Контроль бокового зазору

Контроль повноти контакту

1. Контрольно-обкатні верстати і пристосування. Контроль здійснюється по прироблянню по фарбі.

2. Осьовий крок по нормалі ( для косозубих коліс) вимірюють на стаціонарних приладах( наприклад БВ-5028 )

3. Напрямок зуба ( для косозубих коліс ) контролюють на стаціонарних приладах (наприклад БВ- 5034)

1. Боковий зазорконтролюють у зібраній передачі.

а) за допомогою набору щупів.

б) за допомогою свинцевого дроту.

в) методом люфтування.

2. Зміщення вихідного контуру контролюють на тангенціальних зубомірах .

15. Система допусків на кутові розміри і посадки конічних з’єднань

Допуски на кутові розміри

Кутові розміри визначають положення площин, осей, ліній, центрів отворів і т.д. Кутові розміри бувають незалежні і залежні. Незалежні кути не зв'язані з іншими параметрами проектованих виробів, і їхні розміри призначають за ГОСТ 8908 – 81, у якому встановлені три ряди нормальних кутів (перший ряд переважає другий, а другий — третій). Крім того, для призматичних деталей установлений ряд із шести ухилів

S = (Н-h)/L=tgβ

Залежні кутові розміри визначаються основними параметрами виробів, до яких вони відносяться. Їх призначають по нормах, установленим для цих виробів. Наприклад, кут λ підйому гвинтової лінії черв'яка залежить від кроку Pі ділильного діаметра черв'яка d; кути конусів інструментів визначаються конусністю. Для допусків кутових розмірів і кутів конусів загального призначення в машино- і приладобудуванні ГОСТ 8908 – 81 установлює 17 ступенів точності - 1; 2; ...; 16; 17 (у порядку убування точності). Точність виготовлення і виміру кутів визначається не самим кутом, а довжинами L₁і L, сторін, що утворять кут. Зі зменшенням довжин сторін зростають технологічні труднощі виготовлення і виміру кутів з високою точністю. Таким чином, допуски одного і того ж ступеня точності залежать тільки від довжини сторін кутів. Стандарт установлює допуски кутових розмірів з меншою стороною довжини кута до 2500 мм. Весь діапазон довжин розбитий на 13 інтервалів.

Допуск кута дорівнює різниці між найбільшим α_мах і найменшим α_min граничними кутами, і в загальному випадку в позначення допуску кута входить ступінь точності АТ5, АТ10і т.д. У ГОСТ 8908 - 81прийняті наступні способи вираження і позначення допусків кутів:

AТ_α — допуск у кутових одиницях — у мікрорадіанах — вихідний відправний для визначення допусків через інші параметри; у стандарті приведені значення допусків, переведені з мікрорадіан у градуси, хвилини чи секунди (позначені також AT_α);

АТ_α — округлене значення допуску кута АТ_αу градусах (хвилинах, секундах), застосовуване для позначення граничних відхилень на кресленнях ГОСТ 8908-81;

АТ_h— допуск кута, виражений відрізками ab, перпендикулярними до сторони кута α_мах і розташованими напроти вершини кута AT_α/2 на заданій відстані L₁. З урахуванням малості кута AТ_αвідрізок abможна вважати рівним довжині дуги, що стягає сторони кута АТ_α/2 на відстанях L₁. Відрізок аb позначимо

AT_h/2. З трикутника ОаbАТ_h= AT_αL₁·10^-3 (АТ_hу мкм; АТ_αу мкрад; L₁ у мм);

Рис. 12.2

AT_D - допуск кута конуса, виражений допуском на різницю діаметріву перетині, що розташований на заданій довжині конуса L.Допуск АТ, вимірюваний перпендикулярно осі конуса, дорівнює різниці граничних значень діаметрів конуса в даному перетині. З трикутника bасАТ=АТ_h:соs α/2 (де α/2<bас). Допуск АТзастосовують при перевірці діаметрів конусів узаданих перетинах.

Допуски кутів з конусністю не більш 1:3 варто призначати по номінальній довжині конуса L, а при більшій конусності — по довжині утворюючій конуса L₁.

