Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Форми господарських товариств

 

Становлення інституту господарських товариств і поява їх різ­них модифікацій відбувалася протягом багатьох століть.

Історична першість належить персональним (повному та командитному) товариствам, прообрази яких були відомі древнім асси­рійцям, фінікіянам, грекам і в Стародавньому Римі (societas). На рубежі XVI-XVII ст. з ініціативи підприємців майже одночасно в Гол­ландії та Англії виникли перші акціонерні товариства з однаковою назвою - Ост-Індські компанії, які започаткували нову форму під­приємництва, що згодом набула широкої популярності.

Товариства з обмеженою відповідальністю своєю появою за­вдячують німецьким юристам, які за дорученням парламенту в кінці XIX ст. розробили три законопроекти про нову форму това­риства, яке мало би привабливі для малого бізнесу риси акціоне­рного товариства (насамперед, відсутність у акціонерів субсидіа-рної відповідальності за зобов'язаннями товариства) і повного товариства (забезпечення закритості товариства). Один з цих за­конопроектів був прийнятий німецьким парламентом і досі є чинним. Закон Німеччини від 20 квітня 1892 р. «Про товариства з обмеженою відповідальністю», завдяки ґрунтовності та оптима-льності регулювання відносин, що виникають при створенні, функціонуванні та припиненні таких товариств, є взірцем для законодавців інших країн.

Товариство з додатковою відповідальністю фактично є моди­фікацією товариства з обмеженою відповідальністю і відрязняється від останнього лише наявністю у його учасників додаткової обме­женою відповідальності за зобов'язаннями товариства.

За сукупністю ознак (порядком створення; розміром, поряд­ком формування та складом майнової бази; порядком управ­ління справами; особливістю правового статусу учасників това­риства та ін.) розрізняють такі форми (види) господарських това­риств:

-повне товариство (ПТ);

-командитне товариство (КТ);

-акціонерне товариство (AT);

-товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ);

-товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ). Повне товариство — це таке господарське товариство, всі учасники якого від імені товариства спільно здійснюють підпри­ємницьку діяльність і несуть додаткову відповідальність за зобо-в 'язаннями товариства усім своїм майном. Основні риси:



Интернет реклама УБС

-різновид господарського товариства;

-спеціальне регулювання: ГК України (частини 6 і 8 ст. 80), ЦК України (статті 119-132), Закон «Про господарські товариства» (статті 66-74);

-установчий документ - засновницький договір;

-відсутність законодавчих вимог щодо розміру та порядку формування майна, що регулюється засновницьким договором;

-відсутність органів товариства, оскільки управління справа­ми товариства здійснюється самими учасниками в порядку, визна­ченому засновницьким договором товариства;

-можливість використання таких схем управління: а) управ­ління здійснюється спільно всіма учасниками; б) управління дору­чається або одному, або частині учасників, які діють на підставі підписаного рештою учасників доручення;

-повна відповідальність товариства за власними зобов'язаннями(тобто усім майном, що належить йому на праві власності);

-субсидіарна солідарна відповідальність учасників товариства за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення;

-обмежений рух учасників; зміна складу учасників можлива у разі: а) відступлення частки учасника (її частини) іншим учасникам або третім особам за згодою усіх учасників; б) правонаступництва у зв'язку з реорганізацією учасника - юридичної особи або спадку­ванням у разі смерті учасника - фізичної особи, якщо решта учас­ників товариства дала згоду на вступ до товариства таких учасників; в) виходу учасника з товариства, про що він має заздалегідь пові­домити (за 3 місяці — якщо товариство було створене на невизначений строк, і лише за наявності поважних причин,— якщо товариство було створене на визначений строк; г) виключення учасника з пов­ного товариства, що може мати місце, якщо учасник: систематично не виконує своїх обов'язків; перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства; д) вибуття учасника з незалежних від нього при­чин (смерті чи визнання померлим учасника - фізичної особи; реор­ганізації та ліквідації учасника - юридичної особи; визнання учас­ника недієздатним, обмежено дієздатним чи банкрутом; звернення стягнення на частку учасника в майні товариства);

-вимога до учасників товариства — наявність статусу зареєст­рованого суб'єкта господарювання (ч. 8 ст. 80 ГК України);

-законодавчо встановлена заборона для учасників конкурува­ти з повним товариством;

-додаткові підстави ліквідації ПТ як юридичної особи: якщо в товаристві залишається один учасник і протягом 6 місяців з цього моменту ПТ не переборюється в інше господарське товариство, що може функціонувати у складі однієї особи.

