Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Виникнення, суть і функції грошей. Особливості функціонування паперових грошей за сучасних умов. Роль золота. «Електронні гроші».

 

У розвинутому товарному виробництві всі товари прирівнюються до грошей, що виражають вартість усі інших товарів.

Гроші – специфічний товар, який виконує роль загального еквівалента (всезагальної обмінюваності), завдяки чому в ньому виражається вартість усіх інших товарів і встановлюються економічні відносини між суб’єктами господарської діяльності.

Гроші виникають з появою та розвитком товарно-грошових відносин. На різних етапах історичного розвитку в різних країнах і місцевостях роль загального еквівалента виконували різні товари – переважно продукти масового виробництва, що відігравали вирішальну роль в економіці цих народів (худоба, хутро, шкури тварин).

Суспільство пройшло великий шлях розвитку, і на певному його етапі виникло таке унікальне явище, як гроші. Тепер їм належить визначальне місце в економіці. Вони виступають як її судинна система, що забезпечує обіг доходів і витрат суб`єктів ринку, життєздатність кожної із структур.

Роль грошей неможливо пререоцінити, бо саме дієздатна грошова система сприяє ефективному використанню ресурсів, стійкому зростанню виробництва, його збалансованості. І навпаки, деформована грошова система може бути головною причиною розбалансованості виробничих процесів, різких коливань рівня цін і зайнятості, порушення рівноваги всієї економічної системи країни.

Грошові відносини є найскладнішим елементом ринку. Вони мають широко розгалужену, багатоступінчасту структуру, реалізуються не на одному, а на декількох рівнях.

Гроші є унікальною особливістю ринкової економіки, яка полягає в тому, що кожен із її структурних елементів одягнений в єдину, спільну для всіх, функціональну форму. Такою унікальною формою є грошова оболонка, яка огортає всі клітини системи виробничих відносин.

В кінцевому рахунку стабільність нашої країни також напряму залежить від стабільності вітчизняної валюти. Її життєвий шлях набагато коротший порівняно з розвиток грошей в світовому маштабі. І це зумовлює ще більше проблем. Грошова політика України має будуватись на засадах цивілізованості, доцільності, обгрунтованості, ефективності.



Интернет реклама УБС

Гроші – це історична категорія, яка розвивається на кожному етапі товарного виробництва і наповнюється новим змістом, яке ускладнюється із зміною виробництва.

Походження грошей відноситься до 7 - 8 тис. до н.е. Історично в якості грошей використовувались різні матеріальні носії. Але щоб служити в якості грошей, предмет мав пройти одне випробування: отримати загальне визнання як засіб обміну. Тобто гроші визнаються самим суспільством: все, що суспільство визнає в якості засобу обігу і є грошима.

Розвиток видів грошей проходить такі етапи:

поява грошей з виконанням їх функцій випадковими товарами;

закріплення за золотом ролі всезагального еквіваленту;

перехід до паперових і кредитних грошей;

поступове витіснення готівкових грошей з обігу.

Гроші в своєму розвитку виступали в двох видах: реальні гроші та знаки вартості (замінники реальних грошей).

Реальні гроші – це гроші, у яких номінальна вартість (позначена на них вартість) відповідає реальній вартість, тобто вартості металу, із якого вони виготовлені. Металічні гроші мають різну форму: спочатку штучні, потім вагові. Монету більш пізнього етапу розвитку мала встановлені законом відмінні ознаки (зовнішній вигляді, ваговий вміст). Найбільш зручною для обігу виявилась кругла форма монети (менше стиралась). Вважається, що готівкові гроші в давнину з'явились у Китаї: перші монети були застосовані як засіб платежу в VII ст. до н.е. в давньому Лідійському царств. Близько 4 тис. років тому в Ассирії почали карбувати монети з золота.

Металеві гроші використовувались і на території Київської Русі. В IX – XI ст. в обігу були переважно срібні й частково золоті монети, що витіснили хутро куниць, білки та інших тварин, які виконували до цього роль обмінного еквівалента. Однією з перших карбованих монет Київської Русі були гривні – срібні злитки масою в півфунта.

