Михайло Сергійович Грушевський

Українські партії різних політичних напрямків об'єдналися навколо національної ідеї побудови Української держави.

Надання національним меншинам рівних політичних прав.

Її «соціалістична» програма обмежувалася вимогою розвитку кооперації, а «федералізм» передбачав не автономію України в складі федеративної Росії, а лише «вільні» міжрегіональні зв'язки».

Лідерами партіїбули С. Єфремов, А. Шковський, Д. Дорошенко.

Партія була нечисленною, але досить впливовою,оскільки об'єднувала у своїх лавах більшість представників національно орієнтованої культурної й економічної еліти України.

Основними напрямками своєї політичної програми Центральна Рада проголосила:

1. боротьбу за національно-територіальну автономію із 9 українських губерній і етнічних земель;

2. підготовку до виборів до Установчих зборів із метою вирішення питання про автономію України в складі Російської республіки;

3. співробітництво з Тимчасовим урядом;

Одночасно з утворенням Центральної Ради і масових організацій на місцях - Просвіт, Селянської спілки, національних клубів і рад військових, студентських, жіночих та інших організацій - відбувалася консолідація українських сил.

Улітку 1917 р. пройшли українські станові з'їзди - селянський і робітничий, на яких були представлені національно налаштовані представники цих суспільних верств.

Делегати цих з'їздів увійшли до складу Центральної Ради (після цього склад Ради перевищив 800 чоловік).

Підтримали Центральну Раду також І іII Всеукраїнські військові з'їзди, делегати яких заявили, що виступають від імені «2 млн. організованих українських солдатів і офіцерів» фронту і тилу.

Таким чином, у період весни і літа 1917 р. зріс авторитет Центральної Ради серед широких верств українського населення.

Михайло Сергійович Грушевський (1866-1934 рр.) був одним із провідних діячів Української революції 1917-1920 рр.

Він народився 29 вересня 1866 р. у Холмі в сім'ї вчителя гімназії

У 1880 р. вступив у Тифліську гімназію, захоплювався українською історією і літературою.

У 1886-1890 рр., будучи студентом Київського університету, вступив до Київської української громади.

По закінченні історико-філологічного факультету Київського університету захистив магістерську дисертацію «Барське староство».

У 1894 р. очолив кафедру всесвітньої історії Львівського університету, де почав читати історію України.

З 1897 р. - голова Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка. Наполягав на єдності всіх періодів історії України, а головною силою історії вважав народ.

Написав багатотомну «Історію України - Руси».Дружив з І. Франком.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лідерами партії були В. Винниченко, І. Мазепа, С. Петлюра, М. Порш.	\|	Скликання Всеукраїнських Установчих Зборів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.