МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Природознавство епохи ВідродженняЕпоха Відродження, що послідувала за Середньовіччям, дала помітний поштовх розвитку природознавства. Вона зрушила з мертвої точки розвиток точних наук, що стримувався релігійними догмами і схоластичним методом пізнання, який неподільно панував у філософії. Цьому в першу чергу сприяв новий ідеал епохи — ідеал вільної, всесторонньо розвиненої особистості, що став ядром нового антропоцентристського світогляду. Видатні особистості епохи Відродження цілком відповідали новому ідеалу — це великі художники Мікеланджело, Леонардо да Вінчі, Рафаель, АльбрехтДюрер, філософи Микола Кузанський, Макіавеллі, Томас Мор, мандрівники Колумб і Магеллан, а також інші. Серед них виділяється фігура Леонардо да Вінчі (1452–1519), який крім того, що був геніальним живописцем, вніс вагомий внесок у розвиток самих різних галузей природознавства. Почавши боротьбу зі схоластикою, він проголосив нові принципи пізнання, центральними з яких є опора на спостереження і досвід, а також застосування математичних методів. Спираючись на них, він зробив спробу сформулювати принцип інерції, і дуже близько підійшов до майбутнього формулювання Галілея. Він досліджує рух снарядів, коливання звукових і водяних хвиль, розробляє проекти літальних апаратів, бойових машин і багато що інше. Не дивлячись на великі досягнення Леонардо да Вінчі і інших діячів, ключовою фігурою епохи все ж таки вважають польського астронома Ніколая Коперника (1473–1543). Його найбільшою заслугою є зміна світогляду епохи, що була наслідком розробки ним геліоцентричної системи світу. Дана подія є початком першої наукової революції, який завершилася створенням Ньютоном класичної механіки. До Коперника в науці панувала аристотелевсько-птолемеєвська геоцентрична система світу, яка стверджувала, що Земля є центром всесвіту, а навколо неї обертається вся решта небесних тіл, включаючи зірки. Коперник на основі численних астрономічних спостережень, а також за допомогою чисто логічних міркувань робить висновок, що стара система світу, хоч і добре підтверджується математично, проте, дуже громіздка і нісенітна по своїй структурі. Правильнішою є модель світу, в центрі якого знаходиться Сонце. Земля ж з астрономічної точки зору — рядова планета, яка разом з іншими обертається навколо загального центру. Цей висновок ніяк не влаштовував католицьку церкву, авторитет якої тим самим підривався, бо в Біблії чорним по білому написано, що саме Сонце ходить навколо Землі, а не навпаки. Коперник сам добре усвідомлював революційне значення своєї теорії і довго коливався з приводу видання книги «Про обертання небесних сфер». Після виходу у світ цього твору в 1543 році його побоювання повністю підтвердилися. Книга була зустрінута в релігійних кругах, м'яко кажучи, прохолодно, і гонінь Коперник уникнув тільки зважаючи на свою смерть. У 1616 році книга заноситься в папський список заборонених книг як єретична, і лише в 1835 році, зважаючи на загальне визнання з цього списку викреслюється. Нова геліоцентрична система світу завоювала визнання не відразу, боротьба розтягнулася на багато десятиліть, наповнених яскравими подіями, у тому числі і трагічними. Так, в історію науки навіки увійшло ім'я Джордано Бруно (1548–1600), який загинув мученицькою смертю в ім'я своїх наукових переконань. Будучи активним прихильником геліоцентричної системи Коперника, він пішов далі за свого вчителя, і стверджував, що у Всесвіту взагалі немає виділеного центру, всі небесні тіла (планети і зірки) абсолютно рівноправні, а крім Сонячної системи існує ще нескінченна безліч подібних їй світів, населених розумними істотами. За активну діяльність по пропаганді своїх ідей в 1592 році Бруно був арештований інквізицією і більше семи років знаходився у в'язниці, постійно піддаючись тортурам. Не дочекавшись зречення, інквізиція в 1600 році в Римі спалює Бруно на вогнищі. Трагічною загибеллю Джордано Бруно завершується епоха Відродження. На порозі стояла велика епоха Нового часу, яка тривала до XIX століття. Читайте також:
|
||||||||
|