МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Організація і порядок проведення добровільної сертифікаціїДобровільна сертифікація здійснюється органами із сертифікації, що входять до системи добровільної сертифікації, утвореної будь-якою юридичною особою, яка розробила і зареєструвала дану систему і її знак відповідності в спеціально уповноваженому органі виконавчої влади в галузі сертифікації. Учасниками добровільної сертифікації можуть бути будь-які юридичні особи незалежно від форми власності, що виконують правила відповідної системи добровільної сертифікації. Структурою системи передбачаються керівний орган системи добровільної сертифікації, орган із добровільної сертифікації, випробувальні лабораторії, експерти і заявники. Керівний орган системи добровільної сертифікації забезпечує реєстрацію системи добровільної сертифікації на своє ім'я (як юридичної особи) й очолює систему добровільної сертифікації, забезпечуючи її функціонування. У завдання керівного органу входить проведення єдиної технічної політики в системі, керівництво органами з добровільної сертифікації і координація їхньої діяльності. Крім того, керівний орган веде реєстр учасників і об'єктів добровільної сертифікації в системі, розглядає апеляції у випадках незгоди учасників сертифікації з прийнятими щодо них рішеннями. Як керівний орган, так і орган з добровільної сертифікації (їхні обов'язки можуть бути об'єднані) виконують такі основні функції: · сертифікують об'єкти добровільної сертифікації, видають сертифікати відповідності, надають право застосування знака відповідності системи на умовах договору із заявником; · реєструють сертифікати відповідності; · здійснюють інспекційний контроль за сертифікованими об'єктами; · припиняють або скасовують дію виданих ними сертифікатів. Випробувальні лабораторії в системі добровільної сертифікації виконують такі основні функції: · проводять випробування і видають протоколи випробувань; · забезпечують свою відповідність вимогам акредитації; · забезпечують вірогідність, об'єктивність і необхідну (задану) точність результатів випробувань, а також їхнє відтворення. Учасники системи добровільної сертифікації несуть таку відповідальність за свої дії: · орган із добровільної сертифікації несе відповідальність за вірогідність і об'єктивність підтримуваних вимог, правильність видачі сертифіката відповідності або підтвердження його дії; · випробувальна лабораторія несе відповідальність за вірогідність, об'єктивність і відтворення результатів випробувань; · заявник (власник сертифіката) несе відповідальність за забезпечення відповідності при реалізації чи використанні сертифікованого об'єкта, а також за правильність застосування знака відповідності. Спеціальні міри відповідальності, установлені законодавством для обов'язкової сертифікації, не поширюються на добровільну сертифікацію. Функціонування системи добровільної сертифікації має здійснюватися в рамках зафіксованої при державній реєстрації галузі її поширення, порядку і правил проведення сертифікації, що у цілому аналогічні порядку і правилам проведення обов'язкової сертифікації. Добровільна сертифікація може проводитися також у системі обов'язкової сертифікації, якщо це передбачено правилами системи обов'язкової сертифікації і при наявності в даній системі зареєстрованого у встановленому порядку знака відповідності добровільної сертифікації. Добровільна сертифікація продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, не може замінити обов'язкову сертифікацію цієї продукції. У кожній системі добровільної сертифікації мають застосовуватися відповідні їй схеми сертифікації, які установлюються на основі специфічних особливостей функціонування даної системи (продукція, послуга, партія чи одиничний екземпляр тощо). Сертифікати відповідності в системах добровільної сертифікації мають містити такі відомості: · найменування і реєстраційний номер системи добровільної сертифікації; · найменування та адреса органу з добровільної сертифікації; · найменування та адреса заявника; · найменування і кодове позначення сертифікованого об'єкта, а також інші додаткові відомості про нього; · посилання на відповідний документ і пункти в ньому, що установлюють вимоги, на відповідність яким проведена сертифікація; · дата видачі сертифіката відповідності, підпис і посада уповноваженої особи. Знак відповідності застосовується при підтвердженні вимог конкретного нормативного документа (державний стандарт, міжнародний стандарт, технічні умови і т.ін.) у випадках, коли засвідчується відповідність: · усім вимогам нормативного документа; · групі вимог нормативного документа (наприклад, вимогам надійності, фізико-хімічним показникам); · частини вимог, установлених нормативним документом (наприклад, тільки міцність, тільки перекисне число). Знаком відповідності маркується кожна одиниця сертифікованого об'єкта (тара, упакування, супровідна технічна документація тощо). Фінансування робіт із добровільної сертифікації в системі здійснюється за рахунок замовника. Визнання сертифікатів добровільної системи суб'єктами, що не входять до системи, проводиться на розсуд цих суб'єктів. З метою визнання вітчизняних систем добровільної сертифікації на міжнародному, регіональному чи національному рівнях необхідно забезпечити: · відповідність системи загальновизнаним правилам організації і функціонування таких систем, установленим у відповідних міжнародних і регіональних документах із сертифікації й акредитації; · можливість проведення незалежним органом, що представляє всі сторони, всебічної перевірки відповідності системи вимогам, що забезпечують визнання результатів її діяльності у відповідній міжнародній (регіональній) чи національній системі сертифікації. Читайте також:
|
||||||||
|