Назва "гривня" походить від назви металевої прикраси, яка носилась на шиї. Гривня, як гроші, має два значення. Перше: гривня – кун (грошова одиниця Київської Русі). Назва йде від хутра куниці, яке використовувалось у торгівлі слов'ян з сходом. Друге: в XII ст. гривня – злитки срібла. Найбільшого поширення дістали бруски вагою 200 г. З часом термін "гривня" розповсюдився на частину "карбованця", "рубля". Частиною останнього став "гривеник" – десятикопійкова частина 100- копійчаного карбованця-рубля. "Гривеник" випускався з 1710 року в сріблі (вага близька 2,8 г.) 83 проби. У XVIII – XIX ст. та часи після революції 1917 року аж до 1931 року чеканились 10-копійчані монети епізодично з міді, срібла, нікелю.

Термін "карбованець" іде від "карб", тих самих однозначних російських понять "рубль" – рубати. "Карб" – це зарубка, насічка, чеканка. Як свідчать дані, терміни "карб" – "карбованець" з'явились разом з необхідністю поділу гривні на частки для зручностей грошового розрахунків. Золоті гроші – "червонці" з`явились в Росії з 1718 року.

Тривалий час в обігу використовувалися повноцінні монети, реальний зміст яких відповідав їхній номінальній вартості. Вважалося, що емісія монет, які мають номінальну вартість меншу, ніж їхній металевий зміст, є обманом населення. Скарбниці окремих країн не мали права отримувати прибуток від випуску монет. За цих умов грошова одиниця могла бути масштабом цін на основі власного вагового виміру. Власне назви багатьох грошових одиниць окремих країн є похідними від маси їхнього металевого змісту.

З часом роль загального еквівалента закріпилася за золотом. Воно виконувало функцію грошей уже за півтора тисячоліття до н. е. До цього золото було звичайним товаром. Паралельно із золотом загальним еквівалентом було срібло. Так тривало кілька тисячоліть, і лише у 2-й половині 19 ст. Роль грошей монопольно закріпилася за золотом. Це означало встановлення золотого стандарту.

Золоти́й станда́рт — грошова система, яка ґрунтується на золоті. Держава гарантує забезпечення золотом випущених в обіг грошей і встановлює тверду й незмінну відповідність національної грошової одиниці певній (чітко визначеній) кількості золота. Золотий стандарт переважав у фінансових системах європейських країн у другій половині 19 та на початку 20 століття. Втім, слід відмітити, що лише Британська імперія дійсно володіла запасом золота, достатнім для забезпечення усієї грошової маси своєї валюти (фунта стерлінгів), в інших європейських країн валюта насправді була забезпечена золотом лише частково, хоч ця частка зазвичай була досить значною — понад половину.

З другої половини XIX ст. становище змінилося. В обігу з'явилися розмінні монети, номінальна вартість яких значно перевищувала їхню вагову вартість. Емісія таких монет стала прибутковою справою. Цей прибуток присвоювався скарбницями або центральними банками, що здійснювали грошову емісію. Прикладів такої емісії є багато. Зокрема, в Англії срібна монета пенні в 1300 р. важила 22 г, а в 1364 р. – лише 12. У Франції з однакової кількості срібла в 1309 р. карбувалося 2 ліври, а в 1720 р. – 98.

Для багатьох країн, де функціонували товарні гроші, характерним було використання системи біметалевого обігу – одноразової (паралельної) емісії золотих і срібних монет. Держава встановлювала фіксовані пропорції між їхніми номінальними значеннями, які відповідно до зміни емісійних витрат час від часу коригувалися.

Обіг повноцінних грошей, коли вони співпадають з товарною формою, по-перше, дуже дорогий, по-друге, добування металів не встигає за ростом потреби економіки в засобах обігу. Проте в самій природі грошей закладено вирішення цієї проблеми. Справа в тому, що гроші як всезагальний еквівалент використовуються ідеально. Виступаючи посередником при обміні товарів вона грають миттєву роль. Саме на цій основі створюються передумови для появи знаків вартості. Таким чином, сам процес обігу металічних грошей по мірі відхилення їх від номінального змісту визначив повний відрив грошей від товарної форми і її повне зникнення.

