Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Атмосферні небезпеки

У результаті природних процесів, що відбуваються в атмосфері, на Землі спостерігаються явища, які представляють безпосередню небезпеку або ускладнюють функціонування організму людини. До таких атмосферних небезпек відносяться тумани, ожеледь, блискавки, урагани, бурі, смерчі, град, завірюхи, торнадо, зливи тощо.

Сила вітру біля земної поверхні вимірюється за шкалою Бофорта (Ф. Бофорт, 1806), прийнятою в 1963 році Всесвітньою метеорологічною організацією.

Урагани

Вітер з швидкістю більше 32 м/с називається ураганом. Ураганами називають також тропічні циклони, які виникають у Тихому океані поблизу узбережжя Центральної Америки. На Далекому Сході і в районах Індійського океану урагани (циклони) мають назву тайфунів. Щорічно на земній кулі виникає та повністю розвивається не менше 70 тропічних циклонів зі штормовими та ураганними вітрами.

Тропічні урагани найчастіше виникають влітку над Атлантикою або Тихим океаном, коли нагріта сонцем вода нагріває повітря. Діаметр такого урагану може досягати 900 км, а швидкість обертання повітряних мас доходить до 500 км/год, в цьому і полягає його руйнівна сила.

У центрі тропічного циклону утворюється область дуже низького тиску з високою температурою. Це так зване «око тайфуну». Його діаметр 10—30 км, Швидкість вітру в тропічному циклоні досягає 400 км/год.

Коли ураган наближається до узбережжя, він жене перед собою величезні маси води. Штормовий вал, який супроводжується зазвичай зливами і смерчами, різко налітає на узбережжя і нищить усе живе.

Існують сучасні методи прогнозування ураганів. Кожне підозріле скупчення хмар, де б воно не виникало, фотографується метеорологічними супутниками з космосу, або літаки метеослужб підлітають до «ока тайфуну», щоб отримати точні дані. Ця інформація обробляється за допомогою ЕОМ, що дозволяє розрахувати шлях і тривалість урагану та заздалегідь сповістити населення про небезпеку.

Смерч

Смерч — це атмосферний вихор, що виникає в грозовій хмарі, та розповсюджується донизу, часто до самої поверхні землі, у вигляді темного хмарного рукава або хобота діаметром в десятки та сотні метрів. Існує недовго, переміщуючись разом із хмарою; може спричинити великі руйнування. Смерч над сушею називається також тромбом (в США — торнадо).

Щорічно в США спостерігається близько 900 торнадо. Найчастіше це стихійне лихо трапляється на території штатів Техас і Огайо, де від нього гине в середньому 114 осіб на рік.

Смерч спричиняє нищення будівель, пожежі, руйнування різноманітної техніки, вихорові рухи повітряних потоків смерчу здатні піднімати машини, потяги, мости тощо. Трапляються смерчі і в Україні: на Чорному та Азовському морях.

Рекомендації щодо правил поведінки при ураганах, смерчах та тайфунах. Отримавши повідомлення про ураган, необхідно щільно зачинити двері, вікна.

З дахів та балконів забрати предмети, які при падінні можуть травмувати людину. В будівлях необхідно триматися подалі від вікон, щоб не отримати травми від осколків розбитого скла. Найбезпечнішими місцями під час урагану є підвали, сховища, метро та внутрішні приміщення перших поверхів цегляних будинків. Коли ураган застав людину на відкритій місцевості, найкраще знайти укриття в западині (ямі, яру, канаві). Ураган може супроводжуватись грозою, необхідно уникати ситуацій, при яких збільшується ймовірність ураження блискавкою: не стояти під окремими деревами, не підходити до ліній електропередач тощо.

Ожеледь, туман, град, блискавки

Ожеледь — це шар щільного льоду, що утворюється на поверхні землі і на предметах (дротах, конструкціях тощо) при замерзанні на них крапель туману або дощу, що переохолоджуються, Звичайно ожеледь спостерігається при температурах повітря від 0 до — 3° С, але іноді і більш низьких. Товщина шару льоду, що намерзнув, може досягати декількох сантиметрів. Під дією ваги льоду можуть руйнуватися конструкції. Ожеледь підвищує небезпеку для руху транспорту і людей.

