• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Фази і етапи консультаційного процесу.

Якщо ж треба розпочати масове впровадження апробованого і добре зарекомендованого нововведення (або, іншими словами, розпочати освоєння нового ринку), то в цьому випадку необхідно робити ставку на неформальних лідерів, дивлячись на яких, освоєнням нововведення займуться і інші.

Відстаючі (16% населення). Як правило, це товаровиробники, у яких відсутні ресурси. Люблять посилатися на безліч традицій і історію для того, щоб не займатися впровадженням нових розробок чи нових методів господарювання у виробництво. Мають вузький кругозір.

Класифікація клієнтів за ступенем сприйняття нововведень та їх реалізації.

Для успішної реалізації своїх функцій працівники консалтингового формування мають добре володіти методами роботи служби. Володіючи знаннями про використання в своїй діяльності методів, працівник зможе вибирати ті з них, які будуть найбільш придатними для вирішення задач, що стоять перед ним по передачі клієнту знань навичок та досвіду.

Дослідження свідчать, що сільські товаровиробники за ступенем прийняття освоєння і впровадження інновацій розподіляються на 5 категорій:

Новатори (2,5% населення) - це люди, які полюбляють ризик, досить легко справляються з невизначеністю і мають широку мережу зв’язків за межами місцевого району. Думають абстрактно. Їх вважають невизначеними за мисленням. Вони мають засоби для того, щоб бути новаторами. Однак у більшості випадків про їх не думають як про лідерів у співтоваристві, тому що вони, в основному, працюють тільки на себе.

Ранні впроваджувані (13,5% населення). Люди з високим рівнем освіти, менш догматичні, надають перевагу науці і технології. Мають абстрактне мислення. Вони відрізняються діловим підходом до приняття рішень. Користуються великою повагою в суспільстві.

Рання більшість (34% населення). Добре інтегруються в системі. Приймають рішення про впровадження інновації набагато раніше середнього рівня. Вони добре обмірковують можливі наслідки, є лідерами .

Пізня більшість (34% населення). Як правило, скептики, їм треба, щоб прибрали всі можливі ризики від впровадження і невизначеності. Займаються впровадженням інновацій через економічну необхідність.

Результати наукових досліджень, виділення серед товаровиробників різних категорій і особистісних характеристик людей, які належать до цих категорій, мають великий вплив на організацію роботи консультантів. Так , якщо консультанту потрібно апробувати нову технологію, методику, схему управління або іншу новацію, провести польові експерименти тощо, перед тим як рекомендувати це нововведення іншим клієнтам, у більшості випадків потрібно мати справу з новаторами.

Саме через неформальних лідерів найбільш ефективно здійснюються процеси навчання, поширення знань і впровадження науки у виробництво. Характеристика категорій товаровиробників свідчить, що серед новаторів і представників ранньої більшості знайти неформальних лідерів практично неможливо. Люди, що належать до першої категорії, не люблять ділитися своїм досвідом з оточуючими і працюють, в основному, на себе. Представники ж ранньої більшості часто не відрізняються високою компетентністю. Таким чином неформальні лідери частіше всього зосереджені в групі ранніх впроваджувачів. Консультанти мають виявити їх через соціологічне опитування серед товаровиробників.

Категорія клієнтів з групи "пізня більшість" характеризується тією особливістю сприйняття нововведень, якій відповідає прислів’я "не пощупає, не повірить!". Тому, для того, щоб представники цієї категорії клієнтів сприйняли і освоїли нововведення, необхідно організовувати виставки, демонстраційні покази, польові дні тощо.

Для того, щоб нововведення взяли на озброєння представники групи "відстаючі", недостатньо організації інформаційне консультаційних заходів. Тут допомагають клієнту знайти інвестора отримати кредит або інше.

Таким чином, ефективність комунікації при передачі знань залежить не тільки від рівня професійної підготовки консультантів, а і від методів передачі знань клієнтам - методів дорадчої діяльності.

У нових економічних умовах ведення сільськогос­подарської діяльності в якості одного з основних важелів управління інноваційним розвитком агропромислового виробництва виступає інформаційно-консультаційна діяльність працівників державних органів управління, дорадчих служб, наукових і освітніх закладів аграрного спрямування, агротехсервісних та агро консалтингових формувань.

Консультаційний процес (процесне консультування), як і інший технологічний процес, складається з етапів, які об'єднані в періоди (фази) робіт. Недотримання послідовності або неякісне виконання окремих етапів робіт, веде до погіршення результативності консультаційного процесу, а в окремих випадках і до недосягнення запланованого результату. Тому, дотримання технологічної дисципліни при здійсненні консультаційного процесу важлива умова професіоналізму консультанта.