Для кутових розмірів допуски вибирають по меншій стороні кута L₁. При одному ступені точності зі збільшенням довжини L допуски в кутових одиницях зменшуються, допуски в лінійних одиницях збільшуються. Допуски кутів можуть бути розташовані щодо номінальних кутів у плюс, мінус і симетрично. В обґрунтованих випадках допускаються інші способи розташування допусків.

Ступені точності орієнтовно мають наступні призначення: 1 - 6 - для кутових мір, кутових розмірів калібрів, особливо точних і герметичних з'єднань; 7 - для деталей високої точності, що вимагають гарного центрування (інструментальних конусів, конусних з'єднань зубчастих коліс з валами в передачах високої точності); 8 - 9 - для деталей високої точності, що передають конусними з'єднаннями великі крутячі моменти (конічних фрикційних муфт); 10 - 12 - для деталей нормальної точності (центрів і центрових отворів); 13 - 15 - для деталей зниженої точності (конічних отворів під конічні голівки болтів і ін.); 16, 17 - для обмеження відхилень вільних кутових розмірів. Технологія обробки конусів і призм повинна відповідати наміченому ступеню точності.

Конічні з'єднання (застосування й основні параметри)

Конічні з'єднання широко застосовують у машинах, приладах, апаратах, трубопроводах. На якість конічних з'єднань впливають погрішності кутів і відхилення форми поверхонь, що сполучаються. Для підвищення точності центрування, навантажувальної здатності, зносостійкості і герметичності з'єднань необхідно забезпечувати рівномірний контакт поверхонь, що сполучаються. Найкращий контакт одержують притиранням конічних поверхонь, що сполучаються, це дозволяє довести погрішність кута конусів до 4". Однак це дуже трудомістка операція і при цьому порушується взаємозамінність парних конусів, тому взаємне притирання застосовують тільки при дуже високих вимогах до точності і герметичності з'єднань.

Основні терміни, визначення і позначення допусків і посадок конічнихз'єднань ГОСТ 85307-82 Умовні позначки параметрів, що відносяться до внутрішніх конусів, доповнюються індексом i, а до зовнішніх — індексом е.

Основна площина -площина 1 поперечного переріза конуса, у якій заданий його номінальний діаметр; базова площина — площина 2, що служить для визначення осьового положення даного конуса щодо конуса, що сполучається з ним.

До номінальних розмірів конусів і їхніх з'єднань відносяться:

діаметри великогоDімалого d основання; діаметри в заданому D_s і довільно розташованому d_xпоперечних перерізах (перетином з діаметром D_s звичайно є перетин, у якому заданий допуск конуса);

довжини конуса L і з'єднання L_p; осьові відстанідо заданого перетину: L_s -від великого основання і L_x — від довільно розташованого;

кут конуса α, — кут між утворюючими в поздовжньому перетині конуса; кут нахилу α/2-кут між утворюючої конуса і його віссю;

конусність С — відношення різниці діаметрів двох поперечних перерізів конуса (наприклад, для внутрішнього конуса D_i —d_i) до відстані L_i, між ними:

C=(D-d)/L=2tg(α/2).

Формула показує, що конічні поверхні характеризуються чотирма основними параметрами D, d, L і α. Три з них незалежні, а четвертий можна обчислити. Конусність найбільше повно характеризує експлуатаційні і конструктивні особливості конічного з'єднання. Зі зменшенням конусності підвищуються точність центрування деталей і навантажувальна здатність з'єднання, але збільшуються тиск на бічну поверхню з'єднання й осьові переміщення деталей при регулюванні зазору чи натягу в з'єднанні. Конусність призначають за ГОСТом чи ОСТом.

Базовідстань конусів (зовнішнього Z_е внутрішнього Z_i) — відстані між основною і базовою площинами. Якщо площини 1 і 2 збігаються, то базовідстань дорівнює нулю (мал. 12.3, в). Базовідстань з'єднання Z_p — осьова відстань між базовими площинами конусів, що сполучаються.

Реальний конус і реальні чи дійсні розмірипозначають тими ж символами, що і номінальні розміри, але з додаванням індексу а.

Допуски конусів. Допуск Т_р — допуск діаметра конуса, рівний постійній різниці граничних діаметрів конуса на всій його довжині. Допуск Т_D визначає поле допуску конуса, у межах якого повинні знаходитися всі крапки реальної поверхні конуса, і обмежує всього його відхилення, якщо на відхилення кута, круглості і прямолінійності утворюючих не встановлені окремо менші допуски.