Командитне товариство - це таке господарське товари­ство, в якому один або більше учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть щодо боргів додат­кову відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, на яке за законом може бути звернене стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства ли­ше своїми внесками (вкладники).Основні риси:

-різновид господарського товариства;

-спеціальне регулювання: ГК України (частини 7 і 8 ст. 80), ЦКУкраїни (статті 133-139), Закон «Про господарські товариства»(статті 75-83);

-наявність двох категорій учасників, як мінімум, по одному учаснику кожної категорії: а) повних учасників і б) вкладників;

-установчим документом є засновницький договір, а у разі наявності в товаристві лише одного повного учасника - установ­чим документом відповідно до ЦК (ч. З ст. 134) є підписаний та­
кою особою меморандум;

-відсутність законодавчих вимог до розміру майна і порядку йо­го формування (ці питання регулюються засновницьким договором);

-обмеження сукупної частки вкладників 50% майна товариства;

-відсутність органів товариства, оскільки управління справами здійснюється повними учасниками;

-порядок управління справами товариства (зокрема, у тих ви­падках, коли в товаристві двоє і більше повних учасників) визна­чається засновницьким договором;

-правове становище повних учасників аналогічне правовому становищу учасників повного товариства, включаючи й вимогу ч. 8 ст. 80 ГК України щодо наявності статусу зареєстрованого суб'єкта господарювання;

-можливість реорганізації у повне товариство, якщо вибува­ють усі вкладники.

Повні учасники (учасники, які несуть повну відповідальність) командитного товариства:

-зобов'язані брати майнову і персональну участь у коман-дитному товаристві;

-управляють справами товариства;

-несуть субсидіарну солідарну (якщо їх двоє і більше) майно­ву відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм май­ном, на яке може бути звернене стягнення;

-мають права і обов'язки, аналогічні правам і обов'язкам учас­ників повного товариства: заборона конкурувати з товариством;вимога про попередження виходу з товариства за 3 місяці, а якщо товариство створене на визначений строк - і за наявності поваж­них причин;

- якщо повних учасників двоє і більше, то вони можуть здійс­нювати управління справами спільно або доручати це одному чи декільком повним учасникам,- які діють на підставі доручення, підписаного рештою учасників.

Вкладники командитного товариства:

-зобов'язані брати лише майнову участь у товаристві (спла­чувати як основний, так і додаткові внески);

-на момент державної реєстрації товариства зобов'язані внес­ти не менше 25% свого внеску;

-мають право брати участь у розподілі прибутку товариства відповідно до розміру своїх часток;

-вправі вимагати першочергового повернення вкладу (перед повними учасниками) у разі ліквідації товариства;

-не беруть участі в управлінні справами товариства, але у разі необхідності на підставі і відповідно до виданих доручень можуть діяти від імені товариства;

-зобов'язані не перешкоджати здійсненню повними учасни­ками управління справами товариства;

-не несуть субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями то­вариства, якщо повністю сплатили свої частки і не укладали угод від імені та в інтересах товариства без відповідного доручення;

-самостійно відповідають усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення, якщо без відповідних повноважень уклали угоду від імені та в інтересах товариства і останнє не схвалило цю угоду;

-набувають статусу повних учасників (і відповідно – несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном); якщо їх імена включені до найменування КТ (ч. 2
ст. 133 ЦК).

Акціонерне товариство (AT) - це таке господарське товари­ство, статутний фонд якого поділений на визначену кількість час­ток рівної номінальної вартості, виражених в акціях, і яке несе від­повідальність за своїми зобов 'язаннями усім своїм майном; акціо­нери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій.

