Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Загальна характеристика правового статусу фізичних осіб як суб’єктів МПП. Колізійні питання громадянства.

Вступ

Права та обов’язки іноземних фізичних осіб.

Правосуб’єктність іноземних фізичних осіб.

Загальна характеристика правового статусу фізичних осіб як суб’єктів МПП. Колізійні питання громадянства.

П Л А Н

Дніпропетровськ, 2012

У міжнародному приватному праві

ТЕМА № 3 Правовий статус фізичних осіб

ЛЕКЦІЯ

з дисципліни «Міжнародне приватне право»

(2 години)

Для студентів 5 курсу

юридичного факультету

денної форми навчання


Міжнародне приватне право / Укладач: викладач Лежнєва Т.М. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2011. –28с.

 

Рецензенти:

 

Тропін В.В. –к.ю.н.,доцент кафедри менеджменту та права Дніпропетровського державного аграрного університету.

 

Щербина В.І. – д.ю.н., доцент, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін Академії митної служби України.

 

 

Обговорено на засіданні кафедри цивільно-правових дисциплін, протокол № 1 від 01 вересня 2011р.

 

Обговорено на засіданні навчально-наукового комплексу цивільно-правових дисциплін, протокол № ____ від _________________2011 р.


рекомендована літератури:

МЕТА ЛЕКЦІЇ:

Мета лекції - розглянути правове становище іноземних громадян як суб’єктів міжнародного приватного права.

 

Первинним суб'єктом права споконвічно є людина.

Серед суб'єктів міжнародного приватного права важливе місце у правовідносинах займають іноземні фізичні особи, правовий статус яких може бути різноманітним. У законодавстві практиці до цих осіб застосовують поняття „іноземці”. Воно вважається широким за змістом і включає вужчі за значенням поняття: „іноземний громадянин”, „особа без громадянства” (апатрид), "біпатрид” - особа з подвійним громадянством. Правовий статус цих осіб в різних країнах світу різний, він завжди відрізняється за обсягом прав та свобод власних громадян тієї чи іншої держави.



Интернет реклама УБС

Нормами міжнародного приватного права регулюються майнові, особисті немайнові, сімейні, трудові і процесуальні права іноземців. Іноземець підкоряється як би двом правопорядкам, вітчизняному і держави, у якому він знаходиться. У цій подвійності - своєрідність правового положення іноземця.

Необхідність вивчення правового становища іноземців полягає у тому, що для нашого суспільства останнім часом характерним є різке збільшення кількості іноземців, які тимчасово або постійно находяться в іншій країні.


Правовий статус фізичних осіб у міжнародному приватному праві – це сукупність їх прав, свобод та обов’язків у державі перебування.

У МПП проблеми правового статусу фізичних осіб можна поділити на наступні групи:

1) колізійні питання громадянства;

2) правове регулювання міжнародної міграції фізичних осіб (в’їзд іноземців і Україну; виїзд вітчизняних громадян за кордон);

3) правовий статус іноземців на території України;

4) правовий статус вітчизняних громадян за кордоном.

Особливість правового стану іноземців полягає в тому, що на них одночасно розповсюджують свою дію декілька правопорядків:

1) особистий закон іноземців – право держави до якого належить особа на підставі громадянства (підданства), постійного місця проживання (доміцілію) або звичайного місця перебування;

2) закон держави перебування (тієї держави, на території якого фактично знаходиться особа в певний момент часу).

Кожна держава визначає у власному законодавстві, хто є її громадянином. Тобто, враховуючи вимоги національного законодавства, можна вирішити питання про те, яка особа не є громадянином цієї держави. Положення про визначення громадянства особи закріплені в Європейській конвенції про громадянство, схваленій Комітетом Міністрів Ради Європи 15 травня 1997 р. та відкритій для підписання з 6 листопади 1997 р. Україна Законом України «Про ратифікацію Європейської конвенції про громадянство» підпсала її 1 листопада 2006 р. у м.Страсбурзі з певними застереженнями.

Так, в ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI на дається визначення іноземця - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Іноземний громадянин - це особа, яка перебуває на території України або за її межами, не є громадянином України і має достовірні докази своєї приналежності до громадянства (підданства) іншої держави.