Паперові гроші є знаками, представниками повноцінних грошей. Історично паперові гроші виникли з металевого обігу срібних або золотих монет. Об'єктивна можливість обігу замісників дійсних грошей виникла з особливостей функцій грошей як засобу обігу, де гроші є посередником в обміні товарів. Перетворення можливості в дійсність являє собою тривалий історичний процес, який об'єднує наступні етапи:

1 етап – стирання монет, в результаті чого повноцінна монета перетворюється в знак вартості;

2 етап – створення порчі металевих монет держаною владою, тобто зниження якості монет з метою отримання доходу в казну;

3 етап – випуск казначейських паперових грошей з примусовим курсом з метою отримання емісійного доходу.

Вважають, що вперше паперові гроші почали використовуватися в Китаї ще у VIII ст. Первинно в вигляді додаткових засобів обміну виступили розписки про прийняття товару на зберігання, про сплату податків, видачу кредиту. В Росії паперові гроші (асигнації) були введені в 1769 р. В сучасний період паперові гроші в вигляді казначейських білетів збереглись лише в 10 країнах (США, Італії, Індії, Індонезії та ін.).

У Європі паперові гроші з'явилися значно пізніше. У Франції емісія їх розпочалася з 1783 р. Наприкінці XVIII ст. банкнотний обіг був започаткований у Великій Британії. Право емісії паперових грошей було надано Віденському банку ще в 1762 р. Спочатку випуск їх мав епізодичний характер, та з 1771 р. емісійний процес паперових грошей почав відбуватись на регулярній основі. Емісія паперових грошей у Північній Америці почала здійснюватися наприкінці XVII ст.

У Росії паперові гроші з'явилися в період царювання Катерини IІ в 1769 р. Спочатку вони вільно розмінювалися на срібні гроші, замінюючи в обігу громіздкі мідні монети. В 1774 р. було емітовано асигнацій майже на 18 млн. рублів, значна частина яких запроваджувалася в обіг замість розписок скарбничих установ.

Сутність паперових грошей (казначейських білетів) полягає в тому, що це – грошові знаки, які випускаються для бюджетного дефіциту та звичайно не розмінні на метал, але наділені державою примусовим курсом. Тобто, особливість паперових грошей в тому, що вони, не маючи самостійної вартості, приймають представницьку вартість в обігу та виконують роль купівельного та платіжного засобу.

Емітентами паперових грошей є або державне казначейство, або центральні банки. В першому випадку держава прямо використовує випуск грошей для покриття своїх витрат. В другому випадку вона це робить опосередковано: центральний банк випускає нерозмінні банкноти та надає їх в позику державі, яке направляє їх на свої бюджетні витрати. Різниця між номінальною вартістю випущених паперових грошей та вартістю їх випуску (витрати на папір та друкування) утворює емісійний доход, який являється значним елементом державних доходів.

Поява розмінних на золото і срібло паперових грошей, що запроваджувалися в обіг силою держави і спиралися на її авторитет, не була чимось аномальним. Це цілком природний історично-прогресивний процес розвитку грошей, пов'язаний з розширенням масштабів товарного обміну та ринкових відносин. Розмінні паперові гроші не вносили істотних змін у принципи функціонування грошових відносин. Більше того, вони спрощували грошовий обіг, надаючи йому більшої гнучкості.

Нові якісні моменти в системі грошових відносин почали формуватися з появою в обігу нерозмінних на золото чи срібло паперових грошей. Спочатку припинення обміну знаків вартості на реальні (товарні) гроші розглядалось як аномальне явище, як виняток з існуючої практики, викликаний особливими (надзвичайними) політичними чи економічними явищами в житті держави. Наприклад, у Великій Британії припинення обміну банкнот на золото з 1797 по 1821 рр. було викликане наполеонівськими війнами і фінансування їх за рахунок надмірної емісії паперових грошей. У Росії обмін асигнацій на золото було припинено у 1854 р. у зв'язку з Кримською війною. Відновити обмін вдалося лише в 1895-1897 рр. на основі проведення грошової реформи, автором якої був царський міністр фінансів С.Ю. Вітте.

