Піднесення Київської держави за Ярослава Мудрого

Усе населення країни було зобов'язано платити податок на користь церкви - «десятину».

Після смерті Володимира його старший син Святополк, який князював у Вишгороді, користуючись відсутністю в Києві інших братів, захопив великий київський стіл.

Він почав жорстоку боротьбу проти братів, наміряючись знищити всіх можливих конкурентів у боротьбі за владу.

Після чотирирічної боротьби за великокнязівський престол загинули сини Володимира Борис, Гліб, Святополк, Святослав.

У 1019 р. Києвом заволодів Ярослав. Однак влада його

над руськими землями була не повною, оскільки вже в 1024 р. він поніс поразку в битві під містом

Лиственом від свого брата, чернігівського князя Мстислава.

Після цього Русь була розділена між двома князями по Дніпру - Правобережжя з центром у Києві управлялося Ярославом, а Лівобережжя з центром у Чернігові — Мстиславом.

Брати спільно вирішували основні державні питання, що торкалися всієї Русі, спільно здійснювали військові походи. Тільки після смерті Мстислава в 1036 р.

Ярослав зміг об'єднати у своїх руках обидва князівства.

При Ярославі (1019-1054 р.) Київська Русь досягла свого найбільшого розквіту. Значну увагу Ярослав приділяв охороні кордонів держави.

Ще в 1030-1031 р. він у союзі з Мстиславом відвоював Червенські землі, забезпечив безпеку південних рубежів Русі, звівши з боку степу укріплену оборонну лінію - багатосоткілометрові вали з укріпленими фортецями.

У1036 р. Ярослав здобув вирішальну перемогу над печенігами, після чого останні змушені були відкочувати за Дунай. їхнє місце в степу зайняли менш войовничі торки.

На честь перемоги над печенігами був побудований собор святої Софії - перлина давньоруської архітектури.

В зовнішньополітичній діяльності Ярослав продовжив лінію Володимира Святославича на зміцнення міжнародного становища Русі, насамперед - у християнській Європі.

Важливе місце при цьому приділялося так званій «сімейній дипломатії», тобто укладенню вигідних союзів і угод шляхом династичних шлюбів.

Сам Ярослав був одружений на доньці шведського короля Інгігерді, його сини Всеволод - на доньці візантійського імператора Костянтина IX Мономаха, Ізяслав - на сестрі польського князя Казимира, Святослав — на онучці німецького імператора Генріха II. Три доньки Ярослава стали дружинами європейських королів: Анна - французького Генріха І, Анастасія -угорського Андрія, а Єлизавета - норвезького Гаральда Сміливого. Така масштабність династичних союзів зробила Ярослава впливовим європейським політиком.

У період князювання Ярослава активізувалися процеси перетворення ранньофеодальної держави у феодальну.

Подальший розвиток одержала постійна структура місцевого управління у вигляді намісництва. З ім'ям Ярослава пов'язане створення першого писаного зводу законів Київської Русі «Руської правди», який регламентував внутрішньодержавні феодальні відносини.

Продовжуючи лінію Володимира на активну» християни-зацію Русі, Ярослав не тільки зводив численні монастирі і храми, але і вперше вивів російську православну церкву з-під впливу Візантії. У

1051 р. князь самостійно призначив її главою митрополита Іларіона без повідомлення про це константинопольського патріарха.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.