Туман — скупчення дрібних водяних крапель або крижаних кристалів, або і тих, і інших в приземному шарі атмосфери (іноді до висоти в декілька сотень метрів), що знижує горизонтальну видимість до декількох сотень метрів і менш. У дуже щільних туманах видимість знижується до декількох метрів. Тумани перешкоджають нормальній роботі всіх видів транспорту. Прогноз туманів має важливе значення для безпеки.

Град — вид атмосферних опадів, що складаються з сферичних частинок або шматочків льоду (градин) розміром від 5 до 55 мм, зустрічаються градини розміром 130 мм і масою близько 1 кг. Густина градин 0,5—0,9 г/см³. За 1 хв на 1 см² падає 500—1000 градин. Тривалість випадання граду звичайно 5—10 хв, рідко — до 1 години. На даний період існують радіологічні методи визначення градоносності і градонебезпеки хмар і створені оперативні служби боротьби з градом. Боротьба з градом заснована на принципі введення за допомогою ракет або снарядів у хмару реагенту (звично йодного свинцю або срібла), сприяючого заморожуванню крапель, що переохолоджуються. В результаті з'являється величезна кількість штучних центрів кристалізації. Тому градини дробляться до менших розмірів і встигають розтанути ще до падіння на землю.

Блискавки

Блискавка — це гігантський електричний іскровий розряд в атмосфері. Блискавки поділяються на внутрішньохмарні, тобто що відбуваються в самих грозових хмарах, і наземні, тобто ті, що ударяють в землю. Сила струму при розряді блискавки може досягати сотень тисяч ампер. Швидкість просування блискавки — 10⁷—10⁸ м/с. Температура каналу при головному розряді може перевищувати 25000°С, довжина каналу блискавки— 1—10 км, діаметр — декілька сантиметрів. Блискавки часто бувають причиною пожеж. Звичайно блискавки складаються з декількох повторних розрядів, загальна тривалість яких може перевищувати 1 сек. Внутрішньохмарні блискавки можуть досягати довжини 150 км.

Вірогідність ураження блискавкою наземного об'єкту зростає через збільшення його висоти і зростання електропровідності грунту. Ці обставини враховуються при зведенні громовідводів. На відміну від блискавок, що називаються лінійними, існують кулевидні блискавки, які нерідко утворюються вслід за ударом лінійних блискавок.

Небезпеки від блискавок. Розряди атмосферної електрики здатні викликати вибухи, пожежі і руйнування будівель і споруд. Будь-які блискавки можуть бути причиною тяжких травм і загибелі людей.

Удари блискавок можуть супроводжуватися руйнуваннями, викликаними її термічними і електродинамічними діями. Найбільші руйнування викликають удари блискавок в наземні об'єкти за відсутності хороших струмопровідних шляхів між місцем удару і землею. Від електричного пробою в матеріалі утворюються вузькі канали, в яких створюється дуже висока температура, і частина матеріалу випаровується з вибухом і супроводжується подальшим загоранням. Разом з цим можливе виникнення великих різниць потенціалів між окремими предметами у середині будівлі, що може бути причиною ураження людей електричним струмом.

Вельми небезпечні прямі удари блискавок в повітряні лінії зв'язку з дерев'яними опорами, що може привести до пожеж і ураження людей електричним струмом.

Небезпечне попадання блискавок в літаки.

При ударі блискавки в дерево можуть бути уражені люди, що знаходяться поблизу нього.

Захист від блискавок.

Блискавкозахист — комплекс захисних пристроїв, призначених для забезпечення надійної безпеки людей, збереження будівель і споруд, устаткування і матеріалів від розрядів блискавки.