Повний відхід від конвертованості (обміну) паперових грошей на золото відбувся значно пізніше. Більша частина країн Заходу припинили такий обмін у роки "великої депресії" – економічної кризи 1929-1933 рр. і в перші після кризові роки. Як наслідок зв'язок національних паперових грошових одиниць з золотом здійснювався опосередковано – через функціональні структури світових грошей. Однак з середини 70-х років конвертованості паперових грошей на золото повністю припинилися і на рівні міжнародних валютних відносин. Благородний метал був повністю витіснений з сфери грошових відносин. Золото втратило грошові функції цей процес дістав назву демонетизації золота. Воно перетворилося на звичайний товар.

Саме на цій основі відбувся остаточний перехід до епохи паперових грошей. Гроші втратили свою внутрішню вартість, що безпосередньо втілювалося у монетарному товарі як носієві грошових відносин. Сутність грошей, їхню внутрішню природу почали уособлювати в собі паперові, а не товарні гроші. Паперові гроші перестали бути знаком вартості монетарного товару.

Розширення комерційного та банківського кредиту в господарстві в умовах, коли товарні відносини прийняли всеоб'ємний характер, привело до того, що всезагальним товаром контрактів стають кредитні гроші, які належать до найвищої сфери суспільно-економічного процесу та керуються іншими законами.

Безпосередня форма товарного обігу Т-Г-Т, тобто перетворення товару в гроші та зворотне перетворення грошей в товар. Для обігу товарів з їх середовища виділяється специфічний товар, наділений грошовими функціями. В умовах розвитку капіталістичного виробництва, коли всюди вже стає не обіг товару, а обіг капіталу, останній виділяє із свого середовища частину капіталу, якій придається грошова функція.

При простому товарному виробництві обіг відділено від виробництва, і товари знаходять суспільне визнання лише завдяки перетворенню їх в гроші. За капіталістичного виробництва, яке характеризується формулою Г-Т-Г, обіг – лише один з моментів виробництва. Товару в даному випадку немає необхідності отримувати суспільне визнання тільки через гроші. Він знаходить його в самому процесі виробництва, виступаючи як капітал, який є суспільним відношенням. Гроші виражають тут суспільний зв'язок, який склався перш ніж вони почали працювати.

По мірі розвитку обігу грошова форма стає все більш миттєвою. Одночасно товари все в більшому ступеню отримують суспільне визнання не стільки через гроші, скільки безпосередньо в процесі виробництва. Тому робочий час, який в них полягає вже в процесі виробництва починає виступати як загально необхідне, в результаті чого товари можуть співвідношуватись один з одним вже на цьому ступеню, а не після попереднього їх зрівнювання до грошового товару в обігу. Таким чином, кредитні гроші виникають тоді, коли капітал оволодіває самим виробництвом та придає йому зовсім іншу, ніж раніше, змінену та специфічну форму. Вони виростають не з обігу, як товар-гроші в докапіталістичній формації, а з виробництва, з кругообороту капіталу.

Оскільки основним об'єктом мінових відносин за капіталізму стає не товар як такий, а товарний капітал, то роль грошей виконує не грошовий капітал. Таким чином, не гроші виступають в формі грошового капіталу, а грошовий капітал – в формі кредитних грошей.

Кредитні гроші пройшли наступну еволюцію:

вексель,

банкнота,

чек,

електронні гроші та кредитні картки.

Вексель – це боргове зобов'язання, що дає право власнику по закінченні терміну вимагати від боржника сплати вказаної суми. Вексель поступово набував стандартизованої форми та, маючи здатність передаватись іншій особі, приймає деякі риси грошей і розповсюджується в якості платіжної форми в обігу.

До кінця XIV століття виникла банкнота як різновид кредитних грошей, а по суті вексель на банкіра. Емісія банкнот спочатку здійснювалась будь-яким банком, але поступово закріпилась за державою. Банкнота від векселя відрізняється:

по строковості – вексель представляє собою термінове боргове зобов'язання, банкнота – безтермінове боргове зобов'язання;

по гарантії – вексель випускається в обіг окремим підприємцем та має індивідуальну гарантію; банкнота випускається в теперішній час центральним банком та має державну гарантію.

