Морфологічний розбір прикметника як частини мови

Правопис суфіксів -ов-, -ев- (-єв-) у відносних прикметниках

М’яка група

Н.	-ий	-е	-а	-і
Р.	-ого	-ого	-ої	-іх
Д.	-ому	-ому	-ій	-ім
Зн.	як Н. або Р.	-е	-у	як Н. або Р.
Ор.	-іми	-ім	-ою	-іми
М.	-ому, -ім	-ому, -ім	-ій	-их

Н.	-ій	-є	-я	-і
Р.	-ого	-ого	-ої	-іх
Д.	-ому	-ому	-їй	-їм
Зн.	як Н. або Р.	-є	-ю	як Н. або Р.
Ор.	-їм	-їм	-ою	-їми
М.	-ому, -їм	-ому, -їм	-їй	-їх

Ознаки обох груп, які можна кваліфікувати як мішану групу, мають прикметники на -лиций: блідолиций, довголиций, круглолиций і т. ін. Вони відмінюються за таким зразком:

Відмінок	Чол. р.	Серед. р.	Жін. р.	Мн.
Н.	-лиций	-лице	-лиця	-лиці
Р.	-лицього	-лицьої	-лицих
Д.	-лицьому	-лицій	-лицим
З.	-лицього, -ий	-лице	-лицю	-лицих, -і
О.	-лицим	-лицьою	-лицими
М.	на -лицьому, -ім	на -лицій	-лицих

1. Від іменників твердої групи відносні прикметники творяться за допомогою суфікса -ов-ий: служба – службовий, кварц – кварцовий, калина – калиновий.

УВАГА!Від іменника твердої групи метал відносний прикметник твориться за допомогою суфікса -ев-ий: металевий.

2. Від іменників м’якої та мішаної груп присвійні прикметники творяться за допомогою суфікса -ов-ий, -ев-ий (-єв-ий), а саме:

а) суфікс -ов-ий вживається тоді, коли в прикметникові наголос падає на закінчення: нуль – нульовúй, поле – польовúй, біль – больовúй, дощ – дощовúй, ключ – ключовúй, борщ – борщовúй (хоч і борщéвий);

б) суфікс -ев-ий вживається тоді, коли в прикметникові наголос падає на основу, а не на закінчення: марля – мáрлевий, квасоля – квасóлевий, овоч – овочéвий, алича – аличéвий.

УВАГА!У прикметниках із наголошеною основою, утворених від іменників м’якої та мішаної груп, виступає суфікс -єв-ий:

· якщо основа базового іменника закінчується на подовжений приголосний: насіння – насіннєвий, життя – життєвий (хоч і життьовúй), взуття – взуттєвий (хоч і взуттьовúй);

· якщо базовий іменник закінчується на -ій: стронцій – стронцієвий;

· якщо базовий іменник закінчується на -я [йа]: соя – соєвий, дія – дієвий (хоч і дійовúй в іншому значенні).

1. Початкова форма (називний відмінок однини чоловічого роду).
2. Постійні морфологічні ознаки:
1) розряд (якісний, відносний, присвійний);
2) форма:
• повна, коротка (для якісних прикметників, якщо є);
• стягнена, нестягнена (для прикметників жіночого і середнього роду).
3. Ступінь порівняння (для якісних і відносних прикметників):

· нульовий;

· вищий;

· найвищий

· абсолютний

4. Тип відмінювання — група:
• тверда;
• м’яка.
5. Непостійні морфологічні ознаки:
• рід (в однині);
• число;
• відмінок.
6. Синтаксична роль у реченні.

Зразок

Легкі тепловії лоскочуть лице. (І. Цюпа)
Легкі — прикметник.
Початкова форма — легкий (який).
Якісний (називає ознаку за вагою), повна форма, звичайний ступінь;
тверда група відмінювання;
число — множина, рід не визначається,
називний відмінок.
У реченні — узгоджене означення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тверда група	\|	Категорія ступеня вияву ознаки прикметників

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.