Блискавка здатна впливати на будівлі і споруди прямими ударами (первинна дія), які викликають безпосереднє пошкодження і руйнування, і вторинною дією — за допомогою явищ електростатичної і електромагнітної індукції. Високий потенціал, створюваний розрядами блискавки, може заноситися в будівлі через повітряні лінії електропередач і інші комунікації. Будівлі і споруди підлягають блискавкозахисту відповідно до СН 305-77. Вибір захисту залежить від призначення будівлі, інтенсивності грозової діяльності в даному районі, та очікуваної кількості уражень об'єкту блискавкою на рік.

Залежно від вірогідності пожежі викликаної блискавкою або вибуху, виходячи з масштабів можливих руйнувань або збитку, нормами встановлені різні категорії пристроїв блискавкозахисту.

Будівлі захищаються від прямих ударів блискавки громовідводами. Зоноюзахисту громовідводу називають частину простору, що примикає до громовідводу, усередині якого будівля або споруда захищена від прямих ударів блискавки з певним ступенем надійності.

Для забезпечення безпеки людей рекомендується захищати заземлювачі або під час грози не допускати людей до заземлювачів на відстань менше 5—6 м. Заземлювачі слід розташовувати далі від доріг, тротуарів тощо.

Завірюхи

Завірюха — це перенесення снігу над земною поверхнею вітром достатньої для цього сили. ЇЇ різновидами є поземок, низова і загальна завірюха.

Поземок — перенесення раніше випавшого сухого снігу в шарі товщиною біля 10 см при вітрі більше 10 м/с. Викликає перерозподіл сніжного покриву, збільшення нерівномірності його залягання.

Низова завірюха — більш сильне перенесення снігу в шарі товщиною декілька метрів. При вітрі більше 15 м/с або тривалості більше 6—12 годин результати, аналогічні вищеназваним, можуть стати надзвичайними. При вітрі більше 15 м/с, навіть короткочасному, небезпечно погіршується видимість, якщо сніг випав недавно і температура нижча-10°С.

Загальна завірюха — перенесення снігу при випаданні його з хмар, при вітрі сильнішому 10 м/с і морозі сильнішому -10°С. Переноситься сніг, що випадає з хмар, і сухий раніше випавший сніг, Наслідки, особливо погіршення видимості і збільшення занесень, часто бувають значнішими, ніж при інших різновидах завірюхи. Тривалість і посилення снігопаду при температурі нижче 0°С може призвести до надзвичайних ситуацій.

В цілому, чим сильніші вітер і снігопад і чим триваліші ці явища, тим небезпечніша завірюха.

Завірюха переміщується разом з циклоном протягом декількох діб, захоплюючи послідовно обширну територію в тисячі кілометрів.

Одноразові розміри зони завірюхи звичайно складають 500—800 км в довжину і 150—300 км завширшки. Іноді циклон і антициклон бувають малорухливими, і тоді завірюха може бути тривалою в одному і тому ж районі (1—3 доби). Снігопад в такому циклоні поступово слабшає, а низова завірюха може посилюватися. В циклоні загальна завірюха тим сильніше, чим нижчий в ньому тиск.

Завірюха як несприятливе небезпечне явище. Автомобільний і залізничний транспорт найчастіше піддається дії завірюх через занесення доріг снігом. Снігопади при вітрі менше 7 м/с дають рівномірний сніжний покрив товщиною приблизно в 10 разів більше кількості водних опадів, тобто при опадах 10мм- 10 см снігу, при опадах 20 мм - 20 см снігу. Мокрий (при температурі вище -5°С) і злежалий сніг дає меншу товщину покриву, але прибирання його ускладнюється через велику густину.

Чим сильніший вітер, тим нерівномірніше лягає сніг; місцями занесення (замети) можуть досягати метрової товщини і бути непрохідними для транспорту. Снігозахисні І навіть своєчасні снігоприбиральні заходи не завжди здатні запобігти зупинці руху транспорту, особливо, якщо не враховується прогноз снігопаду і сильної завірюхи.

