Індивід і група: з чим і для чого людина приходить у групу

Кожна людина приходить в групу, несучи з собою певний багаж. Цей багаж вирізняє її з-поміж інших членів групи і впливає на процес адаптації до групи та систему взаємин, яка в неї врешті-решт складеться.

До переліку особливостей людини,з якими вона входить до групи, Берн відносить:

1) біологічні потреби

Нестача нормальних людських контактів (насамперед тактильних) у дитинстві викликає, прямо чи опосередковано, фізичний та психологічний розпад особистості. Відомо, що депривація біологічних потреб у ранньому віці призводить до дефіцитів у дорослому житті (мовленнєвих, мисленнєви і т.д.). Маленька дитина відчуває сильну потребу у тактильному контакті, прогладжуваннях, а доросла людина сприймає символічні аналоги таких «погладжувань». Людині необхідно принаймні деякий час перебувати у товаристві інших, щоб підтримувати стан бадьорості. Однією з причин, що спонукає людей об’єднуватися в групи, є страх самотності (або втрати соціальних стимулів). Тому люди погоджуються від частини своїх індивідуальних схильностей заради групової згуртованості.

2) психологічні потреби

Люди не спроможні впродовж тривалого часу зовсім нічого не робити. У періоди тривалої бездіяльності вони починають переживати так званий «структурний голод».Мало хто дійсно спроможний самостійно «перезаряджати власні батарейки», зберігати стійкість духу та конструктивне налаштування, перебуваючи у комунікативному вакуумі. Більшості людей необхідна допомога ззовні. Саме тому люди гуртуються. І в групах лідер структурує не тільки власний час, але і час членів групи. Він несе відповідальність за те, щоб члени групи перебували в тонусі. А для цього слід забезпечувати зайнятість членів групи якоюсь спільною діяльністю.

3) наміри

Метою соціальних контактів людини є досягнення інтимності – такої ситуації, стану взаємодії, коли можливе довірливе спілкування, без масок. Це прагнення визначає найбільш напружені та важливі операції в групових процесах. Досягнення інтимності зазнає труднощів, пов’язаних із самообмеженням заради згуртованості групи, маскуванням і страхом інтимності, а також з індивідуальними відмінностями у розумінні суті інтимності.

4) зразки старань

Формуються на основі індивідуального сценарію життя людини, в якому «прописані» ролі тих, хто буде допущений до участі у цій «п’єсі». Добір людей, з якими гравець бажає познайомитись ближче, відбувається згідно з параметрами, встановленими для їх ролей у сценарії життя гравця.

5) минулий досвід

6) здібності до пристосування

Ось тут ми підійшли безпосередньо до проблеми адаптації.

Здатність до пристосування – властивість Его-стану Дорослого. Здатність до пристосування залежить від ретельності і точності оцінки людиною ситуації, в якій вона перебуває. Є люди, які насамперед виважено аналізують й оцінюють навколишню дійсність та інших людей перш ніж почати діяти. Вони тактовні, дипломатичні, далекоглядні і терплячі у своїх діях і при цьому не відступають від досягнення своєї мети.

Малоадаптивна людина, натомість, просувається вперед наосліп. Вона використовує негнучкі моделі пристосування, які можуть виявитися ефективними, а можуть принести абсолютно протилежний результат тому, який передбачався сценарієм.

Пристосування, в основному, завдання Дорослого, який може залишити в цілісності свій сценарій, змінивши своє уявлення про групу (імаго) з попереднього на реальний, такий, що відповідає дійсності, а не фантазіям особи про групу. Гнучкість – це властивість Его-стану Дитини, яка здатна змінити свій сценарій у відповідності з новими можливостями, які надає група. Гнучкість залежить від спроможності і готовності індивіда видозмінювати елементи свого сценарію або навіть жертвувати ними, створювати нові види цілей чи способів їх досягнення, якщо попередні не можуть бути задоволені.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПЛАН – КОНСПЕКТ	\|	Пристосування та гнучкість як складові адаптації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.