Мовленнєвий закон

Мовленнєвий законпередбачає вираження думки в дієвій словесній формі (ДСФ). ДСФ становить систему комунікативних якостей мовлення (правильність, виразність, ясність, точність, ємність, багатство, образність, стислість, доцільність).

Зупинимося на характеристиці деяких комунікативних якостей мовлення.

Правильність – це володіння нормами літературної мови (орфоепічними, орфографічними, граматичними, лексичними). Про значення правильності Цицерон писав так: «...вміти правильно говорити... ще не заслуга, а не вміти - вже ганьба, тому що правильне мовлення, по-моєму, не стільки достоїнство вправного оратора, скільки властивість кожного громадянина» (Цицерон Марк Туллий. Три трактата об ораторском искусстве. – М., 1972. – С.112).

Основними шляхами, які сприяють розвитку правильності мовлення є тренінги (власні вправи), робота з різними словниками та спеціальною лінгвістичною літературою, написання листів, слухання та аналіз взірцево правильного мовлення, про о писали класики риторичного мистецтва, зокрема Феофан Прокопович, М.В.Ломоносов та інші (Див також Овчиннікова А.П. П’ять кроків до гарної мови. – Одеса, 1997).

Специфіка правильного мовлення полягає в тому, що такого роду мовлення покликане перш за все впливати на свідомість людини, активізуючи тим самим роботу лівої півкулі головного мозку. Однак для того, щоб мовлення стало дієвим, воно повинно бути виразним.

Виразність – така комунікативна якість, завдяки якій здійснюється вплив на емоції та почуття аудиторії, тобто за допомогою якої включається в роботу права півкуля головного мозку.

До засобів виразності можна віднести засоби художньої образності (порівняння, епітети, метафори і под.), фонетичні засоби (інтонація, тембр голосу, темп мовлення, дикція), приказки, прислів’я, цитати, афоризми, криляті слова та вирази, а також нелітературні форми функціонування національної мови (територіальні, соціальні діалекти, просторіччя), якщо, звичайно, вони вживаються суб’єктом усвідомлено та доцільно, оживлюючи, а не спотворюючи мовлення синтаксичні фігури (звертання, риторичне запитання, інверсія, градація, повтор, період).

Виразністьрозвивається на основі тренінгів, власних творів, спостережень над мовленням різних соціальних груп, аналітичного читання художньої літератури тощо.

Дієва словесна форма виявляється і в такій мовленнєвій якості, як ясність.

Ясність – така комунікативна якість, яка забезпечує адекватне розуміння сказаного (без деформацій), не вимагаючи від співрозмовника особливих зусиль при сприйнятті змісту форми.

Причини, що зумовлюють неясність мовлення:

- порушення мовцем норм літературної мови;

- перенасиченість мовлення термінами, іноземними словами і под.

- індивідуальне слововживання.

Основний шлях розвитку ясності мовлення – сам процес спілкування. Практика виявила, що чим частіше суб’єкт вступає в процес комунікації, причому з різними типами аудиторій, тим більше ваги він починає приділяти роботі над своїм мовленням, зокрема над ясністю, оскільки від цього багато в чому залежить досягнення поставленої ним мети та задоволення від спілкування. Зауважимо, що ясність мовлення багато в чому зумовлена точністю мовлення.

Точність – це комунікативна ясність, що виявляється у використанні слів у повній відповідності з їх значеннями. Дана якість виробляє в людини звичку називати речі своїми іменами.

Точність мовлення зумовлена цілим рядом причин як екстралінгвістичного, пак і лінгвістичного характеру (знання суб’єктом предмета мовлення, його ідейні установки – вигідно чи невигідно називати речі своїми іменами, багатство чи бідність активного словникового запасу мовця).

Підкреслимо, що від точності слів багато в чому залежить точність дій людей: «Вірно визначайте слова, і ви звільните світ від половини непорозумінь» (Декарт). Поет В.В.Маяковський писав про те, що в пошуках потрібного, найбільш точного слова він перебирав «тонни словесної руди.

Точність мовлення розвивається в роботі зі словниками, навчальною, науковою літературою, шляхом аналізу власного та чужого мовлення тощо.

Точність найтісніше пов’язана з наступним комунікативним аспектом – стислістю, яка протиставляється демагогічному багатослів’ю.

Стислість – це така комунікативна якість мовлення, яка виявляється у відборі мовних засобів для вираження головної думки, тези, тобто стислість формує уміння говорити суттєво. На це уміння давні греки звертали особливу увагу: «Все, що ви сказали спочатку, нами забуте, бо це було давно. А кінець вашого мовлення нам не зрозумілий, бо забутий початок». Зокрема, виступи спартанців відзначалися стислістю, максимальним лаконізмом. З легендою, мати, проводжаючи сина на війну, сказала: «Повертайся зі щитом чи на щиті».

Досить ефективним шляхом розвитку стислості мовлення є аналіз власної й чужої промов.

Нарешті, дієвість словесної форми визначається її доцільністю.

Доцільність – це особлива організація мовних засобів, яка зумовлює відповідність мовлення цілям та умовам спілкування. Основний спосіб розвитку доцільності мовлення – виступ з однією й тією самою темою в різних типах аудиторій. Ця якість, як жодна інша, відточує, шліфує мовне чуття суб’єкта, допомагає ефективно управляти поведінкою аудиторії (знімати роздратування, викликати почуття симпатії, створювати стан розкутості тощо).

Отже, кожна із названих комунікативних якостей мовлення становить собою обов’язковий компонент системи дієвої словесної форми (ДСФ), тобто виражає ту чи іншу сторону мисленнєвого процесу: створення концепції передбачає орієнтацію на правильність, точність, стислість мовлення; побудова програми реалізації концепції – на правильність, точність, стислість, доцільність мовлення; побудова програми реалізації концепції – на правильність, точність, стислість, доцільність мовлення, тактичне обґрунтування стратегії – на правильність, виразність, ясність, доцільність, точність, стислість мовлення.

Отже, специфіка мовленнєвого закону риторики полягає в тому, що цей закон фокусує в собі цінний досвід різних лінгвістичних дисциплін (стилістика, прагматика, основи культури мовлення, лінгвістика тексту та ін.) по створенню повноцінної комунікації і завдяки цьому стає тією базою, яка дозволяє людині оволодіти грамотним процесом говоріння (як уникнути комунікативних провалів, помилок) і навіть піднятися до рівня мистецтва живого слова (отримання етико-естетичного задоволення від свого та чужого мовлення).

Мовленнєвий закон завершує стадію організації мисленнєво-мовленнєвої діяльності (підготовчий етап) і відкриває наступний етап – управління мисленнєво-мовленнєвим процесом.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тактичний закон	\|	Закон ефективної комунікації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.