Допуск T_DS обмежує тільки відхилення діаметра конуса в поперечному перерізі, що має задане осьове положення ГОСТ 25347-82. Допуски Т_D і T_DS призначають по квалитетам ЕСДП СЕВ, тобто T_D=IТ і T_DS == IT.

Допуски форми конуса — круглості Т_FR і прямолінійності утворюючих T_FL — обмежують відхилення форми поперечного й окремо поздовжніх перетинів конуса ГОСТ 24642-81. Допуски кута конусаAT . Осьовий допуск конуса Т_z, (зовнішнього Т_ze, внутрішнього Т_zi,) дорівнює різниці між верхніми і нижніми осьовими відхиленнями конуса.

Осьові відхилення конуса: верхні (es_z — зовнішнього і ES_z — внутрішнього) — осьові відхилення найбільших граничних конусів, що визначаються нижніми відхиленнями діаметрів конусів (зовнішнього ei і внутрішнього EI) в основній площині; нижні (ei_z, — зовнішнього і EI_z — внутрішнього конусів) — осьові відхилення найбільших граничних конусів, що визначаються верхніми відхиленнями діаметрів конусів (зовнішнього es і внутрішнього ES) в основній площині.

Основне осьове відхилення конуса (е_Zmin — зовнішнього, Е_Zmin — внутрішнього) обчислюють по основному відхиленню поля допуску конуса в основній площині (ця частка від розподілу основного відхилення діаметра конуса на конусність С зі знаком мінус).

Осьові відхилення конусів відраховують від основної площини: вони позитивні, якщо спрямовані від вершини конуса, і негативні, якщо спрямовані до вершини конуса.

Осьові відхилення конусів і осьові допуски конусів і їхніх з'єднань усіх видів залежать від діаметральних відхилень і допусків конусів. З трикутника ОаЬ tg (α/2) = (ei/2) es_z. Тому що 2 tg (α/2) = З, To es_z = ei/C. Аналогічно одержуємо формули для обчислення всіх граничних осьових відхилень конусів;

ES_z(es_z)=EI(ei)/C;

EI_z(ei_z)=ES(es)/C

і їхніх осьових допусків

Т_ze=1Ті/З ; T_zi=/Т,/З

Конічна посадка визначає характер конічного з'єднання, що залежить від різниці (до складання) діаметрів внутрішнього і зовнішнього конусів у їхніх поперечних перерізах, що сполучаються після фіксації осьового положення. Конічні посадки бувають із зазором, перехідні і з натягом. Граничні зазори і натяги в конічних посадках також поділяються на найбільші і найменші. По способу фіксації взаємного положення конусів посадки, що сполучаються, підрозділяють на посадки з фіксацією шляхом сполучення конструктивних елементів; по заданій осьовій відстані Z_р між базовими площинами; по заданому взаємному осьовому зміщенні від початкового положення; по заданому зусиллю запресовування.

Перші два способи фіксації конусів, що сполучаються, дозволяють одержувати посадки всіх трьох груп (із зазором, перехідні і з натягом).

Третій спосіб фіксації застосовують для утворення посадок із зазором і натягом, а четвертий — для посадок з натягом.

Допуски і посадки конічних з'єднань

Система допусків і посадок для конічних з'єднаньГОСТ 25307-82поширюється на гладкі конуси з діаметром до 500 мм і конусністю від 1: 3 до 1: 500. Передбачено два способи нормування допусків конусів; 1) спільне нормування усіх видів допусків допуском T_D; 2) роздільне нормування допусків діаметра конуса в заданому перетині.

У посадках з фіксацією по конструктивних елементах чи по заданій осьовій відстані Z_p між базовими площинами конусів, що сполучаються, переважніше застосовувати перший спосіб нормування допусків; у посадках з фіксацією по заданому осьовому зміщенню чи по заданому зусиллю запресовування, а також у конусів, що не сполучаються, кращий другий спосіб.

