• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Видатні представники емпіричного напрямку у філософії Нового часу

Таблиця 2

№ з/п	Філософи-емпіристи	Роки життя	Основні праці	Головні ідеї
1.	Френсис Бекон	1561-1626	«Есе» (1597), «Успіх навчання» (1605), «Новий Органон»(1620), «Нова Атлантида»(1626),.	Філософія Френсіса Бекона присвячена свідомій спробі формування науки та наукового пізнання. Трактат у вигляді проекту (який не був завершений повністю) «Великого відродження наук», доповнений 1620 p. трактатом «Новий Органон», є найпопулярнішим у філософії минулого та сьогодення. Основні положенняфілософії Ф. Бекона: - Бекон послідовно піддає критиці філософію як форму споглядання і пропагує філософію як науку про реальний світ, яка базується на дослідному пізнанні; - висловлює нову фундаментальну ідею, що полягає у фундамент сучасного природознавства, об'єктивного пізнання дійсності; - визнає концепцію "двоїстої істини", тобто істини "одкровення", істини про Бога (теологічної істини) та істини філософської, тобто істини, відкритої в науковому пізнанні; - місце науки Бекон вбачав у вирішенні суспільних проблем і суперечностей сучасного йому суспільства; - Бекон визначає цілі наукового пізнання: «істинні цілі науки, щоб не займалися нею ні задля свого духу, ні задля вчених дискусій, ні задля приниження інших, ні задля користі та слави, ні задля влади, а задля того, щоб мати від неї користь та успіх самого життя суспільства»; - вбачає завдання наукових методів у пізнанні об'єктивного, реально існуючого світу; -незалежним від суб'єктивних спрямувань людини знаряддям такого пізнання він визнає експеримент та його наслідки; -ідеалом наукового знання визнається відсутність розбіжності між думками та речами. Саме для подолання такої розбіжності Бекон формулює принципи наукового методу в «Новому Органоні»; - Ф. Бекон висунув проект «великого відновлення наук» - реформування засобу існування знання у відповідності з його ідеалом. Центральне місце у розробленій Ф. Беконом класифікації видів знання відведено натуральній філософії. Ф. Бекон керується принципом: «Бог с початку освітив, а потім створив світ» і поділяє усі науки на світоносні та плодоносні, тобто теоретичні та практичні; - Розвиваючи методологію емпіризму, Ф. Бекон пропонує індуктивний метод в якості методу істиного пізнання природи; - формулює вчення про ідоли (розповсюджені помилки). Бекон вирізняє чотири види ідолів: ідоли роду, ідоли печери, ідоли ринку, ідоли театру. Ідолів роду та печери він визнає вродженими, такими, що випливають з природних властивостей душі, тоді як ідоли ринку та театру є набутими в інтелектуальному розвитку людини. Ідоли роду криються в самих чуттях людини. Усі чуттєві сприйняття, думки відносяться до властивостей людини, а не до дійсності. Людина як криве люстерко змішує свою природу та природу речей, не вирізняючи їх чітко. Ідоли роду є обумовленими загальною для усіх людей природою — створювати судження за аналогією з власними здібностями Ідоли печери — це особисті вади конкретної людини, причина яких може бути різною: погане виховання, психічна неврівноваженість, власні уподобання, власні упередження тощо. Ідоли печери обумовлені індивідуальною природою особи, властиві лише відповідним групам, індивідам. Ідоли площі — перешкоди, що виникають внаслідок спілкування між людьми за допомогою слів. У багатьох випадках значення слів були встановлені, не виходячи із сутності речей, а на основі випадкового враження від зустрічі з предметом. Ідоли театру — перешкоди, що народжуються серед вчених з причини некритичного засвоєння помилкової думки. Ідоли театру не властиві людині від народження, вони виникають внаслідок підкорення розуму хибним уявленням. Френсіс Бекон стверджував, що «істина - донька часу, а не авторитету»; - Бекону вдалося точно визначити не стільки мету Знання, скільки його роль в майбутньому світі технологій. З цього приводу він проголошував, що «Знання - сила».. -
2.	Томас Гоббс	1588-1679	«Левіафан (або матерія, форма, влада, держави церковної та світської)»[2] (1651)р., «Про громадяниня» (1642), «Про тіло»(1655), «Про людину» (1658) та ін.	