Характерні риси:

-різновид господарського товариства;

-спеціальне регулювання: ГК України (ч. 2 ст. 80, ст. 81), ЦК України (ст. 152-162), Закон від 19.09.1991 р. «Про господарські товариства» (ст. 65), Закон від 18.06.1991 р. «Про цінні папери і

-фондову біржу» (статті 4-9 та ін.), Закон від 30.10.1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Закон від 10.12.1997 р. «Про Національну депозитарну систему та особливо­сті електронного обігу цінних паперів в Україні»);

-поділ статутного капіталу на частки рівної номінальної вартості, що іменуються акціями;

-відповідальність AT за своїми зобов'язаннями лише майном, що належить йому на праві власності;

-відсутність у акціонерів субсидіарної майнової відповідаль­ності за зобов'язаннями товариства, якщо вони (акціонери) повніс­тю сплатили свої частки;

-засновники - фізичні та/або юридичні особи;

-можливість створення AT однією особою і функціонування у складі однієї особи (акціонера); яскравим прикладом таких AT є дер­жавні/національні акціонерні товариства та холдингові кампанії;

-законодавчо встановлений мінімальний розмір статутного фонду (не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробіт­ним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, чин­ної на момент створення AT);

-придатність форми AT для підприємств, інших господарсь­ких організацій низової ланки економіки (банків, страхових орга­нізацій, інвестиційних фондів фондових бірж тощо), господарських об'єднань;

-органи управління і контролю AT: вищий орган – загальні збори AT (вирішують питання стратегічного характеру); виконав­чий орган - правління, дирекція чи директор (забезпечує виконан­ня рішень загальних зборів та здійснює керівництво поточною дія­льністю товариства); можуть (а в певних випадках - повинні)створюватися спостережна рада (проміжний орган між загальни­ми зборами і виконавчим органом) і ревізійна комісія (ревізор) як суто контрольний орган;

-чисельність складу акціонерів (понад 50 осіб) обумовлює необхідність наявності в системі органів управління спеціального органу - спостережної/наглядової ради, яка виконує складні функ­ції: організаційну (організація діяльності правління), контрольну (за діяльністю правління), захисну (захист інтересів акціонерів у період між проведенням загальних зборів), а також вирішення деяких питань, віднесених до компетенції загальних зборів това­риства (крім питань виключної компетенції таких зборів), за наявності відповідного делегування, що зазвичай фіксується в ста­туті AT;

-участь акціонерів в управлінні залежить від кількості акцій, що належать їм на праві власності;

-можливість у засновників (акціонерів) вибору виду AT - за­крите або відкрите;

-можливість залучення крупних інвесторів на правах власни­ків привілейованих акцій;

-визначення обсягу прав акціонерів залежно від типу акцій(прості чи привілейовані), що їм належать;

-вихід акціонера з AT здійснюється шляхом відчуження акцій.

Акціонерні товариства бувають двох видів: відкрите акціонер­не товариство і закрите акціонерне товариство (ст. 81 ГК України, ст. 25 Закону «Про господарські товариства»).

Відмінності між відкритим акціонерним товариством і за­критим акціонерним товариством:

-порядком розміщення акцій (у ВАТ - шляхом підписки і ві­льної купівлі-продажу на фондовому ринку без спеціальних обме­жень, з ЗАТ - розміщенням серед засновників або серед заздале­гідь визначеного кола осіб, а також шляхом купівлі-продажу з ви­ключенням системи торгів);

-порядком відчуження акцій: акції ВАТ продаються і купу­ються вільно (з дотриманням вимог закону); акції ЗАТ не можуть продаватися на фондовій біржі, а продаж їх акціонером товариства повинна здійснюватися з урахуванням переважного права інших акціонерів товариства на придбання таких акцій);

-видами підписки на акції, що застосовується при їх емісії: ВАТ - зазвичай відкрита підписка, ЗАТ - закрита (серед заздале­гідь визначеного кола осіб);

-видами акцій, що випускаються цими товариствами (ВАТможе випускати як іменні акції, так і акції на пред'явника, а ЗАТ -лише іменні);

