Роль інформації у наукових дослідженнях

Тема 5

Системний підхід в наукових дослідженнях та оформлення їх результатів

3 позицій системного підходу можна розглядати будь-яку сферу. Орієнтація на системний підхід у дослідженні (структура, взаємозв’язки елементів та явищ, їх супідрядність, ієрархія, функціонування, цілісність розвитку, динаміка системи, сутність та особливості, чинники та умови) виправдана тоді, коли ставиться завдання дослідити сутність явища, процесу.

У системному дослідженні об’єкт, що аналізується, розглядається як певна множина елементів, взаємозв'язок яких зумовлює цілісні властивості цієї множини. Основний акцент повинен робитися на виявлення різноманітності зв'язків і відношень, що мають місце як усередині досліджуваного об'єкта, так і у його взаємодії із зовнішнім середовищем. Властивості об'єкта як цілісної системи визначаються не тільки і не стільки сумарними властивостями його окремих елементів чи підсистем, скільки специфікою його структури особливими системотворчими та інтегративними зв'язками досліджуваного об’єкта.

Усвідомлення всеосяжності інформації в природі та суспільних явищах стало об’єктивним чинником виникнення нового фундаментального методу наукового пізнання - інформаційного підкоду, який дає змогу дослідити об’єкти, процеси та явища з інформаційного погляду, виявити нові якості, важливі для розуміння їх сутності та можливих напрямів розвитку на основі знання загальних властивостей та закономірностей інформаційних процесів.

Інформаційний підхід тісно пов'язаний із системним, що дає змогу уявити сучасний світ як складну глобальну багаторівневу інформаційну систему, яку утворюють три взаємопов’язані системи нижчого рівня: система "Природа", система "Людина" і система "Суспільство". Кожна з цих підсистем є, по суті, інформаційною. Інформаційна система "Людина" посідає центральне місце в інформаційній моделі сучасного світу, оскільки саме через неї здійснюється взаємодія інформаційних систем "Природа" і "Суспільство". Це зумовлено двоїстою сутністю людини, яка одночасно є природним і соціальним організмом. Це створює методологічну базу для дослідження проблем людини і суспільства як цілісних багаторівневих, багатофункціональних інформаційних систем.

Для вчених, науковців інформаційна діяльність е невід’ємною складовою творчого процесу, одним із важливих обов’язкових елементів наукового дослідження, одним із основних засобів досягнення мети і завдань наукового дослідження, забезпечення достовірності його наукових положень, висновків і рекомендацій.

Інформація – сукупність повідомлень, яка визначає міру знань про ті чи інші явища, факти, події та їх взаємозв’язок.

Цінність інформації визначається економічним ефектом, який досягається від її використання. Практичне завдання, що стоїть перед науковцем, визначає характер та обсяг необхідної інформації і вимагає відмовитись від такої інформації, що немає прямого відношення до об’єкта дослідження. У такий спосіб забезпечується достатність або повнота інформаційної бази дослідження.

Організування і проведення досліджень значною мірою залежить від складу, змісту й характеру залучених джерел, які у свою чергу визначаються метою і практичним призначенням розробок. Наприклад, економічні дослідження потребують багатоаспектної інформації, яку можна класифікувати так: теорії і концепції ринкової економіки; законодавчі акти; нормативні матеріали; звітні та статистичні матеріали; матеріали анкетного спостереження й особистих спостережень; програмні облікові, статистичні матеріали; матеріали конференцій, симпозіумів, нарад, наукові документи, тощо.

Вихідними джерелами наукової інформації служать документи, в яких зафіксована вище наведена інформація. Серед множини документів центральне місце посідають літературні джерела, матеріали практики, результати наукових досліджень.

Науковий документ – це різновид матеріального носія із закріпленою за цим науковою інформацією, що характеризується певною логічною завершеністю і призначена для її передачі у часі і просторі та використовується у суспільній практиці.

Сукупність наукових документів складає науково-технічну літературу, тобто матеріальну форму існування науки. Носіями інформації можуть бути різні наукові документи:

- книжки (монографії, підручники, навчальні посібники);

- періодичні видання (журнали, бюлетні, праці інститутів, наукові збірники);

- нормативні документи (стандарти, нормативи витрат, технічні умови, інструкції, тощо);

- каталоги і прейскуранти;

- звіти про науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи;

- інформаційн видання (збірники науково-технічної інформації, аналітичні огляди, інформаційні листки, реферати, реферативні обзори, бібліографічні покажчики).

Наукові документи та наукову інформацію, що в них міститься, прийнято поділяти на первинну і вторинну.

До первинних належать наукові документи, що містять безпосередні результати науково-дослідних або експериментально-конструкторських робіт (статті, дисертації, брошури, монографії, книжки). Ці документи можуть бути надруковані та неопубліковані. Непублікуються: науково-технічні звіти, інформаційні картки, дисертації, депоновані рукописи, препринти.

До вторинних наукових документів належать ті, що є результатом аналітико-синтетичної і логічної переробки первинної наукової інформації: інформаційні видання, каталоги, картотеки, бібліографічні видання, довідкова література.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методи планування наукового дослідження	\|	Структура та призначення наукових документів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.