НОРМА РЕАКЦІЇ.

НЕСПАДКОВИЙ ХАРАКТЕР МОДИФІКАЦІЙ І ПРОБЛЕМА СПАДКОВОСТІ ПРИДБАНИХ ОЗНАК.

На відміну від мутацій, модифікації не передаються спадково.

Проте ще довий час після того, як положення це було доведене ретельними генетичними дослідженнями, воно з сумнівом сприймалося багатьма біологами, а деякими навіть його гаряче заперечували.

Безліч ретельних дослідів, проведених на різних організмах, показали спадковість модифікацій, що викликаються прямою дією їжі, світла, температури, вологості і інших подібних чинників.

Негативні результати дала позиція послідовників Лисенко про нібито отримані ними докази спадковості змін, викликаних «вегетативною гібридизацією» у тварин і птахів, що полягала в міжвидових і міжпородних схрещеннях особин, пересадці статевих залоз, переливанні крові або яєчного білка.

Повторення цих дослідів при дотриманні заходів, необхідних для уникнення від помилок, пов'язаних з використанням генетично не чистопородного вихідного матеріалу, відсутності належного контролю і тому подібне показало, що прийоми, що застосовувалися при так званій «вегетативній гібридизації» у тварин, не викликають у них жодних спадкових змін.

Фенотип організму визначається, з одного боку, генетичною інформацією, отриманою ним від батьків, тобто його генотипом, з іншого боку — тими конкретними умовами середовища, в яких ця інформація реалізується в ході розвитку організму.

Відносна роль генотипових чинників і чинників середовища у формуванні різних ознак організму може бути дуже різною.

Так, характер розташування листя на стеблі рослини (спіральне, супротивне або кільчасте) і тип їх жилкування (паралельне, перисте, пальчасте, дихотомічне) майже завжди обумовлені генотипом і лише незначно змінюються під впливом зовнішніх умов.

Форма листової пластинки, міра її розсіченості, зазубленість країв значно більше залежить від середовища (пригадаємо розглянуті вище приклади, що стосуються стрілолиста і водяного жовтця), але у більшості видів все ж визначаються в основному генотипом рослини.

За інтенсивність же зеленого забарвлення листя відповідальні головними чином зовнішні чинники — родючість ґрунту і особливо освітлення; роль спадковості тут відносно невелика.

У людини можна прослідкувати всю гамму переходів від ознак, повністю визначуваних генотипом (які, наприклад, групи крові або колір веселкової оболонки очей), через таких, на які чинники середовища залишають помітний відбиток (як, наприклад, ріст), до ознак, дуже сильно залежних від зовнішніх умов (наприклад, вага тіла або міра розвитку м'язів). Але у всіх організмів характер фенотипових змін, що викликаються впливом середовища, тобто здатність організму відповідати на дії зовнішніх чинників саме такою, а не іншою модифікацією, або нормою реакції організму, завжди буває природженою, обумовлено його генотипом.

Знання відмінностей між мутаціями і модифікаціями важливе як в теоретичному, так і в практичному відношенні. Для розуміння еволюційного процесу потрібно мати на увазі, що природній відбір в рівній мірі враховує як мутаційні, так і модифікаційні зміни фенотипу, але успадковуються лише перші. При селекції домашніх тварин, культурних рослин і корисних мікроорганізмів слід брати до уваги, що бажані зміни, носіїв які залишаються для розмноження, можуть бути обумовлені як мутаціями (тоді ці зміни успадковуються), так і модифікаціями (тоді вони не передаються нащадкам).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Характер залежності модифікацій від чинників середовища.	\|	Методика проведення статистичної обробки даних за Стюдентом

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.