дослідницької лабораторії Xerox PARC в 1970-х, але отримала комерційне втілення лише в продуктах корпорації Apple Computer. У операційній системі AMIGAOS ГІК з багатозадачністю був використаний в 1985 р. В даний час ГІК є стандартній складовій більшості доступних на ринку операційних систем і застосунків.


Читайте також:

  1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
  2. D-петля, що складається з 8–12 залишків, декілька з яких – дигідроуридинові.
  3. I. Введення в розробку програмного забезпечення
  4. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
  5. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
  6. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
  7. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
  8. III. Етапи розробки програмного забезпечення
  9. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
  10. IV. Розподіл нервової системи
  11. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
  12. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Чому вигідно купувати ліцензії? | Організація і представлення даних. Файл. Файлова система. Ім’я файлу, шлях до файлів. Властивості файлів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.