Електрична активність мозку і особливості психічної діяльності людини.

План.

Тема 8. Фізіологічні основи психічної діяльності людини.

Модуль 2. Фізіологія ВНД.

1. Електрична активність мозку і особливості психічної діяльності людини.

2. Методичні підходи до вивчення нейрофізіологічних механізмів психічної

діяльності людини.

3. Функціональна асиметрія головного мозку людини.

Як психічні, так і нейрофізіологічні процеси є функцією мозку, його відображувальною діяльністю. Проте рівень психічних процесів виявляється як більш високий і якісно відмінний від нейрофізіологічного. Отже, виникнення питання про нейрофізіологічні механізми психічної діяльності слід розуміти не як пояснення психічних процесів з нейрофізіологічної точки зору, а як пошуки тієї нейрофізіологічної системи, на основі якої виникають ті або інші психічні, акти і яка у принципі не вичерпує механізму психічної діяльності.

Існує немало даних щодо індивідуальних особливостей ЕЕГ, які деякі дослідники прагнуть пояснити і пов'язати з особливостями психічної діяльності людини. Так, А. Ремонд і Н. Лезевр (1957) досліджували співвідношення між структурою ЕЕГ і розумовою діяльністю людини. Психологічне дослідження проводилося по тестах. Отримані дані дозволили розділити всіх випробовуваних на 3 групи:

1. У випробовуваних I групи (19% загальної кількості) альфа-ритм був повільний, з частотою 8...9 Гц, мав високий індекс, слабо змінювався при аферентних подразненнях. Випробовувані звичайно реагували поволі, але відрізнялися стабільними результатами при дослідженнях за психологічними тестами.

2. У випробовуваних II групи (49%) частота альфа-ритму складала 9...11 Гц, переважно в задніх відділах мозку; цей ритм значно змінювався при аферентних подразненнях. У випробовуваних цієї групи виявилися найкращі результати при дослідженні за психологічними тестами, всі вони були добре емоційно адаптовані.

3. У випробовуваних III групи (32%) малюнок ЕЕГ був складним, поліритмічним, з тенденцією до десинхронізації, спостерігалися чіткі реакції на аферентні подразнення; альфа-ритм недостатньо регулярний або його зовсім не було, тета- і бета-активності були посилені. Ці випробовувані дали погані результати при дослідженні за психологічними тестами, були повільні в діях, емоційно нестабільні. В 1960 р. голландські дослідники Дж. Де Ланге, В. Ван Льовен і П. Верре, зіставивши результати психологічних тестів і характер ЕЕГ, розділили випробовуваних на 4 групи.

До групи А вони віднесли осіб з моноритмічною альфа-активністю, психологічно вони характеризувалися як «упевнені в собі, з відсутністю напруженості і тривоги».

Випробовувані групи Б мали поліритмічну альфа-активність з домінуванням частот 10,5..12,0 Гц і з психологічної сторони характеризувалися «інтенсивністю напруженості і тривогою».

У випробовуваних групи В відзначено наявність значної кількості тета- і бета-хвиль, поліритмічність альфа-активності з домінуючою частотою 9...10 Гц. Для них була характерна «незначна напруженість і слабка упевненість в собі».

Випробовувані групи Г по одних показниках наближалися до групи А, а по інших — до групи Б.

Деякі дослідники зв'язують наявність на ЕЕГ сповільненого альфа-ритму і тета-хвиль з великими здібностями до вирішення складних задач. Для пояснення цього факту використовується уявлення про те, що в центральній нервовій системі відбуваються процеси «виборчої інактивації», що обмежують іррадіацію процесу збудження і сприяють цим полегшенню виконання конкретних поведінкових актів. При цьому вважається, що саме альфа-ритм є регулятором такого виборчого «зворотного гальмування».

У людини стан, при якому добре виражений альфа-ритм, Д. Ліндслі (1952) охарактеризував як стан, сприятливий для виникнення різного роду «вільних асоціацій», для спокійного роздуму. При посиленні більш повільних коливань у зв'язку з переходом в дрімотний стан відбувається утруднення розумової діяльності, спостерігається ослаблення і розрив логічних побудов, спутаність думок, неадекватне сприйняття дійсності.

Таким чином, експериментальні дані показують, що дійсно існують особливості ЕЕГ, пов'язані з особливостями розумової діяльності людини. На жаль, в цих дослідженнях не робилися спроби визначення типу вищої нервової діяльності випробовуваних.

Дослідження І. П. Павлова і клінічні спостереження свідчать про те, що у людей, окрім звичайних чотирьох типів нервової діяльності, спільних для тварин і людини, існують також спеціально людські типи вищої нервової діяльності: художній, розумовий і середній.

Художній тип характеризується тим, що у таких людей дещо посилена діяльність першої сигнальної системи порівняно з роботою другої сигнальної системи. Люди цього типу в процесі мислення широко користуються чуттєвими образами навколишньої дійсності. За словами І. П. Павлова, вони охоплюють дійсність вцілому, не розділяючи її на частини.

Розумовий тип характеризується переважанням другої сигнальної системи над першою, наявністю чіткого словесного мислення, різко вираженою здібністю до абстрагування від дійсності, заснованої на прагненні

аналізувати, розділяти дійсність на частини, а потім сполучати ці частини в єдине ціле.

Середній тип характеризується врівноваженістю функціонування двох сигнальних систем дійсності. До цього типу відноситься більшість людей.

Електрична активність мозку виникає у внутрішньоутробному періоді. Так, у 8-місячного плоду реєструються нерегулярні повільні дельта-хвилі. Після народження і протягом перших декількох місяців постнатального життя ЕЕГ продовжує характеризуватися нерегулярним дельта-ритмом, і чим більш пасивні діти, тим сильніше виражено цей дельта-ритм. Проте навіть в перші дні після народження існує помітна відмінність між ЕЕГ сну і безсонного стану.

Мал. 1. Вікові особливості альфа-ритму ЕЕГ людини:

1 — дитина 6 міс; 2 — дитина 2,5 роки; 3 — дівчинка 10 років;

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гальмування умовних рефлексів.	\|	Методичні підходи до вивчення нейрофізіологічних механізмів психічної діяльності людини.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.