МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
М’ясна продуктивність ВРХ.Переробка молока До переробки молока відносять: сепарування, виготовлення масла і кисломолочних продуктів (кисле молоко, ацидофільне молоко, ацидофілія, кефір, ряжанка, сметана, сир кисломолочний тощо). 1. Сепарування — це процес розділення молока на вершки і молочні відвійки. Його здійснюють за допомогою сепаратора, основним органом якого є барабан. Вершки виготовляють для споживання в натуральному вигляді 35 %-, 20 %- і 10 %-ної жирності, а також для виробництва сметани та масла. З метою доведення вершків до заданої жирності (нормалізація) проводять змішування жирних із вершками меншої жирності, молоком або молочними відвійками. Молочні відвійки використовують для приготування нежирного сиру і годівлі молодняку сільськогосподарських тварин. 2. Виготовлення масла ♣ Вершкове масло виготовляють збиванням вершків у маслови-готовлювачах і перетворенням високожирних вершків, які одержують дворазовим сепаруванням молока. 3. Виготовлення кисломолочних продуктів. До основних операцій по виготовленню кисломолочних продуктів належать: відбір молока, нормалізація, пастеризація, охолодження пастеризованого молока, заквашування, сквашування, охолодження, розфасування, зберігання й транспортування готової продукції. Для заквашування використовують: кефіру — кефірні грибки, ряжанки — термофільні раси стрептококів, сметани — молочнокислі стрептококи. Сир молочнокислий виробляють жирний (18 %), напівжирний (9 %) і нежирний. Традиційну технологію виготовлення сиру складають: нагрівання й очищення молока, нормалізація, пастеризація, охолодження, заквашування, сквашування, розрізання згустку на стовпчики, підігрівання маси, складання у бозові чи лавсанові мішки для стікання сироватки, перекладання мішків у пресвізки, охолодження, складання у діжки, пресування, зберігання у діжках при температурі 0-1 °С. Серед твердих сирів найпоширеніші голландський, швейцарський, костромський, ярославський, російський, український, латвійський та ін. Загальна технологія їх виробництва така: приймання і сортування молока, очищення, охолодження до 5 °С, зсідання молока, обробка згустку й сирної маси, пресування, соління та розрізання, обробка, зберігання, упакування і транспортування.
Яловичину одержують після забою великої рогатої худоби всіх порід, що різниться за рівнем м’ясної продуктивності і якістю м’яса. Яловичина має високі харчові якості і характеризується кращим співвідношенням білка та жиру (1 : 0,8 -1), ніж м'ясо інших сільськогосподарських тварин, а також містить менше холестерину, ніж свинина й баранина. Висока поживність м'яса великої рогатої худоби зумовлена вмістом у його складі найважливіших амінокислот (аргінін, лізин, гістидин, тирозин, триптофан, цистин), жирних кислот, вітамінів, мінеральних, екстрактивних та інших речовин. Перетравність і засвоюваність яловичини досягає 95 %. Залежно від вгодованості тварин енергетична цінність 1 кг м'яса великої рогатої худоби коливається від 5 до 12,6 МДж (1200 - 3000 ккал). М'ясо великої рогатої худоби розділяють на: - яловичину — одержану від дорослої худоби та молодняку старше 3-місячного віку; - телятину — до 3-місячного віку. До його складу входять м'язова, жирова, кісткова і сполучна тканини. Серед них найцінніша — м'язова, оскільки містить повноцінні білки. До сполучної входять в основному неповноцінні білки, а жирова визначає енергетичність і смакові якості м'яса. Надлишок жиру в м'ясі знижує засвоєння поживних речовин і погіршує його смакові якості, а нестача спричинює його жорсткість. В організмі людини найкраще засвоюється м'ясо, в сухій речовині якого міститься однакова кількість білків та жирів. Прижиттєву м'ясну продуктивність великої рогатої худоби визначають: - живою масою; - вгодованістю; - скоро