Види порушень зору, їх причини й наслідки.

Корекційне навчання й виховання дітей з порушеннями слуху в масовій загальноосвітній школі.

Особливостями навчання й виховання дітей з порушенням слуху займається сурдопедагогіка. Сурдопедагогіка — це складова частина корекційної (спеціальної) педагогіки, що становить собою систему наукових знань про освіту осіб з порушеннями слуху.

Нормальна функція слухового аналізатора має особливе значення для загального розвитку дитини. При порушеннях слухового аналізатора страждає мова, психологічний розвиток дитини; відбувається загальне недорозвинення пізнавальної діяльності. Первинний дефект слухового аналізатора породжує вторинні відхилення в розвитку, які, у свою чергу, є причиною виникнення інших відхилень.

Існує ряд особливостей у навчанні молодших школярів з порушенням слуху, які обов'язково повинен знати вчитель і враховувати у своїй роботі. Кожний урок повинен носити корекційно-розвивальну спрямованість. Учитель повинен пропонувати такі завдання, щоб діти якнайбільше вправлявся в складанні словосполучень і речень, коротких текстів у рамках вивченої теми. Це буде сприяти закріпленню в учня навичок граматично правильної мови. Дітей з порушеннями слуху варто готовити до написання диктанту, попередньо розповісти про його зміст, при написанні твору дитині варто дати текст для однократного прочитання про себе, потім вони ще раз прослуховують текст разом з усіма. До прочитання літературних текстів дитину варто готовити, надавати допомогу у вигляді пояснення незнайомих слів.

На уроках математики при розв'язанні арифметичних задач варто приділяти підвищену увагу до слів, які несуть основне математичне навантаження і т.д.

Оптичне сприйняття, яке здійснюється за допомогою зорового аналізатора, що складається з периферичної частини (ока), провідникового нерву й коркового кінця, розташованого в потиличній частині більших півкуль головного мозку, відіграє величезну роль у психічному розвитку дитини. Зір відіграє величезну роль не тільки в розвитку власне зорового сприйняття, але й у розвитку просторових уявлень (просторове орієнтування в навколишньому, рухова сфера), оскільки рухи розвиваються під зоровим контролем.

Порушення зору в дітей може бути обумовлене різними причинами. Ураження органа зору в дитини може бути викликане спадкоємними захворюваннями (наприклад, деякі форми вроджених катаракт і ін.), внутрішньоутробними патологіями зорового органа при токсоплазмозі, краснусі й інших важких захворювань матері під час вагітності, особливо на ранніх її етапах, коли в плода формується орган зору. Зорова патологія може бути пов'язана із захворюваннями самої дитини (наприклад, при туберкульозному менінгіті, менінгоенцефалітах, пухлинах мозку й ін.)

Порушення зору можуть бути вродженими й придбаними.

Уроджена сліпота обумовлена ушкодженнями або захворюваннями плода під час вагітності або є наслідком спадкоємної передачі деяких дефектів зору.

Придбана сліпота звичайно буває наслідком захворювання органів зору — сітківки, роговиці й захворювань центральної нервової системи (менінгіт, пухлина мозку, менінгоенцефаліт), ускладнень після загальних захворювань організму (кір, грип, скарлатина), травматичних ушкоджень мозку (поранення голови) або ока. Розрізняють прогресуючі й непрогресуючі порушення зорового аналізатора. При прогресуючих зорових дефектах відбувається поступове погіршення зорових функцій під впливом патологічного процесу.

До непрогресуючих дефектів зорового аналізатора відносять деякі вроджені його пороки (наприклад, астигматизм, катаракта). Причинами цих дефектів можуть стати також наслідки деяких захворювань і очних операцій Порушення функцій зорового аналізатора можуть виникнути в дітей як під час внутрішньоутробного розвитку, так і після народження. Тому виділяють такі категорії дітей, як сліпонароджені, які рано осліпли, втратили зір після трьох років життя.

Психічний розвиток сліпонароджених має такі ж закономірності, як і у зрячих дітей, але відсутність візуального орієнтування позначається найбільше помітно на руховій сфері, на змісті соціального досвіду.

Відмінність осліплих дітей від сліпонароджених залежить від часу втрати зору: чим пізніше дитина втратила зір, тим більше в неї обсяг зорових уявлень, який можна відтворити за рахунок словесних описів. Якщо не розвивати зорову пам'ять, що частково зберігся після втрати зору, відбувається поступове стирання зорових образів.

Порушення зору в дітей буває виражене в різному ступені, і залежно від цього дітей з подібною патологією можна умовно розділити на три групи. До першої групи відносяться діти, у яких, особливо при вродженій зміні органа зору, наступає повна сліпота або таке різке зниження зору, що діти можуть навчатися тільки на основі дотику ( по системі Брайля).

Сліпі (незрячі) — це категорія осіб з порушеннями зору, у яких повністю відсутні зорові відчуття, є світловідчуття або залишковий зір ( до 0,04 на оці, що краще бачить, з корекцією окулярами), а також особи із прогредієнтними захворюваннями й звуженням поля зору (до 10-15 ) з гостротою зору до 0,08.

