Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

ФЕРЕНЦ ЛІСТ

Загрузка...

( 1813-1883) .

РІХАРД ВАГНЕР

Німецький композитор романтик Ріхард Вагнер був не тільки видатним музикантом, але й теоретиком, що сформулював власне розуміння основних принципів розвитку музичного мистецтва.

Ріхард Вагнер.

Музикою Вагнер почав займатися порівняно пізно - у п'ятнадцять років, але дар композитора розвивався стрімко. За короткий час він створив сонати для фортепіано, оркестрові увертюри й симфонію, музику до трагедії Ґете "Фауст". До 30ти рр. стає початок діяльності Вагнера як диригента - він працював в оперних театрах Магдебурга, Кенігсберга (нині Калінінград) і Риги. У той же період композитор звернувся до опери ("Феї", 1834 р.; "Заборона Любові, або Послушниця з Палермо", 1836 р.; "Рієнці, або Останній трибун", 1840 р.). Першою зрілою оперою Вагнера став "Летючий голландець" (1841 р.) В основу сюжету лягла новела Генріха Гейне й середньовічна легенда, що розповідає про корабля - привида і про моряка, приреченому на нескінченні стягання по морях у пошуках любові й відданості. Текст лібрето, як і для всіх послідуючих опер, Вагнер написав сам. Відмінна риса твору - чудові музичні картини природи; на їхньому тлі яскраво вимальовуються образи діючих осіб. В "Летючому голландці" композитор уперше використовував систему лейтмотивів, що пізніше став застосовувати постійно.

Афіша прем'єрного спектаклю "Летючий голландець". Дрезден. 1843 р.

В 1843 р. Вагнер одержав посаду королівського капельмейстера Придворної опери в Дрездені (Саксонія). Сім років, проведені в цьому місті, - одні з найпродуктивніших у житті композитора. Тут він створив опери "Тангейзер і змагання співаків у Вартбурге" (1845 р.) і "Лоенгрін" (1848 р.), задумав цикл "Кільце Нібелунга", оперу "Нюрнберзькі мейстерзингери".

Нібелунги. Волан. Валькірії. Ескізи костюмів до оперного циклу "Кільце Нібелунга"

Головні риси стилю Вагнера позначилися в операх "Тангейзер" і " Лоенгрін " (лібрето написано за мотивами середньовічних німецьких лицарських легенд). Основа вокальних партій у цих творах - музична декламація. Мелодії течуть вільно, як мова, передаючи всі необхідні по сюжету нюанси драматичного дійства. Подальший розвиток одержала застосована в "Летючому голландці" система лейтмотивів. Підсилилася роль оркестру. Він став майже головною діючою особою в опері. Саме в партії оркестру звучать основні лейтмотиви, даються образні характеристики героїв. Деякі частини оркестрової музики можна вважати закінченими творами. Увертюра до опери "Тангейзер" або вступ до третього акту " Лоенгріна" - справжні симфонічні поеми.



Интернет реклама УБС

Відносно спокійне й забезпечене життя в Дрездене закінчилася для композитора в 1849 р.,коли в Саксонії відбулася революція. Після поразки повстання влади обвинуватили Вагнера в співчутті до повстанців і оголосили його державним злочинцем. Композитор був змушений покинути країну. За допомогою свого друга Ференца Аркуша він спочатку ховався біля Веймару, а потім виїхав у Швейцарію, таємно вночі перейшовши кордон. Почався період "швейцарського вигнання", що протривав ціле десятиліття.

У ці роки остаточно сформувалися творчі принципи Вагнера. Він виклав їх у теоретичних роботах "Мистецтво й революція" (1849 р.), "Художній твір майбутнього" (1850 р.), "Опера й драма" (1851 р.) і ін. Сучасну європейську музичну культуру, і зокрема оперне мистецтво, композитор оцінював критично. Він вважав, що чисто інструментальні твори вичерпали себе - уже Бетховенові у фіналі Дев'ятої симфонії знадобилося поетичне слово для здійснення творчого задуму. "Музика майбутнього", на думку Вагнера, повинна стати мистецтвом, у якому з'єднаються драма, поезія й музика. Воно буде виражати моральні ідеї, необхідні для виховання народу й соціальної перебудови всього суспільства.

Автограф партитури опери "Зиґфрід".

Головним жанром "музики майбутнього", думав Вагнер, стане музична драма. Її зміст повинне ґрунтуватися не на побутових або історичних сюжетах, а на міфах, древніх сказаннях і легендах, що затверджують вічні цінності, непідвласні часу. Кожне покоління зробить власні висновки з таких творів.

