Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Загальні вимоги до методів навчання

План.

Тема: Принципи та методи навчання фізичним вправам в початковій школі.

1. Принципи навчання фізичним вправам.

2. Загальні вимоги до методів навчання.

3. Практичні методи навчання.

4. Методи використання слова.

5. Методи наочного сприйняття.

Значення змісту принципів навчання дозволяє вчителю будувати викладання у відповідності з вимогами, які відображають закономірності процесу навчання фізичним вправам: по-перше, спрямовувати учнів на свідоме та активне відношення до навчального матеріалу; по-друге, об’єктивно оцінювати результативність навчання; по-третє, здійснювати викладання у відповідності з особливостями учнів; по-четверте, конструювати педагогічний процес таким чином, щоб він відрізнявся повторністю, системністю, послідовністю та поступовістю.

У педагогічній науці принципами називають найбільш важливі початкові положення, керуючі настанови для діяльності вчителя та учнів, які відображають закономірності педагогічного процесу. У принципах узагальнена вся сукупність наукових фактів і багатовікова педагогічна практика. Однак принципи-це не просто подібність фактів науки і практики. Вони являють собою певне тлумачення, розкриття цих фактів і поширення їх на відповідні сторони педагогічного процесу. Принципи різноманітні, але всі вони відображають різні сторони педагогічного впливу на дитину як цілісну особистість.

1. Принцип свідомості і активності. Реалізація принципу свідомості передбачає формування у дітей системи знань, переконань, які відповідають на питання: для чого необхідно займатися фізичними вправами? Які слід виконувати фізичні вправи? По-перше, учні повинні розуміти мету своєю навчальної діяльності. По-друге, учні повинні усвідомлювати навчальні задачі, які їм прийдеться вирішувати для досягнення поставленої мети. По-третє, вимагати від учнів розуміння прикладної цінності вправ, які вивчаються та отриманих знань. По-четверте, застосовувати такі методи та прийоми навчання, які б стимулювали б свідомість учнів, та навчали б їх виокремлювати та узагальнювати окремі рухи, порівнювати дії, рухи, розуміти їх значення для кінцевого результату. По-п’яте, розвивати у школяра здатність критично відноситися до своїх успіхів та невдачам, що дозволить зробити самооцінку учня більш об’єктивнішою.



Интернет реклама УБС

Характер активності школяра є головним показником ступеня його свідомого відношення до навчального процесу. Через свідомість до активності – ось взаємодія цих двох принципів. Свідомість без активності може привести до пасивної споглядальності, а активність без свідомості – до недоцільним діям. Тільки через свідому активність можна вирішити намічені задачі.

Активний процес придбання знань передбачає осмислення досліджуваного матеріалу, його творчу переробку для подальшого застосування.

2. Принцип науковості. Принцип науковості зобов'язує будувати педагогічний процес відповідно до сучасного рівня наукових знань. Будь-які застосовуються засоби фізичного виховання, методи навчання і форми організації занять повинні відповідати існуючим науковим положенням. Реалізуючи принцип науковості, необхідно дотримуватися наступних правил: 1. При відборі навчального матеріалу використовувати науку як джерело сучасної системи понять і фактів. 2. Попереджати зайве спрощення, тим більше спотворення наукових положень. 3. Припустимо застосовувати тільки ті методи навчання, які мають педагогічне та психологічне обґрунтування. 4. Послідовно вводити в навчальний процес методи дослідження. 5.Використовувати в мові тільки офіційно прийняту в науці термінологію. Це створює у дітей правильне уявлення про понятійному апараті науки, полегшить освоєння навчального матеріалу

3. Принципом міцності (що вимагає слушного вивчення та освоєння поточного матеріалу перш, ніж переходити до наступного).Цей принцип дозволяє визначити його кінцевий результат, який відображає готовність учня до відповідної діяльності.

Це повинно виражатися, по-перше, достатньою тривалістю збереження набутих рухових умінь і знань, по-друге, можливістю використання їх в потрібний час у нестандартних умовах, а також в поєднанні з раніше набутими уміннями і знаннями, по-третє, створенням необхідних передумов для подальшого оволодіння більш складним навчальним мате

Реалізація принципу повинна йти за двома напрямками: перший напрямок – формування міцної системи спеціальних знань, другий напрямок – формування міцних рухових умінь.

4. Принцип індивідуалізаціїполягає в диференціації навчальних завдань та способів їх вирішення (засобів, методів, форм) у відповідності з індивідуальними особливостями учнів. Індивідуалізація - процес активний. Вона передбачає не тільки врахування особливостей дитини, а й вдосконалення в процесі навчання його форм і функцій.

