Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Поняття адміністративного права.

Державна служба. Методи державного управління.

Поняття адміністративного права.

План.

Поняття, предмет, метод і структура адміністративного права України Адміністративне право займає особливе місце в механізмі правого регулювання, оскільки виступає необхідним і важливим інструментом управління соціальними процесами у суспільстві. Немає такої галузі державного чи громадського життя, яке б не регулювалося адміністративним правом.

Його норми регулюють діяльність структур виконавчої влади всіх рівнів, місцевого самоврядування, державних і недержавних підприємств,установ, організацій. їхній вплив постійно відчувають на собі конкретні люди.

Адміністративне право України - це самостійна галузь права, система правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері державно-управлінської діяльності органів виконавчої влади всіх рівнів.

Предметом адміністративного правового регулювання є суспільні відносини, що виникають, змінюються і припиняються у сфері державного управління.

Особливостями відносин, що складають предмет адміністративного права є:

1) виникають в результаті державної владно-управлінської діяльності;

2) суб'єктом таких відносин є виконавчо-розпорядчий орган;

3) їх виникнення, зміна чи припинення є результатом свідомої, вольової, цілеспрямованої діяльності;

4) вони захищені правовими засобами, в тому числі й примусовими.

Метод адміністративного права - це засоби, способи та прийоми, з допомогою яких здійснюється правовий вплив на предмет адміністративного права.

Регулювання відносин у сфері державного управління проводиться за допомогою адміністративно-правового методу.

Адміністративно-правовий метод - це сукупність прийомів впливу, що містяться в адміністративно-правових нормах, за допомогою яких встановлюється юридично владне і юридично підвладне становище сторін у правовідносинах.

Зміст адміністративно-правового методу регулювання складається з

трьох компонентів:

1) приписи - покладання прямого юридичного зобов'язання чинити ті чи інші дії за умов, передбачених правовою нормою;

2) заборони- покладання прямих юридичних обов'язків не чинити тих чи інших дій за умов, передбачених правовою нормою;

3) дозволи - юридичний дозвіл чинити ті чи інші дії або утриматися від їх вчинення за своїм бажанням за умов, передбачених правовою нормою.

Отже, наявність власного предмета й методу правового регулювання дає змогу відокремлювати адміністративне право від інших галузей права.

Структура адміністративного права - це внутрішня будова галузі. Існує щонайменше два варіанта визначення структурних складових адміністративного права.

У даному випадку в адміністративному праві виділяють:

1) загальну частину, яка розкриває поняття адміністративного права; зміст адміністративно-правових норм і відносини; адміністративно-правовий статус суб'єктів адміністративного права; сутність методів і норм управління; склад адміністративного правопорушення і сутність відповідальності за його вчинення; зміст адміністративного процесу;

2) особливу частину, яка розкриває сутність і зміст регулюючого впливу на економіку, соціально-культурну, адміністративно-політичну та міжгалузеві сфери;

3) спеціальну частину, яка регулює адміністративно-правову діяльність суб'єктів управління.

Джерела адміністративного права України - це нормативно-правові акти, що містять адміністративно-правові норми.

Існують різні критерії для класифікації нормативно-правових актів, що являють собою джерела адміністративного права. За юридичною силою найдоцільнішою є така класифікація:

1) Конституція України (Основний Закон);

2) законодавчі акти України (органічні закони, кодекси, звичайні закони);

3) постанови Верховної Ради України;

4) укази і розпорядження Президента України;

5) нормативні акти органів виконавчої влади:

— постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України;

— накази і інструкції керівників центральних органів виконавчої влади;

— акти урядових органів управління;

— розпорядження місцевих державних адміністрацій (їх голів);

6) нормативні акти місцевих рад, їх виконавчих органів;

7) нормативні накази керівників державних підприємств, об'єднань,

органів і установ;

8) міжурядові угоди України з іншими державами і міжнародно-правові акти, ратифіковані та визнані державою;

9) акти судових органів.

До суб'єктів адміністративних правовідносин слід віднести:

1) Президента України;

2) органи виконавчої влади;

3) державних службовців;

4) громадян України, які виступають як приватні особи;

5) іноземців та осіб без громадянства;

6) об'єднання громадян.

7) органи самоорганізації громадян.