В XVI-XVII столітті виникають безготівкові розрахунки. З`являється і нова форма кредитних грошей – чек як письмовий наказ власника рахунку банку виплатити або перевести власникові чека вказану суму. Це – різновид векселя, який вкладник виписує на комерційний або центральний банк.

Вперше чеки виникли в Англії в 1683 р. Економічна природа чека складається в тому, що він, по-перше, служить засобом отримання готівкових грошей в банку; по-друге, виступає засобом обігу та платежу; по-третє, є зброєю безготівкових розрахунків.

Бурхливий розвиток чекового обороту, зростання операцій по інкасації чеків породили хронічну нестачу банківського персоналу та збільшення банківського персоналу та збільшення витрат на обробку чеків. Так, в США в післявоєнний період кількість чеків підвищувалася щорічно на 7 – 8%, а витрати по їх обробці перевищували 11млрд. дол. в рік.

В 50-і роки почався пошук більш економічних форм платежу, який значно посилився в 60-70-і роки через впровадження в банківську сферу досягнень науково-технічного прогресу. Вперше в США в 1959 р. Бенк оф Америка ввів в дію повністю автоматизовану електронну установку для одробки чеків та ведення поточних рахунків. Потім було впровадження більш сучасних поколінь ЕОМ, що дозволило підключити до ЕОМ багатьох абонентів за допомогою дистанційних пристроїв – виносних пультів-терміналів.

Механізація та автоматизація банківських операцій, перехід до широкого використання ЕОМ сприяло появі нових методів погашення або передачі боргу за допомогою використання електронних грошей. На базі впровадження ЕОМ в банківську справу виникла можливість заміни чеків кредитними картками. Це – засіб розрахунків, яке замінює готівкові гроші та чеки, а також дозволяє власнику отримати в банку короткострокову позику. Кредитна картка використовується в роздрібній торгівлі та сфері послуг. В сучасний час використовується в основному чотири види кредитних картки: банківські, торгові, картки для придбання бензину, картки для оплати туризму та розважальних заходів. Але найбільш поширеним видом є торгові картки.

В Україні 30.12.1996 року Правління Національного банку України затвердило Положення про порядок здійснення бухгалтерських операцій з банківськими платіжними картками національної системи. Головне призначення банківських пластикових карток Національної системи масових електронних платежів – стати посередником між підприємствами та населенням при переході на масові безготівкові електронні платежі за товари та послуги.

 

Вартість товару, виражена в грошовій формі, виступає як його ціна.

Більш повно, тобто комплексно, сутність грошей розкривається у функціях та під функціях, які вони виконують.

1. Функція міри вартості – вартість усіх товарів виражається у грошах. Тобто за допомогою грошей порівнюються вартості різних товарів.

2. Функція засобу обігу– гроші є засобом реалізації товарів, посередником в їх обміні. У процесі обігу золоті монети поступово зношувалися, в них зменшувався вміст золота, і в обігу почали функціонувати неповноцінні гроші. Тому золоті гроші були замінені паперовими – знаками, символами вартості. Уперше паперові гроші з’явилися в Китаї у 12 ст.

Паперові гроші – грошові знаки або символи повноцінних грошей, які наділені примусовим курсом і випускаються для витрат держави.

3. Функція засобу платежу – засіб оплати боргового зобов’язання, коли продавець є кредитором, а покупець – боржником. Засобом обігу в таких відносинах є вексель – письмове боргове зобов’язання, яке дає його власнику (векселетримачеві) право вимагати від боржника (векселедавця) зазначену в ньому суму платежу після закінчення встановленого терміну.

Кредитні гроші –найрозвинутіша форма грошей, яка є знаком (символом) вартості, виконує роль загального еквівалента, забезпечує рух позичкового капіталу та еволюцію кредитних відносин.

Такими грошима є чеки – письмове розпорядження власника поточного рахунку в банку про виплату певній особі зазначеної в ньому суми грошей.