Склад робіт типового технологічного процесу консультування наведений в таблиці 1.

Підготовка є початковою фазою будь – якого процесу консультування. На цій фазі консультант і клієнт зустрічаються, намагаються дізнатися якнайбільше один про одного, обговорити і визначити проблему і на цій основі домовитися про обсяг завдання та методологію його виконання. Результати перших контактів, обговорень, досліджень і досвіду планування потім відбиваються в угоді на консультування, підписання якої може вважатися завершенням цієї початкової стадії.

Діагностика – друга фаза процесу консультування, по суті є першою дійсно операційною фазою, її мета – детально і поглиблено вивчити проблему клієнта, виявити фактори й сили, які впливають на цю проблему, підготувати всю необхідну інформацію для прийняття рішення, а також старанно вивчити важливі аспекти взаємозв’язку поміж проблемою, загальними цілями і результатами діяльності організації клієнта та визначити, наскільки клієнт здатний здійснити запропоновані зміни.

Планування дій включає вироблення одного або декількох рішень діагностованої проблеми, вибір одного з альтернативних рішень, представлення пропозицій клієнтові і підготовку до здійснення рішення, прийнятої клієнтом.

Впровадження, четверта фаза процесу консультування – це кульмінація спільних зусиль консультанта і клієнта. З погляду клієнта, впровадити зміни, що ведуть до реальних поліпшень – основна мета будь якого консультаційного завдання. Консультант також бажає, щоб про його пропозицію не тільки добре говорили, але і запроваджували у життя з гарними результатами. Якщо не має впровадження процес консультування не можна вважати завершеним. Така ситуація складається, якщо клієнт не приймає пропозиції консультанта, представлені наприкінці фази планування дій. Може також статися, що консультант не знаходить жодного вирішення проблем клієнта. Можливо, проблема в запропонованому формулюванні не має вирішення. Таку ситуацію також варто виявляти і перепланувати роботу над пропозиціями на ранньому етапі, щоб при виробленні програм дій одержувати реалістичні пропозиції про те, як вирішувати пере формульовану проблему.

Завершальний етап охоплює два однаково важливих аспекти консультативного процесу: роботу, для якої був запрошений консультант, і взаємини між консультантом і клієнтом. По – перше, звільнення консультанта означає, що робота, у якій він брав участь, завершена, буде припинена або буде продовжуватися, але без допомоги з боку консультанта. По - друге, при звільненні консультанта завершуються взаємини консультант – клієнт. В ідеалі обидві сторони мають бути задоволені відносинами, що існували між ними при виконанні завдання. Клієнт має бути переконаний, що в нього був гарний консультант, до якого він із задоволенням звернеться знову. Консультант повинен почувати, що йому довіряли, що робота з цим же клієнтом знову буде цікава. Ці взаємини мають також фінансову сторону: обидві сторони мають вважати, що за зроблені професійні послуги сплачена справедлива ціна.

Таблиця 1.

Фази і етапи консультаційного процесу

4. Основні методи аналізу проблем в сільськогосподарському виробництві.

Для виявлення проблем, які існують у господарстві, впровадження інвестиційних програм, визначення черговості їх вирішення, розробка варіантів рішень з прогнозом можливих варіантів застосовують експрес – аналіз. У цьому разі аналізують сукупність показників, зібраних і оброблених за невеликий проміжок часу, що дозволяють досить об'єктивно оцінити стан підприємства, а також провести оцінку деяких пропозицій з удосконалення фінансово-господарської діяльності.

До важливих методів аналізу, за допомогою яких оцінюється стан діяльності господарства належать аналіз фінансового стану, SWOT - аналіз, методи ситуаційного аналізу, аналіз на основі часткових бюджетів, спрощений інвестиційний аналіз та аналіз фінансової звітності.

Перед тим як приступити до проведення аналізу фінансового стану підприємства,необхідно точно визначити основну мету аналізу. Від мети залежить ступінь деталізації і глибина досліджень по окремих напрямках аналізу:

· аналіз структури витрат;

· аналіз структури балансу й оборотних коштів;

· аналіз ліквідності і фінансової стійкості;

· аналіз грошового потоку;

· аналіз оборотності;

· аналіз прибутковості;

· аналіз ефективності діяльності компанії.

Аналіз фінансового стану підприємства дозволяє оцінити:

1. фінансове становище підприємства;

2. майновий стан підприємства;

3. ступінь підприємницького ризику (можливість погашення зобов’язань перед третіми особами);

4. достатність капіталу для поточної діяльності і довгострокових інвестицій;

5. потреба в додаткових джерелах фінансування;

6. здатність до нарощування капіталу;

7. раціональність використанні позикових засобів;

8. ефективність діяльності компанії.

