Політичне лідерство: еліта в Україні

Поступове розшарування номенклатури, формування зародків підприємницького класу, звільнення масової свідомості від патерналістських, егалітарних і національно-романтичних ілюзій створює сприятливий ґрунт для появи підприємницької і сучасної політичної та адміністративної еліт. Але поки що елітне середовище в умовах існуючої структури влади не в змозі витворити сучасний демократичний тип лідера-реформатора.

Загальнонаціональним лідером вважається президент як найвища посадова особа в державі.

Загалом процес формування національної еліти й лідерів сучасного парламентського типу тільки розпочинається. Він вимагає передусім створення рівних правових умов для політичної конкуренції, вияву різних групових інтересів на державному рівні. Ця проблема може бути розв'язана завдяки створенню правового механізму для політичного статусу уряду, посилення його ролі у законодавчому й управлінському процесах, соціального партнерства, де представники уряду, профспілок і підприємців зможуть за столом переговорів розв'язувати складні питання.

Створення правових умов для партійної конкуренції, радикальна реформа інститутів політичної влади й апарату управління, утвердження ринкових форм взаємодії у суспільному житті, запровадження елітних навчальних закладів для підготовки професійних політиків сприятимуть формуванню в Україні сучасної еліти і лідерів на зразок розвиненого демократичного західного суспільства.

Основний зміст проблеми

1. Терміном "еліта" позначають провідні верстви в суспільстві, які здійснюють керівництво або досягли визначних успіхів у певних галузях суспільного життя, або мають інтелектуальні, вольові чи моральні переваги порівняно з іншими соціальними групами. 2. Політична еліта в розвиненому західному суспільстві відзначається порівняно з іншими суспільними верствами волею до влади, професійного політичною освітою, досвідом, високим соціальним походженням, багатством. В сучасних умовах політичної конкуренції зростає насамперед попит на високі професійні, інтелектуальні й моральні якості політичної еліти. Для неї, особливо у закритих суспільствах, характерними є також аморальність і низький рівень управлінської компетентності. Таку еліту називають квазіелітою.

3. Еліти типологізують за способом формування (закриті, відкриті); способом отримання і збереження влади (легітимні, нелегітимні); здатністю стабілізувати суспільство (фрагментовані, нормативно інтегровані, ідеологічно інтегровані); ідеологічними цінностями і способом здійснення влади (демократичні, ліберальні, тоталітарні, авторитарні); видами політичної діяльності (державна, муніципальна, партійна, груп тиску).

4. Феномен політичного лідерства передбачає першість особи у політичних структурах державної влади, політичних партіях і групах тиску. Він розкривається через особисті риси політика, рівень його команди, тип політичного режиму і характер політичної ситуації. В основі типологізації лідерства лежать такі критерії: джерело визнання (традиційне, легальне, харизматичне лідерство); місце у політичному режимі і стиль діяльності (авторитарне, демократичне); специфіка політичної діяльності (адміністративне, агітаторське, теоретичне). До типових рис політичного лідера відносяться: наявність професійної освіти й досвіду, інноваційність, ораторське мистецтво, висока комунікабельність, вміння сформувати команду.

5. Політична еліта в Україні впродовж десятирічного терміну державної незалежності складалася в основному з колишньої номенклатури. Якщо на початку державного відродження вона була ідеологічною, тобто здебільшого проповідувала, а не здійснювала економічні реформи, то після других парламентських і президентських виборів прийшла технократична еліта, яка взяла курс на фінансову стабілізацію, конституційну реформу та зміцнення інституту президентської влади.

6. У суспільстві визріває нова підприємницька і сучасна політична та адміністративна еліти, здатні по-сучасному мислити і діяти. Політичне лідерство в Україні ґрунтується в основному на вождизмі з націонал-романтичним і націонал-бюрократичним ухилом. Цей тип лідерства не передбачає глибоких професійних знань, а також опори на фахову команду однодумців і сучасну політичну партію. Сучасний тип лідера — професійного політика з реформістською орієнтацією починає формуватися в середовищі нової політичної еліти, не пов'язаної з колишнім номенклатурним середовищем.

Політична система і її роль у житті суспільства

Чому люди незалежно від їхнього соціального статусу виявляють живу цікавість до політики? Чому, скажімо, рядовому інженеру чи лікарю, робочому чи сільському трудівнику небайдуже, хто працює у вищому органі державної влади? Чому багато годин сидять біля екранів телевізорів, спостерігаючи за парламентськими дебатами, обговорюють законопроекти, беруть участь у референдумах, ходять на мітинги?

КОРИСНО ПОВТОРИТИ ПИТАННЯ:

Про політичну діяльність і політичну ідеологію.

Ви знаєте, що політика має діяльнісний характер, пов'язана з питаннями завоювання, утримання і здійснення державної влади, політичними інтересами великих соціальних груп.

Увага до політики людей завжди було різною, як і ступінь, форми політичної участі. Однак повна байдужість до політичних проблем явище нечасте, видно, тому, що від політики багато в чому залежить розвиток суспільства і, виходить, життя кожної людини, а часом і її доля.

На думку психологів, участь у політиці задовольняє природну потребу людини в спілкуванні, але на більш високому рівні. Таке спілкування дає могутній імпульс розвитку особистості.

ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ ЯК СИСТЕМА

Політичне життя на перший погляд здається нескінченним ланцюгом хаотичних, швидко мінливих і непередбачених явищ та подій. Осмислити його люди намагалися, як ви знаєте, ще в далекій давнині. Однак тільки в XX ст. прийшло розуміння політики як єдиного, складно організованого механізму політичної системи. До її структурних елементів (компонентів) відносяться: 1. Організаційний (держава, політичні партії, суспільно-політичні рухи). 2. Нормативний (політичні, правові, моральні норми і цінності, звичаї і традиції). 3. Культурний (політична ідеологія, політична культура). 4. Комунікативний (з лат. communicatio - зв'язок, спілкування) (форми взаємодії, зв'язки, спілкування усередині політичної системи, а також між політичною системою і суспільством).

У процесі взаємодії всіх названих структурних елементів здійснюється політична влада. Нагадаємо, що політичне володарювання - це процес розробки, прийняття і реалізації політичних рішень (законів, доктрин, договорів тощо). На їхній основі здійснюється вплив на ті чи інші сторони громадського життя, тобто політичне управління. Ціль його - забезпечити стабільність і розвиток суспільства, надати спільній діяльності людей узгоджений характер. Саме в цьому і полягає головне призначення політичної системи як цілісного механізму реалізації політичної влади і політичного управління.

Кожен елемент політичної системи має свої особливості і вносить певний вклад у здійснення загальної мети. Розглянемо детальніше їхню сутність і роль.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Політична соціалізація	\|	ДЕРЖАВА - ГОЛОВНИЙ ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.