Матильда Везендонк.

Драматургію твору повинна виявляти музика, вважав композитор. Провідний художній засіб - музична декламація, названа їм надалі "нескінченною мелодією". Така вокальна партія виходить за рамки звичайного оперного номера (арія, ансамбль і т.д.). Вона побудована на дуже довгих музичних фразах, що плавно перетікають друг у друга. Те, що слово виразити до кінця не може (насамперед глибину почуттів персонажів), передасть оркестр.

Ескізи костюмів до опери "Трістан і Ізольда". Художник Н. К. Реріх. Постановка Оперного театру Зиміна, Москва. 1912 р.

Оселившись у столиці Швейцарії - Цюріху, Вагнер на початку 50х рр. взявся до роботи над чотирьохчастинним оперним циклом (тетралогією) "Кільце Нібелунга". В основу сюжету лягли древні легенди й сказання з "Пісні про нібелунгів", Старшої Едди, народних балад. Спочатку композитор написав повний поетичний текст лібрето й тільки потім приступив до твору музики. Цикл складається з опер "Золото Рейну", "Рублірія", "Зиґфрід" і "Загибель богів". У зміст "Кільця Нібелунга" Вагнер вклав глибокий символічний зміст. Сміливий і чистий душею Зиґфрід - прообраз людини майбутнього, що прийде на Землю, щоб знищити зло. Цар богів Вотан, що роздирається сумнівами, нерішучий, внутрішньо слабкий, але рветься до багатства й влади, - це сучасна людина з усіма його слабостями. Нібелунги (міфічні істоти), підступний і хитрі, - символ зла, джерело якого - у багатстві. Особливо підкреслюється лиховісна влада золота - воно веде до зради, злочинам і загибелі. У музику Вагнер вклав все своє натхнення й майстерність композитора драматурга. Виразні картини природи, то грізні і величні, то ласкаві й пронизані сонцем. Із щирим драматизмом показані переживання героїв, тут любов і підступництво, героїзм і страждання, філософські міркування. Багато симфонічних картин циклу сьогодні виконуються як самостійні твори. Такі "Поле валькірій" і "Заклинання вогню" з опери "Валькірія", "Шелест лісу" з опери "Зиґфрід", "Подорож Зиґфріда по Рейну" і "Жалобний марш" з "Загибелі богів".

Ескіз декорацій до першої постановки опери "Нюрнберзькі мейстерзингери". Мюнхен. 1868 р.

В 1857 р. Вагнер відклав роботу над "Кільцем Нібелунга" (завершен в 1874 р.) і протягом декількох років написав одну за іншою дві опери - "Трістан і Ізольда" (1857- 1859 р.) і "Нюрнберзькі мейстерзінгери" (1861 -1867 р.). Поштовхом до твору "Трістана й Ізольди" стала любов композитора до Матільди Везендонк, дружині його друга й заступника. Хоча любов була взаємною, Вагнер покинув будинок Везендонків і виїхав у Венецію, де й була написана опера. У її основі - сюжет французького лицарського роману про любов шляхетного й хороброго лицаря Трістана й прекрасної Ізольди, дружини короля Марка (роман відомий з XII в.). Оригінальний твір Вагнера являє собою кілька сцен, у яких діють майже винятково Трістан і Ізольда. Всі інші персонажі відіграють допоміжну роль і з'являються епізодично. Трістан і Ізольда люблять один одного, але їхня любов незаконна й тому приречена. Тільки смерть героїв розв´язує конфлікт почуття й совісті. Любовне томління й передчуття смерті втілені композитором уже в оркестровому вступі. Центральна сцена опери - дует закоханих у другому акті під розгорнутий інструментальний супровід. Оркестр стає по суті третьою діючою особою драми.

Ріхард Вагнер із дружиною Козимою.

Самий оптимістичний добуток композитора - опера "Нюрнберзькі мейстерзингери". У ній розповідається про історичний факт - змагання співаків - любителів (мейстерзингерів) у Нюрнберзі. Герої опери - міські ремісники, і серединний персонаж, що має реального прототипа- співака й композитора Гансу Сакса. Автор міркує про природу творчості, про те, як важливо не бути рабом ремісничих правил, але гармонійно сполучити натхнення й професійне вміння. Життєрадісна музика, численні хорові епізоди, яскраві мелодії роблять оперу видатним досягненням романтизму.

