Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Територіальні одиниці

Елементарною одиницею генетико – морфологічної ЛТС є геотоп. Послідовно об’єднавши суміжні геотопи у більші за розміром територіальні одиниці так, що вони стають генетико- морфологічно однорідними відносно певного рівня, можна виділити геосистеми чотирьох таксономічних рівнів: наногеохор – мікрогеохора – мезогеохора – макрогеохора. У назвах цих геосистем усі префікси (від нано- до макро-) взято з міжнародної системи одиниць SI,використання якої обов’язкове в усіх метричних класифікаціях.

Наногеохора виділяється як сукупність суміжних геотопів, розташованих на одній елементарній поверхні рельєфу (в одному морфотопі), геологічна будова якої відрізняється лише потужністю верхніх ґрунтоутворюючих верств порід, водний режим одного типу, грунти одного генетичного ряду, рослинні угруповання одного сукцесійного ряду, причому діапазон видів грунтів та рослинних асоціацій не виходить за межі генетичного підтипу (грунти) та формації (рослинність).

Розміри наногеохор невеликі: в ерозійно почленованих ландшафтах становлять 0,2 – 0,5 км2, плоских рівнинах з глибоким рівнем залягання ґрунтових вод 0,5 – 2,0, в горах та низовинах із засоленими грунтами 0,1 – 0,3 км2 і менше. Середнє число геотопів у одній наногеохор – від 3 до 15. Межі між геотопами в наногеохор здебільшого мало контрастні, фізіономічно виражені слабко, мають вигляд перехідних смуг (ландшафтних екотонів).

Мікрогеохора – сукупність суміжних наногеохор, розташованих на одному елементі рельєфу або одній його малій формі, геологічна будова яких неоднакова лише за потужністю літолого-генетично близьких поверхневих відкладів, різниця в рівні ґрунтових вод не приводить до формування різних типів водного режиму, грунти формують основний генетичний ряд, від окремих ланок (видів грунту) якого можуть відгалужуватися короткі ряди, зумовлені фактором, що накладається на провідний фактор диференціації та динаміки педотопів, рослинні угруповання утворюють один головний сукцесій ний ряд з короткими відгалуженнями від нього.

На відміну від наногеохор, де різниці в грунтах та рослинності зумовлені лише одним фактором (рівнем зволоженості, ерозією тощо), в мікрогеохорі може діяти кілька факторів. Проте з-поміж них виділяється один головний (провідний), який зумовлює основні закономірності територіальної диференціації мікрогеохори. Більшість грунтів та рослинних угруповань є ланками ряду, визначеного цим фактором. На його фоні можуть проявлятися й інші, які супроводжують головний (наприклад, фактор засолення, що може діяти поряд з факторами гідроморфізації геосистем). Деякі геотопи, що зазнали впливу цього фактора, впорядковуються у відповідний ряд, кількість ланок у якому не більше двох-трьох. Приклад такої ситуації, взагалі не типової для мікрогеохор, наведено на рис. 17, а.



Интернет реклама УБС

Розміри мікрогеохор залежать від по членованості рельєфу та глибини рівня залягання мінералізованих ґрунтових вод, з яким пов’язана контрастність грунтово-рослинного покриву. На рівнинному рельєфі з однорідним лесовим покривом при глибокому рівні ґрунтових вод (Північне Причорномор’я) площа мікрогеохор може досягати 100 км2 і навіть більше. Середні її розміри становлять 3-8 км2 на ерозійному рельєфі та 10-25 км2 на рівнинному.(рис. 18).

Мезогеохора – це територія з одним геологічним фундаментом та складом вкриваючих його дочетвертинних порід, різними генетичними типами четвертинних відкладів, розташована на одній мезоформі рельєфу спільного походження (річкова долина з терасовим комплексом, дельтовий комплекс, гряда, міжурядова улоговина тощо), з ґрунтовими водами одного водоносного горизонту, грунтами та рослинними угрупованнями, ряди яких сходяться до одного центру (відповідно – до модального виду грунту та клімаксової асоціації).

На відміну від мікрогеохор, грунтово-рослинний покрив яких сформувався під впливом одного провідного фактора, мезогеохорі таких факторів кілька, причому кожний з них визначає не другорядні, а суттєві закономірності просторового розподілу грунтів та рослинності і формує багатоланкові ряди. Особливістю цих рядів є те, що всі вони пов’язані між собою і сходяться до одного центра (див. рис. 17, б). Це зумовлює динамічну цілісність мезохори, хоч у її межах можуть бути грунти різних генетичних типів та асоціації різних підкласів формацій.

 

Грунтово-рослинний покрив у мезогеохорі має не класифікаційну, а динамічну (сукцесійну) єдність. Вона зумовлена одним мезокліматом, який формується в мезогеохорі завдяки її відповідності одній мезоформі рельєфу. Остання разом з кліматом визначає й загальні закономірності гідрогеологічного режиму та режиму поверхневого стоку, тому в мезогеохорі хоч і можуть бути геотопи різного типу водного режиму, переважає один з них або кілька близьких.