У районах з нечастими населеними пунктами зупинка руху, особливо вантажних автомобілів, при сильній тривалій завірюсі і подальшому морозі (нижче —20°С) може складати небезпеку для життя водіїв і пасажирів. Сильні завірюхи в гірськолижній місцевості заносять місцеві дороги цілком. Вони не часті, тому прогностичні попередження про них украй важливі.

Снігопади і завірюхи можуть стати небезпечними для транспорту також через часто супроводжуючу їх відлигу, випадіння мокрого снігу або дощ, що переходить у сніг при швидкому його замерзанні. Виникаючі при цьому ожеледні явища на автомобільних і залізничних шляхах ускладнюють обстановку через слизькість накату, порушення роботи залізничних стрілок тощо.

У даний час в багатьох країнах при прогнозі снігопаду і завірюхи (звичайно сильних) наперед, до їх початку, вживаються попереджувальні заходи, такі як розпорошення солі на дорогах, зупинка транспорту, профілактичне посилення служб, зокрема медичних, збільшення кількості і своєчасний ремонт прибиральних засобів. Особливо важливий прогноз завірюхи за декілька годин, оскільки він найбільш точний і дозволяє приймати остаточні рішення і починати реальні профілактичні роботи. Важливі також і орієнтовні попередження про можливість сильної завірюхи за добу або декілька діб до її початку, особливо в нічний час, вихідні і святкові дні.

Збиток від завірюх в цілому може бути таких видів:

— занесення, в результаті яких сповільнюється рух або простоює транспорт (авіаційний, залізничний, автомобільний), йдуть витрати на розчищення (збиток невеликий або середній); сюди ж відносяться витрати на захисні споруди;

— припинення робіт (середній збиток);

— руйнування будівель, порушення в роботі ліній електропередачі і зв'язку (істотний збиток);

— дорожньо-транспортні та інші події з людськими жертвами (надзвичайний збиток).

Сучасні астрономічні огляди, геологічні дані, інформація про еволюцію біосфери Землі, результати космічних досліджень планет свідчать про факти існування катастрофічних зіткнень нашої планети з великими космічними тілами (астероїдами, кометами) у минулому. Прикладом того, що космічне бомбардування продовжується і в сучасну епоху є Тунгуська катастрофа 1908 року.

У Сонячній системі знаходиться величезна кількість невеликих тіл — астероїдів і комет. Час від часу вони переходять на орбіти, що пересікаються з орбітами Землі та інших планет. При цьому виникає вірогідність їх зіткнення з планетами. Доказом існування такої вірогідності є гігантські кратери — астроблеми, якими поцятковані поверхні Марса, Меркурія, Місяця. На Землі, з її потужною атмосферою і, відповідно, з інтенсивними ерозійними процесами, кратери з часом руйнуються і зникають. Проте і тут їх виявлено більше сотні. Астероїди і комети, орбіти яких перетинають орбіту Землі і представляють для неї загрозу, одержали назву небезпечних космічних об'єктів (НКО). Починаючи з деяких мінімальних розмірів, залежно від типу і швидкості зіткнення, руйнування НКО відбувається поблизу поверхні Землі і має характер вибуху. При цьому можливі істотні руйнування на Землі і великомасштабні пожежі. НКО діаметром 1 км і більше можуть досягти поверхні Землі і завдати удар по ній. В результаті утворюється кратер, маса грунту викидається в атмосферу, викликаючи її запилення, що може призвести до довготривалих або навіть катастрофічних змін клімату. При падінні астероїда в океан утворюються цунамі.

На небезпечні космічні об'єкти можна впливати двома основними способами: змінити його траєкторію і забезпечити гарантований проліт мимо Землі; зруйнувати (роздрібнити) НКО, що забезпечить проліт частини його фрагментів мимо Землі і згорання інших в атмосфері, без нанесення збитку Землі.

Оскільки при руйнуванні НКО загроза його падіння на Землю не усувається, а зменшується лише рівень дії, переважнішим представляється спосіб зміни траєкторії НКО. Для цього необхідно перехопити астероїд або комету на дуже великій відстані від Землі.