-порядком створення (у ВАТ він досить складний, що пов'я­зано з розміщенням акцій серед заздалегідь невизначеного кола осіб шляхом відкритої підписки, а, отже, і наявністю етапів, не притаманних ЗАТ: реєстрації інформації про акції, оголошення про підписку, процедури підписки, вирішення на установчих збо­рах питань, пов'язаних з результатами підписки);

-мінімальним розміром оплати акцій на момент скликання установчих зборів (він має бути не меншим: у ВАТ - ніж 30%, а в ЗАТ - 50% номінальної вартості акцій);

-переліком обов'язкових для розгляду на установчих зборах питань (у ВАТ він більш значний, що пов'язано з результатами підписки на акції ВАТ);

-обсягом обов'язків і відповідальністю засновників: у засно­вників ВАТ вони більш значні, що пов'язано з підпискою на акції(обов'язок повернути особам, що підписалися на акції, сплачені
ними суми у разі: а) якщо підписка не відбулася; б) якщо уста­новчі збори вчасно не були скликані і передплатники акцій зажадали повернення сплачених сум; в) якщо установчі збори з необхідним кворумом не вдалося зібрати ні першого, ні другого разу;

-обсягом публічності діяльності (у ВАТ вона більш значна, що пов'язано з розміщенням акцій серед заздалегідь невизначеного кола осіб, і передбачає інформування усіх заінтересованих осіб через органи масової інформації про підписку на акції, про резуль­тати фінансово-господарської діяльності).

Правове становище акціонерного товариства як різновиду гос­подарського товариства визначається ГК (статті 79-92), ЦК (стат­ті 152-162), Законом «Про господарські товариства», проте низка положень цих актів законодавства є колізійними, зокрема: щодо порядку створення (ЦК - шляхом розподілу акцій між засновни­ками; ГК - при заснуванні ВАТ - шляхом проведення відкритої підписки на акції, ЗАТ - шляхом розподілу акцій між засновника­ми); щодо назви ради товариства (спостережна рада - відповідно до ГК, наглядова рада - згідно із ЦК) та ін.

У сучасній українській економіці функціонує чимало державних або національних акціонерних товариств (холдингових компаній), які були створені в процесі корпоратизації державних підприємств та об'єднань1 відповідно до законодавства про корпоратизацію. Такі акціонерна товариства і виконують функції не лише підприємств та інших господарських організацій низової ланки економіки (підприємства, страхові компанії2 та ін., а й діють як своєрідна фо­рма господарського об'єднання (державні холдингові компанії3) і навіть як некомерційні організації (Державне акціонерне товариство «Національна мережа аукціонних центрів»1, Національний депозитарій2).

Характерні риси державного акціонерного товариства (ДАТ):

-спеціальне правове регулювання: глава 18 ГК «Корпоративні права»; укази Президента від 15.06.1993 р. «Про корпоратизацію підприємств» і від 11.05.1994 р. «Про холдингові компанії, що
створюються в процесі корпоратизації та приватизації»; Поло­ження про порядок корпоратизації підприємств (затверджене По­становою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 р. № 508),
Положення про спостережну раду (затверджене Постановою Ка­бінету Міністрів України від 19.07.1993 р. № 556; Положенням про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі привати­зації та корпоратизації (затверджено рішенням ДКЦПФР від 11.04.2000 р. №39); Типовий статут відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації. Затверджено на­казом Фонду державного майна України від 25.06.2001 р. № 1129 та ін.;

-формально має статус відкритого акціонерного товариства,хоча фактично зазвичай є товариством однієї особи (держави в особі Уповноваженого органу;

-створюються, як правило, на базі державних підприємств,закритих акціонерних товариств, більш як 75% статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих та нау­ково-виробничих об'єднань, правовий статус яких не відповідає чинному законодавству;

-мета перетворення зазначених господарських організацій у відкриті акціонерні товариства - їх підготовка до майбутньої при­ватизації (строк якої однак, заздалегідь не визначається);