Мезогеохори займають досить значні площі (0,5-2,0 тис. км2) і є зручними одиницями регіонального управління та проектування, оскільки спів розмірні з адміністративно-управлінськими територіальними одиницями нижчих рангів (територіями агро виробничих підприємств, муніципалітетами, районами тощо). Оптимальне з ландшафтно-екологічної точки зору обгрунтування адміністративного поділу та розподілу земель між власниками має виходити з відповідності цих одиниць природним контурам мезогеохор. Проектування природно-технічних систем на стадіях регіональної схеми та еколого-економічного обгрунтування проектів здійснюється переважно на основі виділення та аналізу саме мезогеохор як досить великих за розмірами і водночас однорідних у природному відношенні одиниць. Порівняно з геохорами нижчих рангів, у них значно більше проявляються індивідуальні риси території. Зважаючи на це, а також на чітку фізіономічну вираженість та динамічну єдність мезогеохор, їх контури часто приймаються за одиниці ландшафтно-екологічного районування (див. § 6.3).

Макрогеохора у таксономічній системі одиниць генетико-морфологічної ЛТС – найбільша з геосистем хоричної розмірності та найменша з регіональних. Фактори, що визначають її генетико - морфологічну однорідність, регіонального, а не хоричного порядку, тому її слід розглядати як однорідну в регіональному відношенні та закономірно різнорідну в хоричному. Закономірність у різноманітності геокомпонентів, що складають макрогеохору, полягає в обмеженості типів геотопів, які можуть у ній формуватися. Це обмеження є результатом фільтрації регіональними факторами можливих сполучень окремих геокомпонентів у вертикальній структурі геосистеми (див. § 3.1 та рис.5) [1].

Макрогеохора займає територію, що складає з комплексу мезоформ рельєфу близького генезису та віку, утворених на одному геологічному фундаменті (одному субстраті формування рельєфу). Однорідність її грунтово-рослинного покриву визначається зональними факторами, тому на рівнинах представлені грунти одного типу ґрунтоутворюючого процесу та асоціації одного класу рослинних формацій.

Генетичні ряди грунтів та сукцесійні рослинних угруповань не створюють у макрогеохорі єдиної системи, а сходяться до кількох концентрів, кожний з яких є центром певної мезогеохори. В одній макрогеохорі не може бути двох мезогеохор, однакових за геолого-геоморфологічними критеріями на рівнях L – 2 та R –2 відповідно, але різних за видом грунту або рослинною асоціацією, які відіграють роль центрів різних сукцесійних схем. На території, навіть дуже однорідній щодо геолого-геоморфологічної будови, можна виділити кілька макогеохор – за числом зональних клімаксових асоціацій та модальних видів грунтів. Така ситуація характерна для Причорноморської низовини, більша частина якої однакова в геологічному (на рівні L – 3) та геоморфологічному (на рівні R – 2) відношеннях, але за регіональними закономірностями сукцесії рослинних угруповань та грунтів поділяється на 9 макрогеохор.

Розміри макрогеохор коливаються від 1-3 тис. км2 (гірські регіони) до 6-10 тис.км2 (рівнини) і їх можна зображати на дрібномасштабних картах.

Співвідношення між геохорами різних рангів, критерії їх виділення за рівнями генетико-морфологічної однорідності окремих геокомпонентів графічно зображено на рис. 16 [1], а в табл.. 8 [1] наведені середні дані про особливості територіальних структур геохор.

Таблиця 8 – Середні співвідношення геохор менших рангів у вищих

Ранги геосистем Наногео-хора Мікрогео-хора Мезогео-хора Макрогео-хора Площа Км2
Геотоп 3-10 10-40 >100 >1000 0,1-0,5
Наногеохора - 8-15 200-300 >1000 0,3-1
Мікрогеохора   - 40-100 200-500 5-10
Мезогеохора     - 4-10 500-2000
Макрогеохора       - 6000-10000

 

 

ЛЕКЦІЯ №8


Читайте також:

  1. V теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.
  2. Біомаса - Кількість живої речовини на одиниці площі чи об'єму місцеперебування в момент спостереження. Визначається сумою біомаси усіх популяцій, що населяють дану екосистему.
  3. Вартість грошей Число обертів грошової одиниці
  4. Відповідної одиниці запасів
  5. Джерела радіації та одиниці її вимірювання
  6. Джерела радіації та одиниці її вимірювання
  7. Дозиметричні величини та їх одиниці виміру
  8. Дозиметричні одиниці в радіоекології
  9. І лише одиниці – виграють.
  10. Класифікація рослинності. Синтаксономічні одиниці
  11. Конструкторською базою називається сполучення поверхонь, ліній або точок, що визначають положення деталі в складаній одиниці або виробі.
  12. Логарифмічні одиниці згасання.

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Грунтові води | Структуроформуючі відношення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.