Космічні випромінювання

Сонячна радіація справляє величезний вплив на людське життя. Найактивнішою в біологічному відношенні є ультрафіолетова частина (5%) сонячного спектру. Інтенсивність УФ — випромінювання у поверхні Землі залежить від широти місця, пори року, погоди, ступеня прозорості атмосфери. При хмарній погоді інтенсивність УФ-випромінювання біля поверхні Землі може знижуватися до 80%; за рахунок запиленості ця втрата складає 11—50%. Рівень УФВ у різних районах землі такий: в містах — низький через забруднення повітря, на пляжі — віддзеркалення від піску — 9—17%, від води — 5%, в горах — зростання потужності УФВ на 15% на кожні 1000 м підйому, на снігу — посилення на 85%, в регіонах «озонових дір» УФВ може бути небезпечним.

Небезпечним для шкіри ультрафіолетове випромінювання робить висока енергія. Воно проникає в шкіру і руйнує біохімічні структури. Сонце випромінює три види ультрафіолетового проміння (описані нижче в порядку зростання руйнівної дії):

УФ А-проміння (А-проміння) — проникають глибоко в шкіру, знижуючи її еластичність і пружність, викликаючи передчасне старіння шкіри, що виражається в прискореному утворенні зморшок, пігментних плям і ластовинок, особливо у світловолосих і світлооких людей. Висока активність такого проміння провокує розвиток раку шкіри.

УФ В-проміння (В-проміння) — можуть викликати опіки шкіри, є безпосередньою причиною виникнення раку шкіри.

УФ С-проміння (С-проміння) — смертоносні для флори і фауни. Озоновий шар атмосфери, що оточує нашу землю, поглинає їх, захищаючи все живе від руйнівної дії цього проміння. Але, як відомо, озоновий шар атмосфери за останні десятиліття став менш потужним. Вчені прогнозують значне збільшення кількості захворювань раком шкіри.

У результаті дії ультрафіолетового проміння з'являються так звані вільні радикали, які обумовлюють сонячний опік, і регенеруюча здатність клітин знижується. Наслідком стають не відразу видимі, але виникаючі надовго висихання і затвердіння тканин, передчасне утворення зморшок і, у гіршому разі, хворобливі зміни шкіри аж до раку.

Позитивна дія сонця. Знаходячись на сонці, людина відчуває себе здоровою, підвищується рівень циркуляції крові, з'являється відчуття бадьорості. Сонце корисне для кісток, зубів і гормональної системи людини. Під впливом сонця виробляється вітамін D. В деяких випадках сонце допомагає позбавитися псоріазу.

Негативна дія сонця. Дія сонця викликає: передчасне старіння шкіри; глибокі зморшки (які неможливо розгладити); появу плям і ластовинок на шкірі; рик шкіри; опік; фотореакції на деякі види продуктів, ліків і косметики; поява роздратування у вигляді водянистих міхурів; у деяких людей — поява висипань на шкірі. Згідно останнім дослідженням, надмірна дія ультрафіолетового проміння може ослабити імунну систему.

Сонячний опік — це досить стабільна форма ураження шкіри, що призводить до захворювання злоякісною меланомою — найсерйознішою формою раку шкіри. Зі всіх ракових захворювань рак шкіри — одна з найпоширеніших форм.

Захворювання, пов'язані з УФ випромінюванням

Фотокератит. Опік рогівки і кон'юнктиви може бути викликаний УФ-В і УФ-С (від зварювального апарату — ефект засліплення). УФ-В на снігу може викликати сніжну сліпоту. Відбите проміння для очей небезпечніше (в нижньому сегменті ока слабкіший захист). Симптоми: біль, сльозотеча, паління, гіперемія очей.

Катаракта. УФ-випромінювання прискорює процес старіння сітківки, формування катаракти.

Макулярні дегенерації — процес старіння сітківки, особливо до цього схильні люди з світлими очима і афакією.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гідросферні стихійні лиха	\|	НС біологічного характеру

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.