Експрес – аналіз являю собою аналіз сукупності показників, зібраних і оброблених за невеликий проміжок часу, що дозволяють досить об’єктивно оцінити стан підприємства. Експрес – аналіз дозволяє також провести оцінку деяких пропозицій з удосконалення фінансово – господарської діяльності.

Метою експрес – аналізу є виявлення проблем, що існують на підприємстві і визначення черговості їхнього рішення, вироблення варіантів рішення з прогнозом можливих результатів.. Одночасно визначається порядок подальшого заглибленого вивчення підприємства.

5.1 SWOT – аналіз - це метод експрес-аналізу, може застосовуватися для діагностики проблем будь-якого об’єкту дослідження – для підприємства, окремих видів бізнесу, людини, машини тощо. Його результати використовуються в подальшому для напрацювання заходів по поліпшенню ситуації.

Суть аналізу в тому, що досліджуючи різні сторони діяльності об’єкту (наприклад, фермерського господарства), спочатку потрібно виявити сильні і слабі сторони, а також загрози і можливості, а потім встановити ланцюжки зв’язків між ними. Ці ланцюжки в подальшому можуть бути використані для формування стратегії, політики і тактики дій.

Вичленення сильних і слабих сторін базується на дослідженні стану внутрішнього середовища організації, її виробничої, маркетингової, фінансової, кадрово-організаційної складових діяльності.

Можливості і загрози в діяльності організації визначаються, виходячи з зовнішнього середовища і факторів його впливу на підприємство. На ці фактори організація не може впливати, але може їх використати для поліпшення своєї діяльності.

5.2 Метод аналізу «часткових бюджетів» засновано на визначенні приросту або зменшення чистого доходу в результаті запропонованих змін. Метод дозволяє шляхом простих розрахунків методом порівняння визначитися з економічною доцільністю прийняття того чи іншого рішення.

Частковий бюджет складається із чотирьох базових статей. Структура і порядок складання часткового бюджету зображені в таблиці 1.

Розрахунок (А+В) - (С+D) вказує на прибутковість (збтиковість) змін.

Если (А+В) > (С+D) - зміни фінансово виправдані.

Таблиця 1

Побудова часткового бюджету

5.3 На кожному етапі інвестиційного процесу здійснюється економічний аналіз ефективності інвестицій. Економічна оцінка ефективності показує ефективність проекту для сільськогосподарських товаровиробників.

Бухгалтерські методи аналізу економічної ефективності інвестицій використовують для обґрунтування проектів, які не потребують значних капітальних вкладень. До показників цієї групи методів відносять термін окупності інвестицій та статичну норму ефективності інвестицій, норму прибутку.

Термін окупності інвестицій – це період, протягом якого чистий прибуток від виробничої діяльності повністю відшкодовує інвестиційні витрати в цю діяльність.

Обчислюється цей показник так:

То = (1)

де: То – період окупності інвестицій за роками;

- загальна сума інвестицій у проект, передбачена кошторисом;

ЧПс – середньорічний розмір чистого прибутку.

Норма ефективності розраховується як відношення сумарних грошових надходжень у дійсній вартості до суми інвестованих коштів у проект.

НЕр = (2)

де: НЕр – річна норма ефективності;

- середньорічні грошові надходження;

- загальна сума інвестованих коштів.

Якщо сума ефективності менша одиниці, проект повинен бути відхилений.

Аналіз фінансової звітностіє невід’ємною частиною експрес – аналізу, оскільки практично всі необхідні вихідні дані містяться в офіційних документах, що підприємства відкриті не тільки для різних контролюючих органів, але і для потенційних партнерів і інших зацікавлених осіб і організацій.

Читайте також:

1. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
2. II. Поняття соціального процесу.
3. III. Етапи розробки програмного забезпечення
4. IV. План навчального процесу.
5. Активний та пасивний типи адаптаційного процесу.
6. Асортиментний процес включає три основних етапи: концентрацію, кастомізацію і розсіювання.
7. Аудит фінансово-господарської діяльності бюджетних установ включає три етапи.
8. Бізнес-моделювання в системі управління розвитком підприємства. Поняття та етапи формування бізнес-моделі
9. БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС. ДОКУМЕНТИ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ.
10. Бюджетний процес, його поняття і складові етапи
11. Виборчий процес і його етапи
12. Види і форми спілкування. Етапи спілкування.

Переглядів: 2416