Гуманістична психологія

Спинимось на порiвняльнiй характеристицi теоретичних передумов АСПН iз груповою психотерапiую американця К. Роджерса , центрованою на клiєнтi.

Цей учений присвятив 35 рокiв iндивiдуальнiй терапiї й лише згодом переконався в надзвичайних перевагах впливу групи на суб'єкта. Нас цiкавлять теоретичнi позицiє Карла Роджерса не лише як представника гуманiстичної теорiє, а й як дослiдника, котрий утiлював груповi методи вдосконалення особистостi в практику школи, оскiльки навчально-виховним закладам украй необхiдною була бiльша свобода.

Приймаючи всю гуманiстичну спрямованiсть групової роботи, яку обгрунтував К. Роджерс, усе ж не можемо погодитися з його позицiую "неуправлiння групою". Тут може бути два пiдходи:

а) визначення своєї позицiє в групi як вiдсутностi формальної структурованостi групового процесу, як рiвностi позицiй керiвника й членiв групи, як абсолютизацiє спонтанностi й невимушеностi поведiнки в груповiй динамiцi й т. п.;

б) забезпечення латентного рiвня iндивiдуально-особистiсних i групових змiн, якi передбачають невидиме управлiння динамiкою всiх процесiв у групi.

Саме другий варiант перебуває в центрi уваги спецiалiста-груповика в спрямуваннi процесiв АСПН. Адже хто прийшов навчатися, той заiнтересований у результатах, а не прагне лише побути в ситуативно приємнiй атмосферi роджерiанiвського гатунку. Тому в групi АСПН емпатiя не виступає головним механiзмом психокорекцiї, бо вона (як ми переконанi) входить до числа необхiдних умов створення сприятливої для навчання атмосфери в групi. Цi останнi, за нашим переконанням, пов’язанi з об'єктивуванням семантичних характеристик несвiдомого його логiки, яка зумовлює базовi форми психологiчних захистiв". Емпатiя ж (керiвника з клiєнтом) здатна лише знизити ситуативнi захисти (опори), проте не в змозi виступити iнструментом проникнення в несвiдоме з його амбiвалентнiстю, суперечнiстю й запрограмованiстю дитинством. Бiльше того, якшо врахувати специфiку "психологiчних захистiв" з їхнiми побiчними емоцiйними ефектами (якi нерiдко є викривленими), то емпатiя без проробки проблеми на когнiтивному рiвнi може хибно закрiпити суб'єкта в його iнфантильних емоцiйних реакцiях, якi здебiльшого слугують рентним настановленням. Потрiбно врахувати також тенденцiї вампiризму, якi в разi абсолютизацiї механiзму емпатiї вiдкоригувати буде дуже важко.

У групi АСПН емпатiя йде в парi з прийняттям особистостi iншого (й самого себе) таким, яким вiн у. А шлях до цього пролягає через розвиток розумiння себе й iншого. Тому емпатiя не лише сприяє навчанню, а й сама розвиваються разом з iнтеграцiєю.

Контрольні питання:

1. Функціонально-структурні особливості цілісного феномену психіки (Модель нутрішньої динаміки психіки)

2. Теоретичні моделі психокорекційної практики

3. На чому робиться акцент при психоаналітичній моделі психокорекційної практики

4. Феноменологічний підхід до психокорекції

5. Активне соціально-психологічне навчання та його теоретико-методологічне підґрунтя

6. Онтопсихологія

7. Інтегральний психоаналіз (аналітична трилогія)

8. Теорія психосинтезу

9. Трансперсональна психологія

10. Гуманістична психологія

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Трансперсональна психологія	\|	Особливості процесуальної діагностики в групі АСПН

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.