Процес формування і розвитку управлінського обліку

Порівняльна характеристика фінансового та управлінського обліку

Ознака	Фінансовий облік	Управлінський облік
1. Користувачі інформації	Вищий керівний склад підприємства та значна група зовнішніх користувачів, склад яких в основному невідомий (інформація стандартизована)	Менеджери підприємства – відносно невелика група, члени якої відомі (інформація індивідуальна, конкретизована і адресна)
2. Мета обліку	Складання фінансових документів для інформування користувачів за межами підприємства (про фінансовий стан і результати діяльності)	Надання допомоги адміністрації в плануванні, власне управлінні, контролі, підготовці управлінських рішень
3. Обов’язковість ведення обліку	Необхідний за законодавством з дати реєстрації підприємства до його ліквідації	За рішенням адміністрації (факультативно)
4. Регламентація обліку	Загальноприйняті принципи, стандарти і нормативні акти (закони і т. ін.)	Все, що корисно для управління (ніяких обмежень)
5. Вимірники в обліку	Єдиний грошовий вимірник	Різні вимірники(+ якісні)
6. Націленість (прив’язка до часу)	Оцінка минулого (“історичний” характер)	Поряд з інформацією “історичного” характеру, оцінки і плани на майбутнє (прогнозування)
7. Відкритість даних	Більшість даних доступна всім	Комерційна таємниця
8. Ступінь точності інформації	Мало приблизних оцінок, висока точність, об’єктивність, документальність	Багато приблизних оцінок (розрахункових, експертних, очікуваних і т. ін.)
9. Періодичність складання звітів	Як правило, квартальна і річна	Змінний інтервал, оперативна інформація, тижнева, місячна, за вимогою (потребою)
10. Об’єкти звітності	Організація (підприємство) в цілому	Центри відповідальності, види діяльності
11. Терміни подання звітності	З запізненням на декілька тижнів або і місяців	Зразу ж після закінчення звітного періоду
12. Ступінь відповідальності за ведення обліку	Відповідальність за законом	Фактично ніякої юридичної відповідальності
13. Базисна структура	Подвійний запис, основне рівняння: активи = зобов’язання + капітал	Різна, залежно від мети використання інформації

У процесі формування і розвитку управлінського обліку можна виділити чотири етапи:

1) початок ХІХ – початок ХХ ст. Цей період характеризується збільшенням кількості великих підприємств, що зумовило зростання потреби в нових методах обліку і управління. Почали визначатися такі показники, як вартість часу обробки сировини, собівартість одиниці продукції, витрати на одного робітника. На підприємствах Ендрю Карнегі впроваджено контроль витрат на підставі щоденної звітності про витрати матеріалів, енергії та праці на одиницю продукції; на підприємствах компанії Du Pont впроваджено систему операційних і капітальних бюджетів та оперативної звітності про витрати і доходи, розроблено показник прибутковості інвестицій (ПІК). У 20-і роки під керівництвом менеджерів компанії General Motors Дональдсона Брауна та Альфреда Слоуна розроблена система управлінського обліку, яка передбачала операційне бюджетування, щотижневі звіти, гнучкі бюджети, річні звіти про діяльність підрозділів з показниками ПІК. Це етап зародження управлінського обліку;

2) перша половина ХХ ст. Для цього періоду характерним є загострення конкуренції, ускладнення технології й організації виробництва, що зумовило необхідність посилення контролю за витратами. Внаслідок цього на підставі розробки методів нормування праці (системи Тейлора, Ганта, Черча) впроваджено систему калькулювання стандартних витрат і оперативного аналізу відхилень. Вперше ідеї цієї системи висунув американський інженер Гарінгтон Емерсон. Співробітник аудиторської фірми “Прайс Уотерхауз” Чартер Гаррісон у 1912 р. опублікував концепцію обліку, що дістала назву стандарт-костінг.

З 1925 до 1950 р. були розроблені принципово нові методи калькулювання та обліку витрат: директ-костінг, метод однорідних секцій, облік за центрами відповідальності.

Так, у 1923 р. Джон Кларк обґрунтував необхідність поділу витрат на змінні і постійні. Ці ідеї були розвинуті у роботах Джонатана Харріса, який у 1936 р. обґрунтував концепцію калькулювання прямих витрат, що дістала назву директ-костінг.

Метод однорідних секцій розроблено у Франції під керівництвом Ф. Римайло у 1927 р. Його практичне застосування сприяло поширенню калькулювання на основі діяльності (АВС).

Концепцію обліку за центрами відповідальності сформулював Джон А. Хіггінс. Це був етап формування управлінського обліку як системи;

3) 50-і – початок 70-х років ХХ ст. характеризуються подальшим розвитком ідей управлінського обліку. До цього періоду відноситься розробка Спенсером А. Такером методу “тариф-година-машина”, що посилювало контроль за кожним технологічним процесом в межах виробничого центру відповідальності;

4) середина 70-х років – кінець ХХ ст. Для цього періоду характерними є автоматизація виробництва, комп’ютерні інформаційні технології, глобальна конкуренція. Продовжується удосконалення методів калькулювання на основі діяльності (Р. Рупер і Р. Каплан), поширюється система управління “якраз вчасно”, започаткована японською компанією “Тойота”, калькулювання шляхом зворотнього потоку, цільове калькулювання. Управлінський облік стає складовою частиною процесу стратегічного управління. Це етап інтеграції управлінського обліку в систему управління.

На сьогодні термін “управлінський облік” застосовують не всі країни. Так, у Франції його аналогом є “аналітична бухгалтерія”, у Німеччині – “контролінг”.

В СРСР термін “управлінський облік” не застосовували. В Україні згідно ЗУ “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” № 996 від 16.07.99 р. його розглядають як синонім внутрішньогосподарського обліку, що зумовлює різні погляди на його роль, зміст і значення в системі управління підприємствами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Взаємозв’язок та відмінності фінансового і управлінського обліку	\|	Організація управлінського обліку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.