4. Функція засобу нагромадження – полягає у нагромадженні певної суми для задоволення певних потреб (дорожчих) у майбутньому.

5. Функція світових грошей – гроші перебувають в обігу між різними країнами.

Знецінення грошей внаслідок їх надмірного випуску урядом називається інфляцією.

Кількість грошей, необхідних для обігу, тобто форми грошей, підпорядковуються особливим законам.

 

Відповідно до статей 7, 40, 56, 67 Закону України "Про Національний банк України", з метою врегулювання діяльності, що пов'язана з випуском електронних грошей в Україні, та запровадження моніторингу за такою діяльністю Правління Національного банку України постановою від 25.06.2008 № 178 затвердило Положення про електронні гроші в Україні (постанову зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.07.2008 року за № 688/15379).

Положення встановлює вимоги Національного банку України до суб'єктів здійснення випуску, обігу та погашення електронних грошей, а також до систем електронних грошей в Україні.

Термін "електронні гроші" та основні вимоги положення відповідають законодавству Європейського Союзу.

Електронні гроші - одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов'язанням емітента;

Емітент - особа, яка здійснює випуск електронних грошей;

 

Положенням, зокрема, встановлено:

· випуск електронних грошей в Україні мають право здійснювати лише банки;

· банки мають право здійснювати випуск електронних грошей, виражених лише в гривнях, за винятком випуску наперед оплачених платіжних карток;

· банк-емітент зобов'язаний забезпечити, щоб сума випущених ним електронних грошей не перевищувала суму готівкових або безготівкових коштів, отриманих від фізичних та юридичних осіб під час здійснення випуску електронних грошей;

· банк-емітент зобов'язаний здійснювати погашення випущених ним електронних грошей на вимогу пред'явника;

· користувачі (фізичні особи) мають право використовувати електронні гроші банків-емітентів для оплати товарів і послуг торговців, а також переказувати електронні гроші іншим користувачам;

· торговці (зареєстровані відповідно до законодавства України суб'єкти господарювання) на підставі договору, укладеного з банком-емітентом або уповноваженою ним особою, мають право приймати від користувачів електронні гроші як засіб платежу за товари або послуги;

· сума електронних грошей на одному електронному пристрої, що перебуває у розпорядженні користувача, та сума однієї трансакції в системах електронних грошей згідно з методикою застосування VII Спеціальної рекомендації FATF обмежується сумою 5 000 гривень;

· фізичні та юридичні особи, які не є банками, не мають права приймати електронні гроші в обмін на готівкові або безготівкові кошти, за винятком укладення юридичними особами договору з банком-емітентом про розповсюдження електронних грошей;

· банк-емітент має право самостійно забезпечувати функціонування системи електронних грошей, а також укладати договори з юридичними особами про виконання ними операційних або інших допоміжних функцій в системах електронних грошей;

· банк-емітент зобов’язаний забезпечити запровадження в системі електронних грошей організаційних, процедурних заходів та використання технічних засобів з метою виявлення, а також запобігання, перешкоджання та протидії шахрайству;

· банк-емітент зобов'язаний узгоджувати з Національним банком України правила системи електронних грошей, повідомляти про початок випуску електронних грошей і надавати звітність.

Юридичні особи, які здійснюють випуск електронних грошей в Україні і не є банками, зобов’язані протягом одного року з дня набрання вищезазначеною постановою чинності привести свою діяльність у відповідність до вимог Положення про електронні гроші в Україні.


Читайте також:

  1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
  2. IV. ТИМЧАСОВА ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ
  3. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
  4. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
  5. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
  6. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
  7. Аграрне виробництво і його особливості
  8. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
  9. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
  10. Адміністративно-командна система, її ознаки та механізм функціонування.
  11. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
  12. Алгоритм знаходження ДДНФ (ДКНФ) для даної булевої функції

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Товар і його властивості. Величина вартості товару. Конкретна і абстрактна праця, втілена в товарі. | Причини та історичні умови виникнення товарного виробництва. Порівняльна характеристика натурального і товарного виробництва.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.