Принцип індивідуалізації вимагає врахування рівня розвитку сучасної дитини. Індивідуалізація може здійснюватись двома шляхами: типовою індивідуалізацією(організація навчання учнів, що мають схожі характеристики) та персональною (передбачає врахування тих характеристик, які притаманні конкретній особі, проте важко піддаються визначенню у процесі практичної роботи).

5. Принцип доступності. Навчальний матеріал повинен бути доступний учневі за умови витрати їм оптимального зусилля для його засвоєння. Предметом доступності є фізична вправа: складність його структури, рівень психофізичних витрат, необхідних для його виконання, кількість рухів, що здійснюються послідовно і без перерв.

Міра доступності навчального матеріалу залежить від постановки навчально-виховного процесу в цілому, починаючи від дій вчителя і закінчуючи поведінку учнів. З цього випливає головне правило принципу доступності: міра доступності підвищується при виконанні вимог всіх інших принципів.

Особливе значення для визначення міри доступності має облік індивідуальних можливостей учнів. У цьому полягає взаємодія реалізації двох принципів навчання: принципу доступності та принципу індивідуалізації. Доступність навчального матеріалу завжди індивідуальна: те, що доступно одному, може бути не під силу іншому. Рівні доступності повинні підвищуватися, слідуючи за зростаючими можливостями учня і постійно стимулюючи їх.

6. Принцип наочності. Зорова наочні існує в двох різновидах: у вигляді природної зорової наочності (показ), та у вигляді символічної наочності (демонстрація). Слухова наочність передбачає використання різних способів відтворення звуку за допомогою ударів для формування звукових образів ритму, темпу рухів та тривалості вправ. Рухова наочність передбачає формування у школяра уяви про фізичну вправу за рахунок м’язового відчуття, які виникають при спробі виконати рухову дію. Словесна наочність передбачає формування образної уяви про рухові дії за рахунок живого дохідливого пояснення сутності фізичної вправи, яка вивчається, особливо тих її елементів, які є більш важкими для безпосереднього спостереження.

7. Принцип повторності.Принцип відображає ефект поступового формування рухового уміння і спеціальних знань через багаторазові повторення. Повторення - головний і єдиний спосіб закріплення результатів, досягнутих у навчанні. Отже, навчальний матеріал повинен повторюватися регулярно, а не тоді, коли виявиться, що він погано засвоєний, забутий. Реалізація принципу повторності має велике виховне значення, оскільки привчає дітей до регулярної роботи. Реалізація принципу спирається на три основні положення: 1) фізичні вправи надають стійке вплив тільки за умови їх повторення, 2) фізичні вправи приводять до стомлення, тому потрібні перерви для відпочинку; 3) під час фізичних вправ і після них відбуваються пристосувальні зміни, але тримаються вони не довго.

За характером виконання рухової дії повторення поділяються на два протилежні різновиди: повторення просте і варіативне. Просте повторення дозволяє освоювати основний варіант рухової дії при незмінних умовах його відтворення. (копіювання дій вчителя). Варіативної повторення переслідує іншу задачу: надати руховому дії таку гнучкість, щоб його можна було виконувати в різних варіантах (стрибок з поворотом).

8. Принципом систематичності Підставою принципу є закономірність, яка розкриває залежність ефекту навчання від ступеня цілісності змісту педагогічного процесу. Будь-який предмет вивчення володіє певною логічною системою навчального матеріалу.

Системність забезпечується встановленням міжпредметних зв'язків (між окремими розділами і темами навчального предмета). Системність знань і умінь - істотна передумова до розвитку системності у мисленні, тобто тієї характеристики розуму дитини, при якій він здатний встановлювати зв'язки між новим навчальним матеріалом і старим на основі системи асоціацій.

9. Принцип послідовності.В основі принципу лежить наступність завдань, засобів і методів навчання в межах одного уроку і серії уроків. Наступність означає обумовлений порядок послідовності, заснований на переході від одних завдань, засобів і методів навчання до інших.

Реалізація принципу починається з планування навчального матеріалу, який розкриває як послідовність вивчення фізичних вправ, так і взаємні зв'язки між ними. Логіка побудови навчального матеріалу диктує таку послідовність навчання фізичним вправам, при якій використовуються ефекти переносу навичок (застосування в різних умовах) і так званого перспективного навчання. Правило "від простого до складного" ​​передбачає таку послідовність, при якій досліджувані вправи розташовуються в порядку зростання структурної складності.