В 1864 р. у житті Вагнера відбувся крутий перелом. Заборона на перебування в Німеччині була знята. Молодий король Баварії Людвіг II, шанувальник музики майстра, запропонував йому заступництво й практично необмежене грошове забезпечення. Опери стали ставити в театрах королівства. Більше того, Вагнер зміг створити спеціальний театр для постановки своїх творів.

В 1882 р. Вагнер закінчив останню оперу "Парсіфаль" (розпочата в 1878 р.) на сюжет епічної поеми поета-миннезінгера XIII в. Вольфрама фон Ешенбаха. Цей твір- підсумок усього творчості композитора. Вагнер писав, що прагнув протиставити в опері духовний ідеал цінностям матеріального світу. "Парсіфаль" - мрія про цільну особистість, віра й духовна сила якої непідвласні випробуванням земного життя.

ОПЕРНИЙ ТЕАТР РИХАРДА ВАГНЕРА

Театр для постановки опер Вагнера звели в маленькому баварському місті Байрейт. Будівництво, яким особисто керував композитор, було почато в 1872 р. і закінчене в 1876 р. На відміну від звичайних оперних театрів будівля не мала ні партеру, ні ярусів, ні лож. Місця на півтори тисяч глядачів розташовувалися амфітеатром, тобто оточували сцену. Місце для оркестру перебувало під сценою. Особлива увага приділялася технічному оснащенню (можна бути швидко міняти декорації й освітлення). Під час дії зал затемнювався. В 1876 р. відбулася прем'єра "Кільця Нібелунга", що йшла протягом тижня. З тих пір і по сьогоднішній день у театрі проходять Байрейтські фестивалі; на фестивалях ставлять опери Вагнера, і в них приймають участь видатні виконавці. Однак мрія композитора про загальнодоступний театр не збулася: через дорожнечу квитків на ці музичні свята попадає тільки вибрана публіка.

Оперний театр. Байрейт. XIX ст.

( 1811-1886)

Угорський композитор, піаніст і диригент Ференц (Франц) Ліст народився в одному з маєтків князів Естерхазі - Добор´яне (біля міста Шопран). Його першими музичними враженнями стали угорські й циганські народні пісні й танці. Пізніше композитор не раз звертався до цих мелодій. Ліст рано освоїв фортепіано й перший публічний концерт дав уже в дев'ять років. Якийсь час юний музикант разом з батьком гастролював по країні, але всерйоз учитися музиці в Угорщині було не в кого, і батьки Ліста вирішили переїхати у Відень. Тут він брав уроки у австрійського піаніста Карла Чорни ( 1791-1857), учня Бетховена й Сальєрі. Завершити музичнй твір Ліст збирався у Франції, і в 1823 р. родина переїхала в Париж. Однак у консерваторію Ліста не прийняли - він не був французьким громадянином. Тоді юнак почав займатися приватно.

Ференц Ліст.

У Франції Ліст прожив більше десяти років. Тут він застав Липневу революцію 1830 р. Під враженням від цих подій композитор приступив до роботи над "Революційною симфонією", але не закінчив її.

В 1835-1839 рр.. Ліст подорожував по Швейцарії й Італії, часто виступав із сольними концертами. Такі концерти в той час уважалися нововведенням - звичайно в програмі брали участь кілька виконавців. Враження від поїздки відобразились у циклі фортепіанних п'єс "Роки мандрівок".

Будинок, де народився Ференц Ліст. Доборьян. XIX в.

В 40х рр. Ференц Ліст став найвідомішим піаністом Європи. Його гру відрізняла віртуозна техніка, Ліст використовував оркестрові прийоми, зокрема тремоло, крайні регістри інструмента й т.д. Більшу частину зборів від концертів музикант відправляв в Угорщину для допомоги нужденним.

 

Ференц Ліст за роялем.

Зненацька для шанувальників музиканта в 1848 р. Ліст відмовився від концертної діяльності. Він оселився у Веймарі (Німеччина) і присвятив себе твору музики, педагогіці й диригуванню (керував оперним театром). Тут з'явилися книги "Шопен" (1849 р.) і "Про циганів і їхню музику в Угорщині" (1854 р.), статті про сучасну музику. У Веймарі були написані Соната сі мінор, симфонічні поеми, деякі п'єси із циклу "Роки мандрівок", дев'ятнадцять рапсодій, що малюють картини угорського народного життя.

Композитор багато працював над перекладанням оркестрових, вокальних і інструментальних творів для виконання на фортепіано. Він створив перекладання, або транскрипції (від лат. transcrip tio - "переписую"), всіх симфоній Бетховена, деяких творів Баха, "Фантастичної симфонії" Берліоза, пісень Шуберта й Шумана. Лісту належать фантазії на теми опер Моцарта, Вагнера, Верді.

