Відображення у навчальній програмі предмета «Я у світі» загальнокультурної компетентності

План

Тема. формування загальнокультурної компетентності у молодших школярів

Рис.5 - Згрупований розподіл точкових картографічних об'єктів

(на прикладі тяжіння населених пунктів до річок)

1. Відображення у навчальній програмі предмета «Я у світі» компонентів загальнокультурної компетентності

2. Способи формування загальнокультурної компетентності на уроках « Я у світі»

Література:

1. Верещак Є. Духовні цінності: спадщина і надбання родоводу // Початкова школа. – 2008. – № 2. – С. 41-44.

2. Голунова Г.О., Костенко М.О., Щербина Л.Т. Цикл уроків з громадянської освіти в 3 класі. Культура рідного краю //Початкове навчання і виховання – 2006. – № 25-27. – С. 27-33.

3. Гуцалюк Т. Я – моя родина – Україна – світ // Початкова школа. – 2005. – № 10. – С. 23-25.

4. Когушанич Б.С. Урок громадянської освіти в 3 класі. Тема: «Народні свята весняного циклу»/ /Початкове навчання і виховання – 2008. – № 5-6. – С. 37-40.

5. Курс «Я і Україна»: людина серед людей. Матеріали до уроків у 4 класі \Упорядн. Гаряча С.А., Ільїна К.Д. −- Х.: Вид. група «Основа», 2005. − 96 с.

6. Маринюк М. Народні традиції в практичній діяльності молодших школярів// Початкова школа. – 2008. – № 8. – С. 56-57.

7. Нестеренко Т. Формування культури особистості як шлях досягнення загальнокультурної компетентності молодшого школяра. Наукові записки. Серія: педагогічні науки. Випуск 93. С. 119-123.

8. Повалій Л. Християнські цінності української родини: традиції і сучасність // Початкова школа. – 2005. – № 2. – С. 52-54.

9. Стецюк Н.В. Урок з курсу «Я і Україна» в 3 класі. Я – моя родина – Україна – світ //Початкове навчання і виховання – 2006. – № 25-27. – С. 36-37.

10. Тячур Т.І. Хліб, сіль і рушник у звичаях та обрядах українського народу //Початкове навчання і виховання – 2005. – № 14. – С. 14-20.

11. Щербина Т.М. Урок з курсу «Я і Україна» в 4 класі. Тема: «Житло українців» //Початкове навчання і виховання – 2008. – № 5-6. – С. 49-53.

Вступ. Формування культурного суспільства та культурної людини базується як на національній ідентифікації особистості, так і на культурі міжетнічних відносин. Цей процес проявляється в шануванні інтересів, прав, самобутності різних народів, готовності й умінні особистості жити та працювати в поліетнічному суспільстві.

Передумовою загальнокультурної компетенції виступає формування культури особистості як одне з найважливіших завдань сучасної освіти й виховання.

Загальнокультурна компетентність – це здатність людини:

- обирати шляхи і способи використання вільного часу, що культурно й духовно збагачують особистість;

- жити та взаємодіяти з іншими в умовах полікультурного суспільства, керуючись національними й загальнолюдськими духовними цінностями.

Загальнокультурна компетентність – це інтегративна здатність особистості. Вона зумовлена досвідом осягнення культурного простору. В її структурі можна виділити три компоненти:

1.Когнітивний. Загальнокультурна компетентність передбачає певне коло питань, у яких суб’єкт навчання повинен бути добре обізнаним, володіти пізнавальним процесом та досвідом діяльності. До цих питань слід віднести:

· особливості національної та загальнолюдської культури,

· духовно-моральні основи життя людини і людства, окремих народів,

· культурологічні основи родинних, соціальних, суспільних уявлень та традицій,

· роль науки і релігії у житті людини, їх вплив на світ,

· компетенції у побутовій галузі та у галузі культури і дозвілля (наприклад, володіння ефективними засобами організації вільного часу).

2.Ціннісно-орієнтаційний. Загальнокультурна компетентність характеризується емоційно-ціннісною спрямованістю, оскільки присвоєння продуктів культури передбачає їхнє чуттєве сприйняття, емоційно-ціннісне ставлення до них. Отже, культурний простір у структурі компетентності не тільки характеризує рівень орієнтацій культури, але й визначає ставлення до норм і цінностей.

3.Комунікативно-діяльнісний. Загальнокультурна компетентність передбачає здатність людини конструктивно взаємодіяти в полікультурному просторі; застосовувати методи самовиховання; розробляти й реалізовувати стратегії поведінки

Отже, загальнокультурна компетентність стосується сфери розвитку культури особистості та суспільства у всіх її аспектах, що передбачає оволодіння вітчизняною та світовою культурною спадщиною, формування культури міжособистісних відносин, принципи толерантності, плюралізму і дозволяє особистості:

· аналізувати й оцінювати найважливіші досягнення національної, європейської та світової науки і культури, орієнтуватися в культурному та духовному контекстах сучасного українського суспільства;

· застосовувати засоби і технології інтеркультурної взаємодії;

· знати рідну й іноземні мови, застосовувати навички мовлення та норми відповідної мовної культури, інтерактивно використовувати рідну та іноземні мови, символіку і тексти;

· застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на систему індивідуальних, національних, загальнолюдських цінностей, для розроблення й реалізації стратегій поведінки та кар’єри;

· опановувати моделі толерантної поведінки та конструктивної діяльності в умовах культурних, мовних, релігійних та інших відмінностей між народами, різноманітності світу й людської цивілізації.

Загальнокультурна компетентність в екзистенційному плані є опорним механізмом у розвитку особистості, прокладаючи «місток у майбутнє» на тривалу перспективу.

Метою шкільної освіти в контексті формування загальнокультурної компетентності є досягнення її рівня, достатнього для орієнтації в цінностях культури, формування здатності самостійно оцінювати конкретні явища культури для оволодіння методами самоосвіти.

Для досягнення цієї мети освіта повинна дати необхідні знання в галузі культури, продемонструвати зразки культури в різних сферах: соціально-економічній, політико-правовій, в сфері науки і релігії, екологічній, естетичній, комунікативній, побутовій.

Проаналізуємо зміст програми предмету «Я у світі» та визначимо потенціал цієї дисципліни у вирішенні завдань формування загальнокультурної компетенції молодшого школяра.

Таблиця 1.
Читайте також:
В якості критеріїв для оцінки або вимірювання предмета завдання з надання впевненості не можуть використовуватись очікування, судження або власний досвід аудитора.
Види аналізів, які використовуються для атрибуції предмета.
Види інвентаризації. Відображення результатів інвентаризації в бухгалтерських документах
Визначення предмета діяльності по зв'язках з громадськістю
Визначення предмета та об’єкта дослідження
Відносне знання – це знання, яке є в основному адекватним відображенням дійсності, відрізняється певною неповнотою збігу образу з об’єктом.
Відображення IP-адрес на локальні адреси
Відображення IP-адресов на локальні адреси
Відображення в бухгалтерському обліку переоцінки активів і зобов’язань в іноземній валюті
Відображення в обліку вибуття та інвентаризації основних засобів та нематеріальних активів
Відображення в обліку кредитів овердрафт
Відображення в обліку курсових різниць

Переглядів: 2143

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>

Вимірювань | Відображення у навчальній програмі предмета «Я у світі» складових загальнокультурної компетентності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.