10. Принцип поступовості. В принципі розкривається залежність ефекту навчання від прогресування педагогічних вимог. Реалізація принципу здійснюється за двома взаємопов'язаними напрямками: 1) ускладнення досліджуваних дій; 2) розширення їх складу. Пропоновані учневі завдання не повинні перевищувати його можливостей. Однак і дуже слабкий вплив не викличе необхідної функціональної перебудови організму. Тому вчителю доводиться вирішувати досить складну задачу по розробці такої методики навчання, що у кожному випадку надавала б прогресивне вплив, але в оптимальних межах.

11. Принципом зв'язку фізичного виховання з практикою трудової і оборонної діяльності, що виражає основну соціальну закономірність фізичного виховання, його головну службову функцію, яка полягає у підготовці людей до діяльності і життя;

12. Принципом всебічного розвитку особистості, що передбачає, по-перше, суворе дотримування єдності різних сторін виховання фізичних, розумових, моральних, трудових і естетичних якостей та, по-друге, (в більш вузькому плані) різнобічну фізичну підготовку;

13. Принципом оздоровчої спрямованості, який передбачає відповідальність робітників фізичного виховання перед державою, суспільством та родиною за стан здоров'я тих, хто займається фізичною культурою. Цей принцип передбачає також обов'язковість медичного і педагогічного контролю за станом розвитку та здоров'я всіх, хто займається спортом.

МЕТОДИ НАВЧАННЯ

1. Спеціальні знання та рухові дії як предмети навчання у фізичному вихованні вимагають від вчителя володіння певними способами викладання, а від учнів - способів вивчення. Як вести учнів від незнання до знання, від невміння до уміння - це одна із стрижневих завдань конструктивної діяльності вчителя. Способів навчання багато, але жоден з них не є універсальним. Знання характеристик методів навчання дозволить правильно орієнтуватися в різноманітті цих способів і відбирати найбільш ефективні для вирішення навчальних завдань.

Способи передачі учням знань і умінь, способи впливу вчителя на учнів, способи роботи самих учнів-все це відноситься до методів (у перекладі з грецької - спосіб, шлях) і методичним прийомам.

Метод навчання - це система дій вчителя в процесі викладання, а учня при засвоєнні навчального матеріалу.

Відповідно до дидактичної завданням та умовами навчання кожен метод реалізується за допомогою методичних прийомів, що входять до складу даного методу. Наприклад, метод показу може здійснюватися різними прийомами: показом вправи в профіль або анфас, показом в необхідному темпі або уповільнено і т. п.

Методичний прийом - це спосіб реалізації методу згідно з конкретним завданням навчання.

Отже, всередині кожного методу використовуються його різноманітні методичні прийоми. Поза методу прийом втрачає своє значення. Прийом дозволяє застосувати відповідний метод в конкретних умовах. При одному і тому ж методі реалізація його може здійснюватися різними прийомами. Саме тому той чи інший метод використовується при вирішенні найрізноманітніших дидактичних завдань на кожному етапі навчання і при роботі з будь-якими контингентами дітей. Спеціальну систему методів і методичних прийомів навчання, іноді й форм організації занять, створену для вивчення конкретного рухової дії (чи рухових дій) певним складом займаються, прийнято називати методикою навчання. У цьому сенсі говорять, наприклад, про методику навчання перекиди вперед учнів IV класу або про методику навчання стрибків дівчаток.

Доцільність застосування того чи іншого методу (методичного прийому) у кожному конкретному випадку забезпечується дотриманням ряду вимог.

Наукова обґрунтованість методу, що забезпечує оздоровчий, освітній і виховний ефекти від занять фізичними вправами.

Відповідність поставленої задачі навчання. Відсутність конкретних завдань уроку не дозволяє правильно по ¬ добрати і методи навчання. Якщо, наприклад, поставлено завдання навчити стрибка в довжину з розбігу способом зігнувши ноги, то визначити методи виявиться неможливим, тому що при такій загальній формулюванні можна рівною мірою використовувати і метод розучування в цілому, і метод розучування по частинах.

Забезпечення виховує характеру навчання. Кожен обраний метод повинен забезпечувати не тільки ефективність навчання, а й виховання пізнавальної активності учня. Тому неприпустимі методи, які сковують ініціативу дитини, вимагають лише механічного відтворення рухів.

Відповідність принципам навчання. Метод навчання зобов'язаний спиратися на реалізацію всієї системи принципів. Неприпустимо однобічно тлумачити зв'язок методу з окремо взятим принципом. Наприклад, було б неправильно вважати, що, якщо вчитель використовує метод показу, значить, він повністю реалізує принцип наочності. Як відомо, цей принцип реалізується через систему методів.