Із приїздом Ліста у Веймар це містечко перетворилося в один із найвидатніших музичних центрів Європи. Навколо Ліста об'єдналися музиканти, що розділяли його погляди на мистецтво. Так з´явилась веймарська школа. Представники цього напрямку виступали за відновлення музичних форм на основі програмності, протиставляючи себе більше консервативній лейпцігській школі.

Музичний ранок у будинку Ференца Ліста у Веймарі.

З 1861 р. Ліст поперемінно жив у Римі, Будапешті й Веймарі. У цей період він звертався до великих жанрів. У Римі були створені ораторії "Свята Єлизавета" (1862 р.; за мотивами середньовічної легенди) і "Христос" (1866 р.; по євангельських сюжетах), написана "Угорська коронаційна меса" (1867 р.).

Композитор працював і в жанрі пісні; найвідоміші твори - "Лорелея" (на вірші Генріха Гейне) і "Як дух Лаури" (на вірші французького письменника Віктора Гюго).

З ініціативи Ференца Ліста в Будапешті в 1875 р. була створена Музична академія, першим президентом і професором якої він став. Композитор сприяв становленню чеській, норвезькій, іспанської й російської музичних шкіл, підтримував Бедржіха Сметану, Едварда Гріга, Ісаака Альбеніса й ін. Ліст високо цінував твори російських майстрів (із членами гуртка "Могутня купка" угорського композитора зв'язували дружні відносини) і пропагував їхню творчість.

 

 

"РОКИ МАНДРІВОК"

Цикл фортепіанних п'єс Ференца Ліста "Роки мандрівок" - яскравий зразок програмної музики. Програмність композитор розумів інакше, чим Берліоз. Він зображував не саму подію, а настрій від нього, не додержувався сюжету (якого в цьому випадку й бути не могло), а передавав щиросердечні переживання, міркування. Назви ж творів допомагають слухачеві знайти вірний підхід до сприйняття музики. "Сюжетами" п'єс стали картини природи, враження від творів мистецтва, сцени народного життя й т.д.

У першій частині циклу "Перший рік мандрівок. Швейцарія" (1855 р.) багато музичних пейзажів. У п'єсі "На Валенштатському озері" м'які переливи акомпанементу "малюють" ледве схвильовану вітром, що переливається на сонці водяну гладь. "Гроза" відбиває інший стан природи - стихійну силу. У п'єсі "Біля джерела" переданий настрій спокою, умиротворення.

Ілюстрація до фортепіаної п'єси "Біля джерела". Майнц. 1855 р.

Твори другої частини "Другий рік. Італія" (1858 р.) навіяні образами італійського мистецтва. Назви говорять самі за себе: "Після читання Данте", "Сонети Петрарки". (Алігьєрі Данте, Франческо Петрарка - італійські поети епохи Відродження.) П'єса "Мислитель" написана посля споглядання скульптури Лоренцо Медічі, створеної генієм Відродження Мікеланджело для капелли Медічі у Флоренції, а "Заручини" пов'язані з картиною "Заручини Марії" художника тієї ж епохи - Рафаеля. В "Тарантелі" і "Канцоні" Ліст використовував мелодії італійських пісень і танців.

П'єси "Третього року" створені Лістом в останній період творчості ( 70-80ті рр..). Найбільш відомі п'єси "Фонтани вілли д'Естє" і "У кипарисів вілли д'Естє".

СОНАТА СІ МІНОР

Вершина фортепіанного творчості Ференца Ліста - Соната сі мінор (1853 р.). Соната одночастинна, але по масштабності не поступає багаточастинному творові.

Головна партія сонати, сувора й стрімка, містить у собі два коротких мотиви, контрастних по змісту: суворий, патетичний і зловіщий, насторожений. Головної партії протистоять дві другорядні. Перша - урочиста, друга - ніжна, лірична. Однак при уважному прослуховуванні з'ясовується, що друга другорядна партія (ліричний центр сонати) не що інше, як другий мотив головної партії, у якого змінився регістр і настрій.

Та сама мелодія містить у собі два протилежних образи. Така побудова дає можливість припустити, що змістом сонати стали міркування композитора про можливість з'єднання добра й зла в душі людини.

Розвиток тим проходить дуже складно. Аля кожної партії вже в експозиції автор використовує найбагатші засоби фортепіанної віртуозності. Він ускладнює сонатну форму, вводячи в неї такі елементи, як додаткова нова тема в розробці й помилковій репризі. Дозрозуміти слухачеві, що вже почалася реприза, Ліст раптово перериває повторний виклад матеріалу експозиції й пише блискучу по техніці фугу на тему головної партії.

