Культура Давнього Риму.

Особливості культури Давньої Греції

Культура Давньої Греції відрізнялася глибоко світським характером і була орієнтована на вільну громадянську особистість. Найбільшим досягненням егейської культури було створення писемності - так званого складового листа.

Стародавня Греція і її культура займають особливе місце у світовій історії. У високій оцінці античної цивілізації сходяться мислителі різних епох і напрямків. Загальновідоме висловлювання одного з основоположників марксизму про те, що без того фундаменту, який був закладений Грецією і Римом, не було б сучасної Європи. А вельми далекий від марксизму французький історик Ернест Ренан назвав цивілізацію давньої Еллади "грецьким дивом". Найвищі оцінки грецької культури не є перебільшенням.
Дві з половиною тисячі років відділяють нас від розквіту античності. Все в світі з тих пір невпізнанно змінилося. Але слава античного мистецтва виявилася вічною. І покоління за поколінням намагаються розгадати таємницю цього мистецтва, його гармонію і нев'янучу життя.

Серед європейських столиць Рим - якщо не сама славнозвісна, то, у всякому разі, сама давня. Колись саме слово Рим означало не тільки назва міста, але і велич, славу, могутність і пишність, багатство і культуру. "Всі дороги ведуть у Рим" - говорить приказка, бо з усього світу рвалися туди купці і шукачі пригод. Поступово Рим перетворювався на зібрання статуй, бюстів, барельєфів, викопаних із землі або створених італійськими майстрами. Всі Академії мистецтв Європи заснували тут філії, посилаючи в Рим своїх кращих учнів для спілкування зі святинями мистецтва. Задовго до того як стати державною столицею Італії, Рим давно вже був столицею живописців, скульпторів та поціновувачів мистецтва.

У той історичний період, коли в Греції розвивалася культура архаїки, в Італії на території майбутньої Римської імперії панували етруски-стародавні племена, що населяли ці землі в I тисячолітті до н. е.. і створили розвинуту цивілізацію, що передувала римській. Саме у етрусків римляни згодом запозичують досвід містобудування, ремісничу техніку і звичай відзначати перемогу тріумфом. Етруски створили і емблему Риму - вовчицю, яка вигодувала, за легендою, близнюків Ромула і Рема - які заснували, за переказами, місто Рим в 753 році до н. е..

У 510-509 роках до н.е. утворюється Римська республіка, але незабаром наступає період імперії. Рим майже безперервно веде переможні загарбницькі війни і перетворюється з невеликого італійського міста в столицю величезної держави.

Ідеологія. Основу світогляду римлян визначав насамперед патріотизм - уявлення про Рим як про вищу цінність, про обов'язок громадянина служити йому не шкодуючи сил і життя. У Римі шанувалися мужність, вірність, гідність, поміркованість в особистому житті, вміння підкорятися залізній дисципліні та закону. Брехня, нечесність, лестощі і т. п. вважалися вадами, властивими рабам.

Якщо грек схилявся перед мистецтвом, філософією, то римлянин створення п'єс, працю скульптора і живописця, виступ на сцені зневажав як рабські заняття. Гідними справами римлянин вважав війну, землеробство і право.

Завоювання Греції. У I столітті до н. е.. Рим завоював елліністичну Грецію. Це зробило переворот в житті Рима. Римляни зіткнулися з культурою, яка перевершувала глибиною і різноманітністю їх власну. "Полонена Греція перемогла своїх некультурних переможців", - скаже Горацій. Римляни почали вивчати грецьку мову, літературу, філософію, купували греків-рабів - для навчання своїх дітей. Багаті родини відправляли своїх синів в грецькі міста слухати лекції прославлених ораторів і філософів. Зростає чисельність римської інтелігенції.

Вся історія відносин між Римом і Грецією з цієї пори являє таємне схиляння римлян перед грецькою культурою, прагнення досягти її досконалості, що доходить часом до явного наслідування.

Культура. Зближення грецької і римської культур стало особливо помітно в період імперії. Однак, асимілюючи грецьке мистецтво, римляни вкладали в нього свій зміст. Для римлян назавжди залишилася недосяжною величава гармонія грецького мистецтва, поетична натхненність його образів. Занадто тверезий, дуже практичний був римлянин, щоб, навіть захоплюючись майстерністю греків, досягти їх пластичної рівноваги і дивовижною узагальненості задуму.