Відповідність специфіці навчального матеріалу. Методи навчання однакові для всіх видів фізичних вправ. Разом з тим кожне з них у відповідності зі своїми характеристиками і складністю вимагає специфічних способів навчання.

Відповідність індивідуальної і групової підготовленості учнів. Враховуючи вікові закономірності сприйняття навчального матеріалу, для дошкільнят найбільш прийнятний метод розучування в цілому, але з послідовним акцентуванням їхньої уваги на окремих елементах. Фізично слабо підготовленим школяреві доведеться частіше пропонувати метод розучування по частинах. При гарній загальноосвітньої підготовки учнів можна буде використовувати для реалізації міжпредметних зв'язків не тільки пояснення, а й розмову.

Відповідність індивідуальним особливостям і можливостям вчителя. Кожен педагог повинен володіти всіма методами навчання в повному обсязі. Проте по цілому ряду причин одні вчителі краще володіють одними методами, інші - іншими. І ці особливості не можна не враховувати. Якщо в конкретному випадку від двох методів очікується приблизно однаковий результат, то розумніше використати той метод, яким учитель володіє краще.

Відповідність умовам занять. Маючи, наприклад, нестандартним устаткуванням, можливо досягти оптимальної моторної щільності уроку і при методі розучування в цілому.

Різноманітність методів. Жоден з методів не може бути визнаний єдиним і основним. При різноманітних методах досягається більший успіх в навчанні. Слід пам'ятати, що не існує поганих методів. Кожен метод по-своєму гарний.

Результативність методу оцінюється насамперед міцністю оволодіння навчальним матеріалом при одночасному сприянні оздоровлення та виховання учнів.

Різноманітність методів. Жоден з методів не може бути визнаний єдиним і основним. При різноманітних методах досягається більший успіх в навчанні. Слід пам'ятати, що не існує поганих методів. Кожен метод по-своєму гарний.

Результативність методу оцінюється насамперед міцністю оволодіння навчальним матеріалом при одночасному сприянні оздоровлення та виховання учнів.

За способом отримання учнями знань і вмінь всі методи навчання поділяються на три групи: практичні методи, методи використання слова, методи наочного сприйняття. Наявність трьох груп методів забезпечує ознайомлення учня з досліджуваним дією за допомогою різних аналізаторних систем організму: дитина слухає, спостерігає, відчуває сам процес руху. При навчанні діям особливого значення набувають практичні методи.

Характеристика методів навчання

ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ

Дані методи засновані на активній рухової діяльності учнів. Залежно від ступеня регламентації умов виконання фізичної вправи ці методи поділяються на дві групи: методи суворо регламентованого вправи (розучування по частинах, в цілому і примусово-полегшує) і частково регламентованого (ігровий і змагальний).

Методи суворо регламентованого вправи характеризуються багаторазовим виконанням дії (або його частин) при строгій регламентації форми рухів, величини навантаження, її наростання, чергування з відпочинком і т. п.

Метод розучування по частинах передбачає початкове вивчення окремих частин дії з подальшим з'єднанням їх в необхідне ціле. Зрозуміти ціле дію можна тільки через пізнання складових його рухів і закономірностей становлення дії. Завершенням з'явиться освоєння дії в цілому. Без цього втрачається сенс будь-якого навчання. В кінцевому підсумку учні повинні сприймати дію як єдине ціле від початку і до кінця. У цій злитості виконання не повинно бути головних і другорядних елементів. Все-головне. Все в тій чи іншій мірі несе в собі запорука загального успіху.

Метод розучування в цілому передбачає вивчення дії в тому вигляді, в якому воно належить як кінцеве завдання навчання.

Цей метод застосовується на будь-якому етапі навчання. При порівняно простому вправі і досить високому рівні підготовленості учнів відпадає необхідність у підвідних вправах і метод розучування в цілому може використовуватися на перших етапах навчання. На заключному етапі розучування в цілому застосовується при вивченні будь-якої дії.

Методи частково регламентованого вправи допускають відносно вільний вибір дій учнем для вирішення поставленого завдання. Ці методи, як правило, використовуються на етапі вдосконалення, коли учні вже мають достатній обсяг знань і умінь.

Ігровий метод володіє багатьма ознаками, характерними для ігор у фізичному вихованні. Гра є не лише засобом фізичного виховання (тобто характерною системою фізичних вправ), але і ефективним методом навчання і виховання. Тому зрозуміти природу ігрового методу можливо тільки на основі розкриття сутності гри взагалі.

Для ігрового методу характерна наявність всіх або більшості перерахованих ознак. Тому один-дві ознаки, що зустрічаються в змагальному методі, не роблять останній рівнозначним першому.