Поля допусків Т_D і T_DS діаметрів зовнішніх і внутрішніх конусів утворені в 19 квалитетах (з 01 до 17) , з допусків квалитетів і основних відхилень валів (d, е, f, g, h, j_s, k, ..., u, х, у) і отворів (Н, J_s, N, К), встановлених ЕСДП ГОСТ 25346-89 і ГОСТ 25347-82. Поля допусків для конічних з'єднань в основному відібрані з полів допусків, що містяться в ГОСТ 25346-89. Крім того, СТ СЭВ 1780—79 установлює ряд, допусків спеціально для конусів. Граничні відхилення і допуски T_D і T_DS для конусів вибирають за ГОСТ 25346-89 і ГОСТ 25307-82 чи обчислюють за загальним правилом.

При виборі полів допусків для утворення посадок враховують спосіб фіксації. Посадки з фіксацією конусів, що сполучаються, по конструктивних елементах чи по заданій осьовій відстані призначаються по системі отвору. Варто застосовувати поля допусків не грубіше квалитета 9 з основним відхиленням Н для внутрішніх конусів і кожним із встановлених у ГОСТ 25307-82 для зовнішніх конусів. На конуси що сполучаються рекомендується призначати поля допусків одного квалитета. В обгрунтованих випадках можна підбирати поля допусків з різних квалитетов (не грубіше, ніж на два квалитета, призначають на діаметр внутрішнього конуса). У посадках з фіксацією по заданим зміщенні чи зусиллю запресовування застосовують поля допусків квалитетов 8—12 з основними відхиленнями Н (краще), J_S чи N — для внутрішніх конусів і h, j_s чи k-для зовнішніх конусів. В обгрунтованих випадках можна застосовувати поля допусків точніше IT8.

Рухливі посадки (поля допусків валів d — g) забезпечують зазор у з'єднанні конусів, відносне обертання конічних цапф, високу точність центрування і компенсацію зносу конічних поверхонь. Застосовують в опорах точних приладів і верстатів, в регулюючих пристроях і т.д.

Щільні посадки (поля допусків h, js, k, т) застосовують для утворення герметичних з'єднань (у кранах, клапанах двигунів внутрішнього згоряння і т.д.). У відповідальних випадках герметичність забезпечують взаємним притиранням конусів, що сполучаються.

Нерухомі посадки (поля допусків п, р, r, s, t, і, х, z) забезпечують передачу значних навантажень завдяки натягу і силам тертя, що виникає на поверхнях, що сполучаються, (при великих навантаженнях з'єднання підсилюють шпонками). Натяги створюють затягуванням чи запресовуванням зовнішнього конуса, а також застосовують складання при теплових деформаціях. Нерухомі посадки застосовують для з'єднання фланцевих муфт із валами, конусів фрикційних муфт, установки конічних штифтів, клинових шпонок і т.д.

Формули показують, що навіть невеликі відхилення (допуски) діаметрів викликають значні зміни базовідстаней конусів, їхніх з'єднань, а також допусків, особливо при малих конусністях. Наприклад, при IТ_е == 52 мкм і С= 1 : 100 допуск на базовідстань конуса T_ze = 52∙ 100 = 5200 мкм = 5,2 мм. Завдяки цьому точність конусів і конічних з'єднань часто перевіряють по допусках на базовідстань калібрами-пробками по уступах і калібрами-скобами по рисках.

Відповідно до ГОСТ 2.307—68 конусність указують рівностороннім трикутником у сполученні з відношенням l:L Гострий кут трикутника направляють убік вершини конуса; L означає довжину, на якій різниця діаметрів конуса дорівнює 1 мм. Наприклад, 1:20 (D — d = 1 мм на довжині L=20 мм). Ухил позначають сполученням гострого кута (вершина спрямована убік ухилу) з тим же відношенням, у якому L означає довжину, на якій різниця висот чи радіусів дорівнює 1 мм. Наприклад, <1:40.

Про допуски інструментальних конусів. Для метричних конусів і конусів Морзе встановлено п'ять ступенів точності AT4—AT8, якими регламентовані відхилення кута, прямолінійності утворюючих і круглості конусів, а також основних розмірів конусів і їхніх лапок. Відхилення кута розташовують у плюс для зовнішніх і в мінус для внутрішніх конусів. Для внутрішніх конусів ступеня точності AT4 і AT5 є перспективними. Ступінь точності вказують в умовній позначці конуса.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Контроль передач	\|	Правова держава– це держава, обмежена в своїх діях правом, що захищає свободу та інші права особи і підпорядковує владу волі суверенного народу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.