По ступеню порушення зору розрізняють осіб з абсолютною( тотальною) сліпотою на оба ока, при якій повністю втрачаються зорові сприйняття, і осіб практично сліпих, у яких є світловідчуття або залишковий зір, що дозволяє сприймати світло, колір, контури (силуети) предметів.

Такі діти, як правило, у масову школу не потрапляють. В одиничних випадках у школу для сліпих дітей направляються слабозорі, у яких спостерігається прогресуюча форма очного захворювання і яких з метою охорони залишкового зору доцільно навчати по системі Брайля.

Другу групу, відносно більшу в порівнянні зі сліпими, становлять діти. Що мають зниження зору.

Слабозорі — це категорія осіб з порушеннями зору, що мають гостроту, від 0,05 до 0,2 на оці, що краще бачить, з корекцією звичайними окулярами. Крім зниження гостроти зору слабозорі можуть мати відхилення в стані інших зорових функцій (кольорове- і світловідчуття, периферичний і бінокулярний зір). Для слабозорих дітей є спеціальні школи, де ведеться навчання на зоровій основі, з використанням різних технічних і оптикозбільшуючих засобів, підручників з більшим шрифтом, спеціального висвітлення і т.д. При навчанні в масовій школі слабозорі діти зазнають істотних труднощів. Нечіткість, сповільненість, вузькість сприйняття веде до труднощів у називанні предметів, їх форм, характерних зовнішніх ознак. Діти не бачать рядки, плутають подібні по написанню букви, що заважає опанувати технікою читання, зрозуміти зміст прочитаного; змішання цифр по написанню, утрудняє рахунок і розв'язок арифметичних завдань.

Слід пам'ятати, що такій дитині можуть бути протипоказані багато звичайних для масової школи занять (наприклад, нахили, різкі стрибки, піднімання ваги на уроках фізкультури). Порушення зору вищезгаданих категорій дітей вимагає спеціально організованих умов навчання й виховання й здійснюється в основному в спеціальних школах.

До третьої групи відносяться діти з порушеннями зору, які звичайно навчаються в масовій школі. Це діти з аномалією рефракції (короткозорість, далекозорість, астигматизм).

Щоб більш ясно уявити собі сутність аномалії рефракції, слід розглянути особливості заломлюючої функції ока.

Очне яблуколюдини складається із трьох оболонок. Зовнішня — білковаоболонка служить місцем прикріплення м'язів, що обертають очне яблуко, а передня частина цієї оболонки прозора й називається роговицею. Середня оболонка— судинна,містить кровоносні судини, що харчують сітківку; передній відділ цієї оболонки утворює райдужку із зіницею в її центрі Внутрішня оболонка — сітківка — є сприймаючим апаратом ока. Ця оболонка складається із шару пігментних клітин, у відростки яких занурені світлосприймаючі клітини (палички) і кольоросприймаючі клітки (колбочки). Внутрішню частину очного яблука представляє зоровий нерв, який проникає в порожнину черепа й після перехреста із зоровим нервом іншого ока утворює зоровий тракт, що направляється в потиличний відділ кори більших півкуль головного мозку.

Усередині очного яблука укладені склоподібне тіло, прозорий кришталик, щоприлягає позаду до райдужки, а між райдужкою й роговицею перебуває передня камера ока, що містить водянисту вологу. Рогова оболонка, кришталик, склоподібне тіло й водяниста волога й становлять складну оптичну заломлюючу систему ока. При нормальнім функціонуванні цієї системи відбувається правильна рефракція, тобто промені, що йдуть від предмета, переломлюються на сітківці, і тоді предмет сприймається чітко і ясно (Т. А. Власова, М. С. Певзнер).

Короткозорістьхарактеризує сильну рефракцію ока, при якій промені, що йдуть від предметів, з'єднуються поперед сітківки, внаслідок чого віддалені від очей зображення предметів сприймаються неясно. Т. ч. дитина добре бачить предмети, розташовані близько від неї, але чим далі перебуває предмет, тим гірше його бачить дитина.

Далекозорістьхарактеризує слабку рефракцію ока, коли промені, що йдуть від предмета, переломлюються за сітківкою ока й зображення предметів сприймаються поблизу неясно, тому при розгляданні предметів на близькій відстані потрібне велика напруга. Далекозора дитина добре бачить предмети, що перебувають удалечині, але погано бачить предмети, розташовані поблизу. Далекозорість у дітей зустрічається значно рідше, чим короткозорість, і слід зазначити, що з віком відсоток дітей з далекозорістю знижується.

Астигматизмхарактеризується тим, що зображення не збирається на сітківці в єдиний фокус, як при нормальній рефракції, а виникає в декількох фокусах, розташованих на різних відстанях від сітківки, внаслідок чого зображення предметів виходять перекрученими.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Економічний потенціал і межа виробничих можливостей.	\|	Тема № 2 Правовий статус підприємств

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.