Змагальний метод володіє багатьма ознаками, характерними для змагання (змагання), але має більш широке застосування. Змагальний метод тому й має більш широку сферу застосування, що може використовуватися при будь-якій формі організації занять, маючи предметом змагання будь-які фізичні вправи.

МЕТОДИ ВИКОРИСТАННЯ СЛОВА

За допомогою слова вчитель здійснює багато функцій, які становлять його конструктивну, організаторську й інші сторони діяльності, а також, встановлює взаємини з учнями, спілкується. Через слово учень отримує нові знання, поняття та їх термінологічне визначення, що багато в чому визначає його ставлення до фізичного виховання в цілому і до досліджуваного вправі зокрема.

Майже всі різновиди методів використання слова є загальнопедагогічними. Використання їх в процесі фізичного виховання відрізняється лише змістом і деякими особливостями методики застосування.

Розповідь - оповідна форма викладу - найчастіше застосовується вчителем при організації ігрової діяльності учнів.

Опис - це спосіб створення у дитини уявлення про дію. При описі дається перелік характерних ознак дії, говориться, що треба робити, але не вказується, чому треба так робити. Використовується воно при створенні первісного подання або при вивченні відносно простих дій, коли учні можуть використовувати свої знання і руховий досвід.

Пояснення є найважливішим способом розвитку свідомого ставлення до дій, оскільки покликане розкривати основу техніки, відповідати на головне питання: «Чому?»

Бесіда допомагає, з одного боку, підвищити активність, розвинути вміння висловлювати свої думки, а з іншого - дізнатися вчителю своїх учнів, оцінити виконану роботу. Бесіда може протікати у вигляді питань вчителя і відповідей учнів або у вигляді вільного з'ясування поглядів.

Розбір відрізняється від бесіди тільки тим, що проводиться після виконання будь-якого завдання (наприклад, ігри). Розбір може бути одностороннім, коли його проводить тільки вчитель, або двостороннім - у вигляді бесіди за участю учнів.

Завдання передбачає постановку задачі перед уроком або приватних завдань по ходу уроку. Перша форма завдання характеризується тим, що вчитель пояснює всі способи виконання завдання, учням залишається лише виконати необхідне. Друга форма є більш складною для учнів, так як вони отримують від вчителя лише формулювання завдання, а способи її вирішення змушені шукати самостійно.

Вказівка ​​(або розпорядження) відрізняється стислістю і вимагає беззастережного виконання. Це акцентує увагу учнів на необхідності виконання завдання і одночасно підвищує впевненість у можливості її виконання. Через вказівки учні отримують точну орієнтацію в способах виконання завдання, у прийомах виправлення помилки, але без обґрунтування.

Оцінка є результатом аналізу виконання дії.

(Оцінка шляхом порівняння зі стандартною технікою виконання, оцінка шляхом порівняння з технікою виконання іншого учня, оцінка шляхом визначення результативності дії)

Команда - специфічний і найбільш поширений метод використання слова у фізичному вихованні. Вона має форму наказу до негайного виконання дій, до його закінчення або до зміни темпу рухів. Застосовуються стройові команди, прийняті в армії, і спеціальні - у вигляді суддівських реплік, стартових команд і т.

Підрахунок дозволяє задавати учням необхідний темп виконання рухів.

МЕТОДИ НАОЧНОГО СПРИЙНЯТТЯ

Методи цієї групи забезпечують зорове і слухове сприйняття досліджуваного дії. Методи наочного сприйняття є головними, але не єдиними в реалізації принципу наочності. Саме з їх допомогою учень отримує можливість для живого споглядання, є першою сходинкою у формуванні образу досліджуваного дії.

Використання методів наочного сприйняття залежить і від етапу навчання. Як правило, на перших етапах вони застосовуються набагато частіше. На етапі вдосконалення їх використовують для виправлення помилок з'явилися.

Показ рухової дії учителем (або учнем за завданням вчителя) є найбільш специфічним методом навчання. В основі навчання за допомогою показу лежить наслідування.

Демонстрація наочних посібників створює додаткові можливості для сприйняття учнем рухової дії за допомогою предметного зображення. Вона має перевагу перед показом при необхідності акцентувати увагу учнів на статичних положеннях і послідовній зміні фаз рухів.

 

 


Читайте також:

  1. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
  2. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
  3. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
  4. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
  5. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
  6. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
  7. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
  8. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
  9. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці
  10. IV. ВИМОГИ ПРОФЕСIЇ ДО IНДИВIДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГIЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФАХIВЦЯ
  11. V Засоби навчання
  12. V. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Лекція № 2 | Міжнародні правові акти та організації щодо протидії легалізації «брудних» коштів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.