Валютні ринки, їх види та структура.

Рис. 1. Класифікація конвертованості валюти

Таблиця 2

Класифікатор іноземних валют [1, с. 102]

Найменування валюти	Код валюти
цифровий	літерний
1. Вільно конвертована валюта (1-ша група)
Австралійські долари		AUD
Австрійські шилінги		ATS
Англійські фунти стерлінгів		GBP
Бельгійські франки		BEF
Люксембурзькі франки		LUF
Німецькі марки		DEM
Голландські гульдени		HLG
Грецькі драхми		GRD
Датські крони		DKK
Ірландські фунти		ІЕР
Іспанські песети		ESP
Італійські ліри		ITL
Канадські долари		CAD
Норвезькі крони		NOK
Долари США		USD
Фінські марки		FIМ
Португальські ескудо		РТЕ
Французькі франки		FRF
Шведські крони		SEK
Швейцарські франки		CHF
Японські єни		JPY
Ісландські крони		ISK
ЄВРО		EUR
СДР		SDR
Найменування валюти	Код валюти
цифровий	літерний
2. Валюти з обмеженою конвертованістю (2-га група)
Франки КФА (франк Африканського фінансового товариства)		XDF
Чилійські песо		CLP
Китайські юані		CNY
Чеські крони		CZY
Словацькі крони		SKK
Словенські толари		SIT
Хорватські куни		HRD
Єгипетські фунти		EGP
Гонконгські долари		HKD
Сінгапурські долари		SGD
Угорські форинти		HGF
Індійські рупії		INR
Ізраїльські шекелі		ILS
Південної Кореї вони		KRW
Польські злоті		PLZ
Румунські леї		ROL
Саудівської Аравії ріали		SAR
Тайванські долари		TWD
Турецькі ліри		TRL
Кувейтські динари		KWD
Новозеландські долари		NZD
Мальтійські ліри		МТР
Азербайджанський манат		AZM
Білоруський рубль		BYR
Вірменський драм		WDR

Закінчення табл. 2

Найменування валюти	Код валюти
цифровий	літерний
Узбецький сум		USM
Киргизький сом		KGS
Таджицький рубль		TYR
Туркменський манат		ТММ
Російський рубль		RUR
Естонські крони		ЕЕК
Латвійські лати		LVL
Литовські літи		LTL
Казахські тенге		KZT
Молдавські леї		MDL
Грузинський ларі		GEL
3. Неконвертовані валюти (3-тя група)
Неконвертованими на території України визначаються всі валюти, які не віднесено до першої та другої груп

Регламентацією діяльності національних органів управління та регулювання валютних відносин країни займаються: центральний банк, Міністерство економіки, Міністерство фінансів; у деяких країнах — органи валютного контролю.

Міждержавне валютне регулювання здійснює МВФ (1944 р.), а в Європейській валютній системі — Європейський фонд валютного співробітництва (1973—1993 рр.), замінений Європейським валютним інститутом (1994—1998 рр.), а з 1 червня 1998 р. — Європейським центральним банком.

Одним із найсуттєвіших елементів міжнародних валютних відносин є світовий валютний ринок. Валютний ринок — це: і) підсистема валютних відносин у процесі операцій купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах; 2) інституціо-нальний. механізм (сукупність установ і організацій — банки, валютні біржі, інші фінансові інститути), що забезпечують функціонування валютних ринкових механізмів.

Валютний ринок як економічна категорія — це система стійких економічних та організаційних відносин, пов'язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют та платіжних документів в іноземних валютах. На валютному ринку здійснюється широке коло операцій щодо зовнішньоторговельних розрахунків, туризму, міграції капіталів, робочої сили тощо, які передбачають використання іноземної валюти покупцями, продавцями, посередниками, банківськими установами та фірмами. Існує чотири групи суб'єктів валютного ринку: • державні установи, основне місце серед яких займають центральні банки та казначейства окремих країн; • юридичні та фізичні особи, зайняті у різноманітних сферах зовнішньоекономічної діяльності;• комерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування овнішніх зв'язків, особливо брокерські контори; • валютні біржі та валютні відділи товарних та фондових бірж. Основні суб'єкти валютного ринку — великі транснаціональні банки.З практичної точки зору під валютним ринком розуміють офіційні фінансові центри, в яких зосереджено здійснення валютних операцій. Найбільшими міжнародними валютними ринками, представленими сукупністю банків, бірж і фінансових компаній, є ринки Лондона, Нью-Йорка, Токіо, Франк -фурта-на-Майні, Парижа, Сінгапура, Цюриха, Гонконга.