спілістю; - оплатою корму. При забої тварин показники м'ясної продуктивності такі: -забійна маса; - забійний вихід; - склад туші за відрубами; - співвідношення м'язової, жирової, кісткової та сполучної тканин, хімічний склад, калорійність і смакові якості. Забійна маса – це маса туші без шкіри, голови, нутрощів і кінцівок по зап'ястковий і скакальний суглоби. Забійний вихід — відношення забійної маси до передзабійної живої маси, виражене у відсотках. Цей показник залежить від напряму продуктивності великої рогатої худоби та її вгодованості. У тварин м'ясних порід забійний вихід становить 60 - 72 %, комбінованого напряму продуктивності — 50 — 60 та молочного — 45 — 50 %. Залежно від породи, віку й вгодованості тварин у туші великої рогатої худоби міститься: м'язової тканини 52 - 68 %, жиру — 3,5 - 23, кісток — 15,1 - 21,6, сполучної тканини — 9,6 - 14,3 %. Залежить м’ясна продуктивність і якість яловичини, її поживна цінність від: – умов вирощування; – особливостей відгодівлі; – віку та статі забійної тварини; – вгодованості; – породи; – умов транспортування; – перед забійного витримування. ▲ Із віком тварин відбуваються значні зміни у співвідношенні та хімічному складі м'яса. Всі тканини збільшуються в абсолютній масі, зростає вихід м'язів та жиру, зменшується у 1,5 — 2 рази вихід кісток і кількість води в м'ясі. Краще за якістю м'ясо одержують від молодих тварин до 2-річного віку, які досягають живої маси 400 — 450 кг. Від вибракуваних дорослих тварин одержують м'ясо гіршої якості. ▲ Впливає на м’ясну продуктивність і стать худоби. Так, практика вирощування не кастрованих бичків показала, що вони ростуть значно інтенсивніше від кастрованих до 15 – 18-місячного віку і перевершують їх за живою масою на 10 – 12 %, а теличок на 15 – 20%. ▪ М’ясо бичків пісне, містить більше білка і має високу волого утримуючу здатність, що важливо в технології приготування ковбасних виробів. ▪ М’ясо теличок дрібно волокнисте, ніжне, смачне, але на їх вирощування затрати більші, ніж кастратів. ▪ Від вибракуваних корів одержують достатньо ніжне м’ясо віком до 5 – 6 років, а м’ясо старих корів жорстке з малим вмістом жиру і води. В оцінці м’яса велике значення мають органолептичні показники: - ніжність; - соковитість; - смак; - колір.
До основних показників м’ясної продуктивності ВРХ: - живу й забійну масу; - забійний вихід; - середньодобові прирости - та якість м’яса. Живу масу худоби визначають зважуванням, яке проводять вранці до годівлі. Для одержання точніших показників приросту маси тварин зважують два дні підряд і виводять середню величину. Телят зважують після народження, а молодняк у 6, 12, 18 і 24 міс, а також при постановці на відгодівлю чи нагул і після їх завершення. Для визначення інтенсивності відгодівлі раз у місяць проводять контрольне зважування. ■ За абсолютним приростом і кількістю днів певного періоду розраховують середньодобовий приріст, який є важливим показником м'ясної продуктивності тварин. ■ Вирощених тварин на м'ясо зважують перед відправленням на м'ясопереробні підприємства, перед забоєм після 24-годинної голодної витримки, а після забою проводять облік одержаної маси туші. Якість м'яса визначають за кількістю жиру і результатом хімічного аналізу. Шляхи збільшення виробництва яловичини: 1. Збільшення поголів’я м’ясної худоби; 2. Удосконалення існуючих та створення нових порід; 3. Повноцінна годівля; 4. Досягнення передзабійної маси у більш ранньому віці; 5. Промислове схрещування (у молочному і м’ясному скотарстві доцільно проводити схрещування низькопродуктивних корів із плідниками м’ясних порід, а одержаний від них приплід вирощувати на м’ясо; 6. Інтенсифікація відтворення (одержувати від 100 корів 100 телят, а в реальних умовах цей показник становить 85 – 90 телят). Читайте також:
|
||||||||
|