Відповідно до чинних законодавчих нормативних актів іноземні громадяни й особи без громадянства, як правило, в Україні користуються правами і несуть обов’язок нарівні з громадянами нашої держави, крім випадків, установлених окремими законами і міжнародними договорами. При цьому вони зобов’язані дотримуватись чинного законодавства незалежно від того, проживають вони в державі постійно чи тимчасово.

Управління - це діяльність з керівництва чимось. Управління слід розглядати як цілісну систему, яка складається із взаємодіючих компонентів. Головною ланкою і носієм усіх складових і ознак управління є управлінська система.

Управлінська система - це єдине ціле, що існує і розвивається внаслідок взаємодії його компонентів.

До основних компонентів управлінської системи належать:

1) суб'єкт управління, тобто джерело управлінського впливу, той, хто управляє, виконує функції керівництва і впливає на об'єкт з метою переведення його у новий стан;

2) об'єкт управління, тобто те, на що спрямовано управлінський вплив суб'єкта, що функціонує під цим впливом;

3) управлінський вплив, тобто комплекс цілеспрямованих і організуючих команд, заходів, прийомів, методів, за допомогою яких здійснюється вплив на об'єкт і досягаються реальні зміни у ньому;

4) зворотні зв'язки, тобто інформація для суб'єкта щодо результативності управлінського впливу та змін в об'єкті.

Управлінський процес як багатоманітне явище здійснюється у природі, техніці та суспільстві (соціальне управління). За змістом структурних елементів, управлінських взаємозв'язків та взаємозумовленостей найскладнішим визнається соціальне управління, тобто управління людьми та їх колективами.

Одним з видів соціального управління є державне управління.

У широкому значені державне управління розглядається як діяльність органів держави, що належать до усіх гілок влади та діяльність органів місцевого самоврядування по реалізації ними делегованих державою повноважень. Кожна з гілок державної влади (законодавча, виконавча, судова), зберігаючи загальні ознаки соціального й державного управління, має специфічні керівні структури, форми та методи, прийоми, способи й засоби керівного впливу на об'єкт управління.

Звідси можна виділити наступні види державного управління:

1) законодавче (законотворче);

2) виконавче-розпорядче (власне управлінське);

3) судове (правосудне);

4) контрольно-наглядове.

Причому в кожному із зазначених видів державного управління існує внутрішня та зовнішня сторони. Внутрішня сторона характеризується управлінською діяльністю всередині системи, а зовнішня - спрямована на структурні елементи всього суспільства.

Структура адміністративно-нравової норми - це її внутрішня будова, визначений порядок взаємозв'язку, взаємозумовленості та взаємозалежності складових частин норми. Дана структура складається з трьох компонентів: гіпотези, диспозиції і санкції. Разом з тим норми адміністративного права як третій компонент можуть містити заохочення або зовсім його не мати.

Гіпотеза вказує на фактичні умови, за наявності яких слід керуватися цією нормою.

Диспозиція - це сформульоване у вигляді приписів, заборон, дозволів правило поведінки. Диспозиція часто формулюється у вигляді вказівок або опису діяння, що тягне за собою накладання стягнення.

Санкціявказує на зміст реагування держави у разі порушення тих чи інших правил, передбачених нормою. Слід зазначити, що не всі норми містять санкції. Так, норми, що регулюють управлінську діяльність, виходять з того, що взаємовідносини між вище-стоячими і нижчими адміністративно-управлінськими працівниками будуються на засадах дисциплінарної влади.

Санкції у цьому випадку містяться у нормах загального характеру, що належать інституту державної служби.

Заохочення - це публічне визначення заслуг юридичної або фізичної особи за виконання адміністративно-правових чи громадських обов'язків. Такі заслуги формулюються, як правило, в диспозиції норми. Підставою для заохочення є визначені нормою права дії (поведінка), що стимулюються державою.

У зв'язку з тим, що адміністративно-правові норми різняться за своєю регулюючою спрямованістю, своїм юридичним змістом, їх класифікують за видами.

За спрямованістю змісту:

1) такі, що закріплюють порядок утворення і правовий стан суб'єктів;

2) такі, що визначають форми і методи управлінської діяльності;

3) такі, що встановлюють порядок проходження державної служби, права та обов'язки державних службовців;

4) такі, що визначають способи і порядок забезпечення законності в державному управлінні;

5) такі, що регулюють управління окремими галузями, державними функціями і територіями;

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Кореспонденція з обліку майбутніх витрат і платежів	\|	Державна служба. Методи державного управління.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.