Але це не означало, що римляни були недоучками. Вже в республіканський період в Римі складається самобутнє, оригінальне мистецтво, формується свій метод творчості, головна риса якого - психологічний реалізм і справді римський індивідуалізм.

Римська наука не досягла розмаху грецької, тому що перебувала в залежності від конкретних потреб зростаючої Римської імперії. Математика, географія, природознавство та інші науки у римлян носили прикладний характер. Великою популярністю користувалася астрологія. В основному ж римські вчені осягали і копіювали греків.

Особливе місце в культурі Давнього Риму займали філософія і юриспруденція. Римська філософія розвивалася під визначальним впливом грецької, переймала її науковий апарат, термінологію, основні напрямки. Серед римських філософів найбільшого поширення набули погляди Сенеки, який бачив сенс життя в досягненні абсолютного душевного спокою, подоланні страху перед смертю. Більшу частину своїх зусиль, вважав Сенека, людина повинна присвячувати власному вдосконаленню. Тіт Лукрецій Кар - основоположник скептицизму-відомий тим, що побудував своє вчення на критичній переоцінці сучасних знань.

Велику роль у римській культурі грали література і ораторське мистецтво. Мови, листи, філософські твори, трактати з ораторського мистецтва Цицерона надали великий вплив на сучасників. Але найбільш глибоке враження справляли його публічні виступи в судових процесах, в сенаті, народних зборах. Красномовство було головним засобом суспільної боротьби. Найславетнішими поетами були Вергілій, Горацій, Овідій. Плутарх.

Театральні вистави в Римі влаштовувалися під час свят і носили видовищний розважальний характер. Гладіаторські бої були найулюбленішим видовищем в Стародавньому Римі. До виходу на арену гладіаторів містили в підземних казематах. Оскільки купити здорового гладіатора дешевше, ніж лікувати хворого, поранених добивали в спеціальних камерах. Особливим успіхом користувалися грандіозні видовища, коли на сцені з'являлися загони кінноти, включали виступи рідкісних звірів, циркові вистави.

Архітектура. "Мірою всіх речей" у Римській імперії була не людина, як колись у Греції, а державна влада, і тому в архітектурі цінувалася насамперед грандіозність в поєднанні з пишністю. Пам'ятники зодчества повинні були вселяти повагу, засвідчувати могутність, піднімати гідність влади. У Римі створюються площі (форуми) і храми, тріумфальні арки та іподроми, лазні і театри, мости, дороги, ринки і склади. Якщо в грецькій архітектурі протягом століть відбувалося вдосконалення храмових будівель, то архітектура Риму виключно різноманітна.

Найважливішою спорудою часів Римської імперії був амфітеатр Колізей (I століття).

Скульптура.Поетична атмосфера, колись надихала скульпторів Парфенона, не захоплювала римлянина. Римський скульптор - аж ніяк не поет, він не прагнув перетворити історичний факт в алегоричній образ або надати йому якесь загальне значення. Римлянин тверезо і діловито повідомляв глядачеві про подію і його обставин, місці й обстановці, підкреслюючи достовірність розповіді точним описом одягу, зброї, трофеїв.
Провідний жанр римської скульптури - портрет. У ньому взяли гору властиві римському мистецтву спостережливість, точність і неупередженість характеристик. Прикладом можуть служити скульптурні портрети імператорів Марка Аврелія, Філіппа Араба, Костянтина. У них відбилася морально-психологічна атмосфера сучасної їм епохи.

Християнство. На відміну від Греції, Давній Рим знайшов міцне місце в системі християнських історичних уявлень: християнство зародилося й зміцніло в надрах Римської імперії. Сам Христос, згідно з Євангелієм, був представлений римському прокурору Іудеї Понтію Пилата і був розп'ятий римськими солдатами. Християнство виникло всередині імперії як бунтарська секта. Згодом воно змирилося з державною владою, а потім стало і державною релігією.

Імператор Костянтин відомий тим, що в його правління припинилося переслідування християнства. Сам імператор перед смертю прийняв хрещення. З політичних міркувань Костянтин переніс столицю з Риму до Візантії в 330 році, назвавши місто своїм ім'ям - Константинополь. Так колись велике місто Рим, столиця світу, перетворився всього лише в провінційний центр народжуваної потужної держави Візантії. Завершується історія античного світу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Культура Стародавньої Греції.	\|	Лекція 10

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.