Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Материки і океани – найбільші елементи рельєфу Землі.

 

Найбільш характерною рисою Землі – є антиподальність материків і океанів. Як пише Ю.О.Мещеряков (1981) в 95 випадках із 100 один кінець земного діаметра припадає на сушу, а інший – на океан. При розгляді глобуса видно, що Північному Льодовитому океану протистоїть Антарктида, північним материкам відповідає Південний океан, що опоясує Антарктиду. Антиподом Тихого океану є Африка і Європа. Австралії протистоїть Північна Атлантика, Північній Америці – Індійський океан і лише частина Південної Америки має антиподом сушу Південно-Східної Азії.

Антиподальність суші і океану на Землі проявляється і в більш загальному плані. Існує асиметричність північної і південної півкулі взагалі а також східної і західної півкуль. Північна півкуля виділяється як материкова, південна – як океанічна. В північній півкулі можна виділити пояс материкових піднять, що приурочені до 62°, що називається епейрогенічним колом. У південній півкулі на тій же широті виділяється пояс опускання, що немов би накреслює вісь Південного океану. У Північній півкулі широта 35° виділяється як орогенічна паралель тобто до неї тяжіє альпійська зона горотворення. А паралель 71° в північній півкулі – узагальнена границя між полярним басейном і північним материком, в південній – межі між полярним материком і Південним океаном, що його оточує. При співставленні західної і східної півкуль виділяють критичний меридіан λ=15°-165° з.д. що проходить через центри Тихого океану (λ =165°) і материка Африки (λ=15° сх.д.). Узагальненою межею між західною океанічною і східною материковою півкулями служить велике коло λ=105° сх.д.-75° з.д., що називається епейрогенічним меридіаном. Отже, рельєф Землі асиметричний як по відношенню до площини екватора, так і по відношенню до площини, проведеної через меридіан 105°-75°. Ця асиметричність і зумовила положення епейрогенічних процесів, в яких відбулось заложення найдавніших „ядер росту” континентальних ділянок земної кори. Це такі центри: південний полюс, африканський (φ=0°; λ=15° с.д.) або полюс східної (материкової) півкулі, сибірський (φ=62 °, λ=105 ° сх. Д.), канадський (φ=62°, λ=75 ° з.д.), скандінавський (φ=62 °; λ=15 °). Цікаво, що три останні центри знаходяться на пересіченні епейрогенічної паралелі північної півкулі (φ=62 °) з епейрогенічним меридіаном (λ=105 °-75 °) і критичним меридіаном (λ=15 °). Це три самостійних древніх ядра материків північної півкулі. В океанах самостійні центри наявні в Тихому океані з центром φ=0 °, λ=165 ° з.д. тобто в полюсі океанічної західної півкулі і Північний Льодовитий океан з центром φ=90 ° (на північному полюсі). До цих первинних океанів можна віднести Південний океан. Протилежності між материковою і океанічною півкулями пов’язані, мабуть, з особливостями фігури Землі, що являє собою трьохосний еліпсоїд. Велика вісь цього еліпсоїда співпадає з віссю Тихий океан – Африка. Меридіан малої осі земного еліпсоїда (105 °-75 °) відповідає межі між океанічною і материковою півкулями. Вчені висунули гіпотезу, згідно якої основна роль у деформаціях фігури Землі і створення найбільших рис сучасного рельєфу належала так званим припливам твердої Землі, зумовленими місячно-сонячним притяганням. Головним наслідком виникнення припливних деформацій явилось заложення западини Тихого океану і додатної форми – материка Африки. Ці дві мегаформи рельєфу – западина і виступ – є древніми нерівностями Землі, утворення яких дало імпульс до подальших ускладнень рельєфу Землі. По периферії западини Тихого океану утворилось компенсаційне кільце піднять (Азія, Австралія, Антарктида, Північна і Південна Америки). Це так званий ПОЯС КАРПІНСЬКОГО. По периферії підняття Африки виникли компенсаційні западини Індійського і Атлантичного океанів і Середземного моря. Так створилась асиметрія західної і східної півкуль.



Интернет реклама УБС

Западини океанів не цілком тотожні областям поширення океанічної кори, а включають ділянки континентальної кори і в геоструктурному відношенні неоднорідні. А Тихий океан з однієї сторони і Атлантичний та Індійський з другої відрізняються не тільки будовою кори, але й верхньої мантії.

Виходить, що утворення ділянок земної кори континентального і океанічного типів з однієї сторони і сучасних континентів і западин океанів – з іншої відносяться до різних етапів історії розвитку Землі як планети. Тобто западини океанів в їх сучасних обрисах а також конфігурації материків порівняно молоді. В океанах трапляється кора материкового типу а в межах материків кора океанічного типу не виявлена. Отже, в процесі еволюції океанічні западини розростались за рахунок материкових виступів, а не навпаки. Взагалі розвиток літосфери виглядає так: кора океанічного типу-кора перехідного типу-континентальна кора. На перехідній корі можна простежити послідовність перетворення кори океанічного типу в кору континентального типу.

Розширення і поглиблення океанів в після –РZ час набуло планетарного значення. Ця тенденція геоморфологічного розвитку знаходилась у протиріччі з загальним напрямом геологічного розвитку літосфери (кора океанічного типу-континентального). Структурна неоднорідність ложа океанів свідчить, що вони виникли на відносно пізній стадії розвитку рельєфу Землі. Ця нова стадія, що почалась з МZ, протиречива по відношенню всієї попередньої історії рельєфу і структури. Якщо раніше відбувалось розширення континентальних масивів, то з початку МZ почалось роздрібнення масивів суші і формування глибоких океанічних западин та високо піднятих континентальних масивів. Це за І.П.Герасимовим і Ю.О.Мещеряковим геоморфологічний етап в історії Землі, що почався в кінці РZ початку МZ. Хоч навряд чи це вірно, бо рельєф існував і до початку РZ.

 


Читайте також:

  1. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
  2. Азот, фосфор, біогенні елементи та їх сполуки, органічні речовини
  3. Базові елементи управління проектом
  4. Будова й основні елементи машини
  5. Валідація НАССР- отримання об'єктивного доказу того, що елементи НАССР-плану результативні.
  6. Види валютних систем та їх елементи
  7. Визначення і елементи накопиченого капіталу.
  8. Визначення навантажень на елементи систем регулювання вітроустановок
  9. Виробництво та його елементи
  10. Виробничий процес та його елементи
  11. Вихідні дані для проектування поздовжнього профілю, його елементи та оформлення
  12. Відомості про найбільші озера Світу та України.

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Тема 3. ПЛАНЕТАРНИЙ РЕЛЬЄФ ЗЕМЛІ | Походження планетарних форм та їх особливості.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.