Головними функціями валютного ринку є:• реалізація валютної політики держави, спрямованої на забезпечення регулювання національної економіки та розширення зовнішньоекономічних зв'язків;• сприяння поглибленню міжнародного розподілу праці та міжнародної торгівлі;• визначення і формування попиту та пропозиції на іноземні валюти;• своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;• регулювання валютних курсів;• хеджування валютних ризиків;• диверсифікація валютних резервів;• одержання прибутку від операцій з валютою та валютними цінностями тощо.

Залежно від обсягу і характеру валютних операцій, кількості використовуваних валют, рівня нормативно-правового регулювання валютні ринки поділяються на міжнародні, регіональні та національні (місцеві).

Міжнародні валютні ринки обслуговують рух грошових потоків, опосередковуючи міжнародний обмін товарами, послугами, рух капіталів. У результаті тривалої конкуренції сформувалися світові центри, де зосередилися найбільші банки і біржі, спеціалізовані кредитно-фінансові інституції. Міжнародні валютні ринки розташовані у світових фінансових центрах — у Західній Європі, США, на Далекому та Близькому Сході, в Південно-Східній Азії. Найбільшими є валютні ринки в Лондоні, Нью-Йорку, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху, Токіо, Сінгапурі. На цих валютних ринках банки проводять операції з ключовими валютами, які широко використовуються у світовому платіжному обігу.

Поряд із світовими центрами валютної торгівлі діють регіональні валютні ринки, наприклад у рамках європейської валютної системи, що виникла на основі регіональної економічної інтеграції країн Західної Європи.

Національний (місцевий) валютний ринок — це ринок однієї держави. Під ним розуміється сукупність операцій, здійснюваних банками, що розташовані на території даної країни. Це, по-перше, операції банків з валютного обслуговування своїх клієнтів (компаній, приватних осіб, банків, що не спеціалізуються на проведенні міжнародних валютних операцій), а, по-друге, власні валютні операції уповноважених банків. У країнах з обмежувальним валютним законодавством офіційний валютний ринок звичайно доповнюється "чорним" (неофіційним ринком) і "сірим" ринком (на якому банки проводять операції з неконвертованими валютами).

Національні (місцеві) валютні ринки забезпечують рух грошових потоків усередині країни й обслуговують зв'язок зі світовими валютними центрами. Характер залучення національних ринків у операції міжнародного валютного ринку залежить від ступеня інтегрованості економіки країни у світове господарство, від стану її валютно-кредитної системи й системи оподаткування, рівня валютного контролю і валютного регулювання (ступеня свободи дій нерезидентів на національному валютному і фондовому ринках), стабільності політичної системи країни і, нарешті, від зручності її географічного розташування.

На регіональних та національних валютних ринках здійснюються операції з певними конвертованими валютами (сінгапурський долар, Саудівський ріал, кувейтський динар тощо.) Котирування валют, які використовуються для валютних операцій у регіоні, відносно регулярно проводиться регіональними банками, а валют місцевого значення — банками, для яких ця валюта є національною й активно застосовується в угодах з місцевими клієнтами.

Слід зазначити, що з розвитком технологій поділ валютних ринків на міжнародні, регіональні та місцеві набирає доволі умовного характеру, оскільки на всіх цих ринках можуть проводитись операції з валютами, які широко використовуються для міжнародних розрахунків. Фактично валютний ринок набув відносної організаційної цілісності у глобальному масштабі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Найважливішою якісною характеристикою валюти є ступінь її конвертування.	\|	Організовані та неорганізовані валютні ринки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.