Проте музику сонати відрізняє глибока цілісність. Багато в чому такий ефект досягається за рахунок коротких вступів й кінця коди, що представляють собою повільний низхідний рух звуків, схоже на гаму. У свідомості слухача вони не встигають оформитися в закінчені мелодії й залишають відчуття невизначеності. І якщо на початку твору ця невизначеність сприймається як якесь звукове середовище, з якого пізніше народяться основні теми, то наприкінці тихі, мовби звуки, що розчиняються в повітрі, - знак питання або продовження чогось. Душа людини, де настільки тісно переплетені світло й пітьма, залишається недорозв´язаною загадкою не тільки для слухачів, але й для композитора.

СИМФОНІЧНІ ПОЕМИ ЛІСТА

Ференц Ліст створив жанр симфонічної поеми. В основі добутків такого роду лежать два принципи - програмність і монотематизм. Принцип монотематизму (від гречок. "монос" - "один", "єдиний" і "тема") полягає в тім, що композитор на основі однієї ведучої теми вишиковує весь твір. Тема безупинно змінюється (для цього Ліст використовував численні технічні прийоми, якими володів у досконалості) і в результаті часто знаходить характер, прямо протилежний початковому.

Одна з найбільш відомих симфонічних поем - "Прелюди" (1854 р.). Спочатку композитор хотів скласти твір для чоловічого хору під назвою "Чотири стихії". Однак, написавши інструментальний вступ, вирішив залишити його у вигляді окремого твору й став шукати текст для пояснення програми. Незабаром він зупинився на вірші "Прелюди" французького поета романтика Альфонса Ламартіна. Зміст вірша можна виразити так: життя є ряд прелюдій до того, що буде після смерті. "Прелюди" - яскравий зразок монотематизму Ліста: всі частини сонатної форми засновані на темі вступу, суворої й лаконічної. У головній партії тема звучить як урочистий гімн, а в побічній наближається до ліричної пісні.

СТИЛЬ ВЕРБУНКОШ І ФЕРЕНЦ ЕРКЕЛЬ

З епохи пізнього Середньовіччя в угорському фольклорі відомі пісні куруцев (венг. kurucok, від лат. crux - "хрест"). Куруцами починаючи з XVI ст. називали повстанців, що боролися за волю Угорщини. На основі цих пісень у період революції 1848-1849 рр.. в угорській народній музиці сформувався стиль вербункош (венг. verbunkos, від нім. Werbung - "вербування"). Істотний вплив на нього зробили румунський, слов'янський, арабський фольклор, традиції циганського скрипкового виконавства. Твору, створені в цьому стилі, відрізняє драматична напруженість, імпровізаційний характер і ритмічна воля. Відомий угорський народний танець чардаш - типове породження вербункоша.

Стиль вербункош став основою творчості угорського композитора, диригента й піаніста, основоположника національної опери Ференца Еркеля ( 1810-1893). З восьми опер Еркеля найбільшою популярністю користується "Банк бан" (1861р.). Сюжетом опери взятий із середньовічної історії Угорщини й розповідає про боротьбу із чужоземними володарями. По жанру цей твір – лірико-драматична опера, у якій багато прекрасних партій і вокальних ансамблів.


Читайте також:

  1. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
  2. Абонентське обладнання для відеоконференц-зв'язку
  3. Аналіз диференціації населення за доходами
  4. Аншлюс Австрії. Мюнхенська конференція та її наслідки. Крах політики західних держав щодо умиротворення агресора
  5. Б. Особливості диференціації навчання у школах Великобританії
  6. Балансова теорія визначення статі. Диференціація статі і роль гормонів у цьому процесі.
  7. Болонський процес в Україні офіційно розпочався 19травня 2005 р.із підписанням декларації на Бергенській конференції.
  8. Вашингтонська конференція та її рішення
  9. Виконанню цих завдань сприяла робота двох міжнародних конференцій: у Думбартон-Оксі у США (21 серпня – 7 жовтня 1944 р.) і в Ялті (Криму) в СРСР (4 – 11 лютого 1945 р.).
  10. Вправа на диференціацію звукової форми слова
  11. Г. Особливості диференціації навчального процесуу школах Франції
  12. Гармонічні коливання. Диференціальне рівняння гармонічних коливань та його розв’язок. Амплітуда, фаза, частота, період коливань

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ГЕКТОР БЕРЛІОЗ | ИОГАННЕС БРАМС

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.016 сек.