Принцип поетапного наближення до істини.

Принцип подолання психологічних бар’єрів.

Принцип відсторонення.

Принцип коректного ведення спору.

Принцип послідовного аналізу альтернатив.

Принцип толерантного ставлення до опонентів.

Кожна із сторін має право на власну думку. Пам’ятати, що істина виходить не лише з ваших уст. Треба бути психологічно і морально готовим вислухати будь-яку думку, знайти сміливість погодитися з опонентом, якщо його аргументи виявляться сильнішими. Мати терпіння, не нав’язувати свій погляд іншим.

Будь-яка проблема може мати кілька підходів і способів розв’язання. Важливо добре усвідомити суть проблеми, ідею, концепцію, чітко сформувати альтернативу (етапи, логічний ланцюг проблем, завдання, аргументи, факти).

Опоненти мають бути коректними, тобто взаємно ввічливими, тактовними, судження і дії правильними, підхід до ситуації конструктивний, аргументи переконливими.

Учасники спору мають уміти об’єктивно оцінити все, що відбувається, подивитися на хід спору збоку, оцінити переваги і недоліки, не буди заручником ситуації, а вміти подолати власні амбіції, якщо вони заважають наблизитися до істини.

Слід позбутися хибних психологічних настанов (наприклад, опонент краще підготовлений, сильніший від вас), страху. З іншого боку, не бути самовпевненим, стежити за думкою опонента, його аргументами, голосом, мімікою, жестами і намагатися знайти у його доведеннях слабкі місця, аргументи, невдалі приклади. Прагнути до того, щоб вас розуміли і сприймали адекватно.

Процес переконання доречно розділити на етапи, сформулювати проміжні цілі кожного етапу і зафіксувати факт їх досягнення.

Виділяють кілька стадій поетапного наближення до істини:

1. Вступне інформування. Ведучий інформує учасників про проблему, яка викликала спір, тобто різне її розуміння і трактування.

2. Аргументація сторін.Кожна зі сторін висловлює свої аргументи, обґрунтовує свій погляд на проблему.

3. Опонування.Кожна зі сторін висловлює критичні судження, сумніви, захищає власну позицію.

4. Активне протиборство. Відбувається пошук додаткових аргументів, контраргументів, зіставлення альтернатив.

5. Пошук компромісних варіантів розв’язання проблеми.Кожна зі сторін має піти на поступки, частково відійти від своєї позиції, переглянути її. На цьому етапі важливо обговорити всі можливі варіанти розв’язання проблеми.

6. Пошук рішення.Відбувається узагальнення всього конструктивного, що було висловлено в процесі спору, іде активний пошук точок зіткнення, вироблення взаємоприйнятних рішень.

7. Завершення спору. Ведучий підбиває підсумки, резюмує результати, констатує, що було досягнуто.

Надзвичайно важливим елементом спору (дискусії, полеміки) єаргументація, тобто майстерний добір переконливих доказів. Аргументація – складна логічна операція, ланцюжок суджень як елементів доказу – теза, аргумент, демонстрація.

Теза (з грец. – положення) – глибоке змістовне положення, яке створює базу для наступних міркувань, вимагає вміння аргументувати у напрямі „за” або „проти”, тобто шукати істинність або неістинність.

Аргумент (з лат. – доказ)– наступне положення, яке стосується тези і обґрунтовує чи переконливо підтверджує її істинність або неістинність. Аргументи бувають прямі (безпосередні) та непрямі (опосередковані, тобто вони є можливим у конкретних ситуація мовного спілкування, наприклад, до події, ситуації, публіки, особи, авторитету, часу тощо).

Розрізняють два типи аргументів:

· логічні;

· аналогійні.

Логічні аргументи ґрунтуються на законах логіки: тотожності, суперечності, виключення третього, достатньої підстави.

Аналогійні аргументи передбачають певний тип аналогії, в основі якої лежить порівняння за схожістю чи подібністю. Предметові, який є об’єктом порівняння на схожість чи подібність, потрібна стабільність. Однак треба зважити на те, що більшість предметів аргументації перебувають у розвитку, тому аналогія може стосуватися предмета лише в певному часовому проміжку.

Демонстрація (від лат. demonstratio – показування) – це ілюстрація предмета мови, його фізичний чи вербальний образ. Демонстрація є відповіддю на прохання опонента Покажи! Наведи приклади! Вона показує, наскільки правильно було сформульовано тези та аргументи.

Діяльність людини, професія якої пов’язана з читанням лекцій, виголошенням промов, доповідей, постійним обміном інформацією, веденням дискусії, вимагає великої вправності у виборі відповідної форми, виду і жанру мовлення, вміння використовувати необхідні мовно-виражальні засоби та добирати фактичний матеріал, підпорядковувати їх темі висловлювання, а також готовність демонструвати високий рівень культури мовлення та спілкування в цілому.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
У професійній діяльності	\|	Невербальні засоби спілкування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.