Ст. 1 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року дає визначення особи без громадянства, як особи, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Кожна держав в односторонньому порядку визначає своїх громадян. Підстави набуття фізичної особи громадянства тієї чи іншої держави можуть бути різні. Особи можуть набувати громадянство за походженням, за територіальним принципом, внаслідок прийняття громадянства та ін. (в діючому законі – 9 різних підстав). При цьому різні колізійні питання (громадянство дітей, громадянство осіб при зміні їх сімейного статусу, встановлення над ними опіки та піклування та ін.) вирішуються національними законами, як правило, на користь власного законодавства. Але внаслідок такого підходу у осіб часто виникає подвійне громадянство, що складає основну проблему в МПП.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про громадянство України» одним із принципів законодавства України про громадянство є принцип єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Такий підхід до біпатридів застосовується у більшості країн.

Проблема біпатридів актуалізується, якщо вони знаходяться на території держави, громадянством якої не володіють. Якщо біпатрид знаходиться в третій країні, то виникає питання, громадянином якої країни його визнавати? Чинне законодавство України вирішує питання про стан біпатридів, які не мають українського законодавства, осіб без громадянства, біженців в ст.16 Закону України «Про міжнародне приватне право», так:

ч. 2. Якщо фізична особа є громадянином двох або більше держав, її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою особа має найбільш тісний зв’язок, зокрема, має місце проживання або займається основною діяльністю.

ч. 3. Особистим законом особи без громадянства вважається право держави, у якій ця особа має місце проживання, а за його відсутності — місце перебування.

ч. 4. Особистим законом біженця вважається право держави, у якій він має місце перебування.

Стаття 5 Конвенції, яка регулює деякі питання, що пов’язані з колізією законів про громадянство від 12 квітня 1930 року (Україна не приймає участі), встановлює, що особа в будь-якому випадку вважається такою яка має громадянство тільки однієї держави. Третя держава на своїй території визнає громадянство або тієї країни, в якій особа звичайно та переважно мешкає, або громадянство тієї країни, з якою вона найбільш тісно пов’язана, з урахуванням фактичних обставин в яких вона знаходиться. Ці принципи, як ми бачимо, відображені в ЗУ «Про міжнародне приватне право».

Класифікація іноземців, що перебувають на території України:

1) іноземці, які постійно проживають в Україні (іммігранти);

2) іноземці, які тимчасово перебувають на території Україні;

3) іноземці, які іммігрували для тимчасового працевлаштування (трудові мігранти);

4) іноземці, які користуються дипломатичними і консульськими імунітетами і привілеями;

5) іноземці, які отримали притулок на території України;

6) біженці;

7) нелегальні іммігранти.

Сукупність прав і свобод іноземців у державі перебування залежить:

1) від правового зв'язку особи з державою (іноземні особи, особи без громадянства, особи з кількома громадянствами, біженці та ін.);

2) від терміну перебування у державі (постійно проживають, тимчасово перебувають);

3) мети перебування у державі (виконання службових обов'язків, підприємницька діяльність; виконання певної роботи, навчання», підвищення кваліфікації, стажування, лікування, знаходження у приватних справах тощо);

4) притаманності особам імунітетів і привілеїв (працівники дипломатичних і консульських установ).

Статус фізичних осіб у міжнародному приватному праві майже завжди повністю підпорядковується законодавству держави перебування, тобто нормам конституцій держав, спеціальним законам про правовий статус іноземців іншим нормативним актам. На іноземців може поширюватись і дія законодавства держави їх громадянства, на осіб без громадянства - законодавство держави їх постійного проживання. Статус цих осіб визначається також міжнародними угодами. До них належать, зокрема. Конвенція про правовий статус біженців від 28 липня 1951 р., Конвенція про правовий статус осіб без громадянства від 28 вересня 1954 р., міжнародні угоди щодо прав та обов'язків фізичних осіб у конкретних правовідносинах.

Перебуваючи на території тієї чи іншої держави іноземні громадяни та особи без громадянства мають права і обов'язки, які встановлені законодавством країни проживання, тобто кажучи мають правовий статус.

Обсяг прав, свобод та обов’язків іноземців залежить від режиму їх здійснення, який встановлюється національним законодавством або міжнародними договорами.


Читайте також:

  1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
  2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
  3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
  4. IV. Питання самоконтролю.
  5. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
  6. V. Питання для самоконтолю
  7. V. Питання туристично-спортивної діяльності
  8. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
  9. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
  10. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
  11. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
  12. Автокореляційна характеристика системи

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Організація та проведення спостережень за забрудненням атмосферного повітря | Правові режими у міжнародному приватному праві

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.