Своє вчення про раціональність пізнання він виклав у праці «Про тіло». Основні ідеї вченя: - - обґрунтував тезу про чуття як початкову стадію пізнання; - вбачає мету пізнання в раціональному осягненні сутності, причин явищ; - доводить, що тільки опираючись на розум, систематичне мислення, можна досягти істини; - висуває тезу про надуманість теорії двох істин (віри та розуму) і проголошує існування лише однієї — істини розуму, науки; - поняття істини він визначає як властивість наших знань бути відповідними властивостям речей, тобто істина — це властивість наших суджень і заперечує визначення істини як властивості об'єктів. Тому ні чуття, ні вроджена інтуїція, дані Одкровення не можуть бути істинними, якщо вони дані не у формах судження про світ; - розповсюдженість, простір є властивістю матеріальності взагалі, а не тіла зокрема. Такими властивостями, чи акциденціями, є рух, спокій, колір та ряд інших. Доказом факту, що простір є властивістю матерії, а не тіла, він вважає здатність тіла змінювати свою форму. Ця мінливість фіксується стосовно незалежного простору, а відповідно до цього простір не може бути властивістю тіла, це незалежна від тіла акциденція; - створив першу завершену систему механічного матеріалізму, що відповідав характеру та вимогам природознавства того часу; - у полеміці з Декартом відкинув існування особливої субстанції, що мислить, доводячи, що річ, яка мислить є чимось матеріальним; - геометрія і механіка для Гоббса — ідеальні зразки наукового мислення взагалі; - природа Гоббсом сприймається як сукупність подовжених тіл, що відрізняються між собою величиною, фігурою, місцезнаходженням та рухом; - рух він розуміє як механічний — як переміщення; - чуттєві якості розглядає не як властивості самих речей, а як форми їх сприйняття; - розмежовував протяжність, реально властиву тілам, і простір як образ, створений розумом («фантазма»); об'єктивно-реальний рух тіл і час як суб'єктивний образ руху; - розрізняв два методи пізнання: «логічну дедукцію раціоналістичної механіки» і індукцію емпіричної «фізики». В роботі «Про громадянина» Порівнює суспільство з годинником і робить спробу пояснити механізм функціонування суспільства. Основні ідеї вчення про суспільство і державу: o вважає, що «природа людини». незмінна чуттєва; o водить поняття «природний стан людей»; o створбє в філософії першу абстрактно-ідеальну модель суспільства, яку можна було використовувати у вигляді порівняльного еталону для фіксації подібностей та відмінностей між різними станами суспільства, державами тощо; - природний стан людей охарактеризовано у Гоббса як можливість одних людей перешкоджати у досягненні своїх цілей іншим людям; - саме таке становище осіб, які здатні ставити перед собою цілі та діяти, їх досягаючи, призводить до природної прихованої війни між усіма людьми («війнв всіх проти всіх»); - вихід з неї було знайдено в організації суспільства. Однак суспільство може існувати лише на збіганні інтересів людей. А досягти цього можна тільки на шляху домовленості, яка є штучною та формальною. Таким чином, людям був потрібен механізм забезпечення виконання таких домовленостей - суспільна влада, володарі – гарант, механізм для збереження життя кожного і всіх; - влада здатна існувати лише в разі відмови людей від права повного володіння собою. Саме таким чином на місце природних законів через утворення держави вводяться закони штучні, суспільні; - основою моральності Гоббс вважав «природний закон» — прагнення до самозбереження та задоволення потреб; - доброчесність зумовлена розумним розумінням того, що сприяє і що заважає досягненню добра; - моральний обов'язок за своїм змістом збігається з громадянським обов'язком, що випливає з суспільного договору; - Гоббс вирізняє три типи держави: 1) влада — зібрання і кожний громадянин має право голосувати (демократія); 2) влада зібрання, але лише деякі мають право голосувати (аристократія); 3) верховна влада тільки у одного (монархія).
3.	Джон Локк	1632-1704	«Розвідка про людське розуміння»(1690 р.), «Два трактати про правління» (1690 р.), «Думки про виховання» (1693 р.), «Розумність християнства» (1695 р.)	Гносеологія Локка: - прагнув створити для науки спільну платформу, не втручаюсь в її окремі галуз; - визнає частково Декартівський раціоналізм: для нього мислення починається від суб'єкту, проте заперечує те, що реальність складається із окремих реальностей суб'єктів; - не вірить у вродженні знання. При цьому виходить із наївних форм таких ідей (не як у Декарта), припускаючи, що вроджені ідеї повинні бути свідомими всім людям в будь-який час. Проте, ані діти, ані неосвічені люди не знають основних філософських понять. Окрім цього, вроджені ідеї роблять розум непотрібним. Наприклад, ідея Бога не є вродженою, оскільки існує багато народів, де не існує віри в Бога; - вважає, що людина народжується як «табула раса» (з лат. чиста дошка). В розумі не знаходиться нічого, що би не було сприйнято органами чуття; - Локк є сенсуалістом-емпіриком. Матеріалом пізнання є прості ідеї, вони всі походять із досвіду; - ідеєю є в найзагальнішому сенсі будь-яка уява, елемент свідомості як понятійно-раціонального як і чуттєвого типу. § Прості ідеї: § Сенсації(зовнішні): чуттєві враження речових