-належать до державних суб'єктів господарювання, що забез­печується через володіння державою усім або контрольним паке­том акцій такого товариства і відповідно - здійснення державою в особі уповноважених нею органів та осіб управління (контролю) діяльністю цих товариств;

-засновником виступає одна юридична особа – господарське міністерство (відомство), у віданні якого перебуває державне під­ приємство, що корпоратизується;

-статут такого ВАТ розробляється згідно з Типовим статутом відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації;

-державна реєстрація товариства здійснюється його заснов­ником в загальному порядку, але без сплати реєстраційного збору;

-виконавчий орган товариства - правління - формується:

а) на стадії його створення шляхом перетворення у ВАТ із державного унітарного підприємства - засновником із керівних працівників державного підприємства, головою правління призна­чається керівник державного підприємства, що корпоратизується;

б) у подальшому (в процесі функціонування, якщо виникає по­треба змінити склад правління) - спостережною радою товариства;

-у обов'язковому порядку створюється спостережна рада то­вариства, яка формується і діє відповідно до Положення про спо­стережну раду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 19.07.1993 р. № 556; метою діяльності спостережної ради є захист інтересів держави та інших акціонерів; до складу спосте­режної ради в обов'язковому порядку включаються представники:засновника; банківської установи, що обслуговує акціонерне това­риство; трудового колективу товариства; органу приватизації; а якщо корпоратизоване підприємство в установленому порядку ви­знано монополістом - представник Антимонопольного комітету; персональний склад спостережної ради затверджується спільною постійно діючою комісією Міністерства економіки України, Дер­жавної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Фонду держав­ного майна України за поданням засновника;

-порядок реєстрації та випуску акцій корпоратизованого під­приємства регулюється Положенням про порядок реєстрації випус­ку акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації (затвердже­но рішенням ДКЦПФР від 11.04.2000 р. № 39);

-нараховані дивіденди по акціях такого товариства, що нале­жать державі, зараховуються до державного бюджету;

-наявність значних особливостей в правовому статусі ДАТ зумовлюють уніфікацію правового регулювання у формі спеціаль­ного закону, який, проте, ще не прийнятий.

Товариство з обмеженою відповідальністю - це таке госпо­дарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідаль­ність за своїми зобов 'язаннями усім своїм майном; учасники, які пов­ністю сплатили свої внески, несуть ризик збитків, пов 'язаних із діяль­ністю товариства, у межах вартості своїх внесків. Основні риси:

-різновид господарського товариства;

-спеціальне регулювання: ГК України (ч. З ст. 80), ЦК України(статті 140-150), Закон «Про господарські товариства» (статті 50-64);

-наявність статусу юридичної особи;

-мінімальний розмір статутного фонду - сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам за ставкою на момент ство­рення товариства;

-поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами і може бути будь-яким (рівним або різним);

-відповідальність товариства за власними зобов'язаннями усім своїм майном;

-відсутність у учасників товариства субсидіарної майнової відповідальності за борги товариства, якщо вони повністю сплати­ли свої частки;

-наявність у учасників, які не повністю сплатили свої вклади, додаткової відповідальності за борги товариства у межах вартості несплаченої частини вкладу, у випадках, передбачених статутом товариства;

-наявність органів товариства, за допомогою яких здійсню­ється управління справами товариства: вищий орган - збори учас­ників, виконавчий орган - дирекція або одноособовий директор, контрольний - ревізійна комісія (ревізор);

-незначні вимоги щодо персональної участі в діяльності това­риства його учасників, завдяки закріпленим у законі принципам:1) діяльності зборів товариства (а саме: визначення кількості голо­сів, що належать кожному учасникові (пропорційно розміру частки у статутному фонді); визначення кворуму зборів учасників за умо­ви, якщо на них присутні учасники чи їх представники, які володі­ють у сукупності більш як 60% голосів); прийняття рішень зазвичай простою більшістю голосів присутніх на зборах учасників, а з окре­мих питань - визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства; при вирішенні питання про виключення уча­сника з товариства,- якщо за рішення проголосували учасники, що володіють у сукупності понад 50% загальної кількості голосів; застосування принципу одностайності передбачається у випадках:

а) прийняття рішень зборами учасників шляхом опитування, при цьому рішення приймається за відсутності заперечень хоча б одного учасника товариства; б) прийняття рішень з питань, не включених до порядку денного: для цього необхідна згода всіх учасників, при­сутніх на зборах); 2) можливості формування виконавчого органу з найманих працівників, які не є учасниками товариства;

-обов'язковість для учасників майнової участі в товаристві: сплатити основний і додаткові (якщо останні передбачені установ­чими документами або рішенням зборів учасників) внески;

-можливість відступлення учасником своєї частки (її частини) іншому учасникові (учасникам) або третім особам (якщо учасники товариства протягом місяця з дня повідомлення про продаж частки не реалізують своє переважне право на купівлю частки);

-обмежений рух учасників; зміна складу учасників відбуваєть­ся шляхом: а) виключення учасника з товариства; б) відступлення частки іншому учасникові (учасникам) або третій особі; в) спадку­вання частки учасника - фізичної особи або правонаступництва учасника - юридичної особи; г) виходу учасника з товариства;

-припинення участі в товаристві відбувається внаслідок: а) смерті учасника - фізичної особи або реорганізації чи ліквідації учасника - юридичної особи; б) відступлення частки іншому учасни­ку (учасникам) або третій особі; в) виключення учасникові з товарис­тва; г) добровільного виходу учасника з товариства з викупом його частки самим товариством; д) звернення стягнення на частку учасни­ка, якщо для покриття його боргів не вистачає його власного майна.

ТОВ нерідко ототожнюють з ЗАТ, хоча ці господарські това­риства мають не лише спільні риси (яких чимало), а й відрізняються одне від одного.

Відмінні риси:

-в ЗАТ статутний фонд поділяється на акції рівної номіналь­ної вартості, а в ТОВ - на частки, розмір яких визначається стату­том ТОВ і може бути будь-яким (тобто рівним або різним);

-різний мінімальний розмір статутного фонду;

-якщо майнова участь акціонера в ЗАТ обмежується повною оплатою акцій, то статутом або рішенням зборів учасників ТОВ може бути передбачена сплата додаткових внесків;

-більша складність управління в ЗАТ (може, а якщо в AT по­над 50 акціонерів - повинна створюватися спостережна рада, ство­рення якої в ТОВ законом не передбачається;

-вихід із ЗАТ відбувається шляхом відчуження акцій, а з ТОВ -шляхом відступлення частки, викупу частки учасника самим товариством або звернення стягнення на частку учасника на вимогу його кредиторів;

-наявність акцій зумовлює накладення на ЗАТ певних обтяжень:необхідність реєстрації випуску акцій, ведення реєстру акціонерів, складнішу процедури зміни (особливо зменшення) статутного фонду;

-можливість випуску в ЗАТ привілейованих акцій, що дають їх власникам певні привілеї (в ТОВ усі учасники мають однакові права, в т. ч. і на отримання частини прибутку);

-вихід учасника з ТОВ без відступлення частки іншому учас­никові або третій особі позначається на майновій базі товариства(призводить до її зменшення); вихід акціонера з AT відбувається шляхом відчуження ним своїх акцій, що не тягне за собою зміни майнової бази AT (за винятком випадків, коли саме AT викуповує у акціонера акції).


Читайте також:

  1. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
  2. Автоматизовані форми та системи обліку.
  3. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
  4. Акредитив та його форми
  5. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
  6. Акціонерне товариств.
  7. Акціонерне товариство, як форма організацій бізнесу. Акції, їх суть і види.
  8. Акціонерний капітал і акціонерне товариство.
  9. Акціонерний капітал і акціонерні товариства
  10. Акціонерні товариства випускають облігації на суму не більше 25 % від розміру статутного капіталу і лише після повної оплати всіх випущених акцій.
  11. Акціонерні товариства як механізм трансформації
  12. Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Класифікація господарських товариств | Індивідуальні підприємці як суб'єкти господарського права

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.