тіл, колір, запах, смак, розмір, рух тощо (вже тут він розрізняє першорядні та другорядні якості; ); § Рефлексії(внутрішні): власні дії, стан, переживання, наприклад, ідеї з рефлексії бажання, прагнення, уяви, мислення тощо. § складається з обох однаково: радість, біль, сила, послідовність в часі. Складні ідеї: що складають з простих через їх порівняння, поєднання, абстрагування; вони є в першу чергу поняттями/першими якостями (номіналізм), оскільки про реальну сутність речей не можемо нічого сказати. § Субстанції: речі, які складаються із постійного зв'язку між простими ідеями; не може знати, чи вони насправді є, проте, вважає, що Бог, янгол є субстанціями. § Першорядні якості(властивості, які безпосередньо містяться в речах, наприклад, об'єм, твердість або форма). § Другорядні якості(властивості, які не містяться у речах, але додаються до ідеї субстанції через наше сприйняття, наприклад, солодкість, теплота). Тільки про субстанцію першої якості ми можемо щось сказати об'єктивно, оскільки можна виміряти кількісно, а не якісно. § Співвідношення(різних ідей одна до одної; ідентичність та не-ідентичність, час та простір); при цьому, каузальність стає суб'єктивною. § Моді(ідеї, які не відображають реальність, а є розумовими конструкціями, напр., держава, трикутник тощо); поняття моралі зараховує сюди — для розвитку потрібний розум.; § Основною властивістю розуму він вважає можливість перевіряти ідеї на якість. Проте, на відміну від Канта, для Л. не існує ідей апріорі, а тільки можливість сприйняття, опрацьовування в образи складніших ідей та понять; § вказує на межі пізнання: для Локка реально існують тільки прості ідеї, а складні — ні. Окрім цього, існує реальна субстанція, про яку ми нічого не можемо сказати; § пізнання для Локка є сприйняття відповідності або невідповідності ідей; § Абстракція — це відкидання певних властивостей у певних речей для кращої класифікації; § розрізняє три елементи пізнання (впевненість в знанні найвища в першому, найнижча — в останньому): § інтуїтивне: Людина впізнає у порівнянні відповідність або протилежність ідей. Інтуїтивна правда виникає тоді, коли ідеї не піддаються подальшому аналізу, коло вони є очевидними; § демонстративне: в рамках аргументації кожен крок повинен підтверджується інтуїтивним пізнанням (пор. у Декарта); § cенситивне: можна спостерігати тільки зовнішні тілесні речі, оскільки у нас відсутні адекватні ідеї. Оскільки наші знання обмежені, Бог наділив нас можливістю провидіння. Те, що Бог нам відкрив, є безумовною правдою. Між знаннями та вірою, розумом та провидінням не може існувати протилежностей. Що є божественним провидінням — це повинен бачити розум. Локк став одним із засновників договірної теорії походження держави. Локк першим сформулював принцип «поділу влади» на законодавчу, виконавчу і федеральну. Вважав найкращою формою конституційну монархію, для чого необхідним є поділ гілок влади на парламентську, виконавчу та федеральну. У своїй теорії суспільного контракту виходить із природного стану людства, в якому, на відміну від Гоббса, для якого людина є егоїстичною істотою, люди мають право на життя, рівність, свободута приватну власність. В природних умовах, ущемлення кимось чиїхось прав може закінчитися (перебільшеною) помстою, а внаслідок помсти за помсту може виникнутивійна. Для уникнення цього потрібна держава в якості арбітра. Для цього громадяни передають державі частину своїх суверенних прав, власником яких вони залишаються і надалі. Держава повинна забезпечувати їх на кращому рівні, ніж це можуть самі люди в природному стані. Якщо права людей масово порушуються, тоді вони мають право скинути владу. Локк вперше також довів право людини на прагнення до щастя, а не тільки на самозбереження. Обмеження свободи у формі рабстваможливо, наприклад, у війні. Інші права людини можуть бути у неї відібраними, якщо людина їх не заслуговує, наприклад, через убивство. Локк сповідував ліберальну державу, але не самий ідеал манчестерського лібералізму. Держава має право втручатися у приватну власність, наприклад, накладати податки на несамостійну працю

Читайте також:

1. IV. Вивчення нового матеріалу – 20 хв.
2. IV. Вивчення нового матеріалу.
3. IV. Вивчення нового матеріалу.
4. IV. Подання нового матеріалу
5. IІІ. Вивченняння нового навчального матеріалу.
6. V. Вивчення нового матеріалу.
7. V. Виклад нового матеріалу
8. V. Закріплення нового матеріалу – 5хв.
9. V. Пояснення нового матеріалу
10. V.Пояснення нового матеріалу
11. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.
12. Алгоритм розробки техніко-економічного обґрунтування будівництва нового та реконструкції діючих підприємств харчування.

Переглядів: 2230