Тема 4. ПСИХОЛОГІЯ ПРОФЕСІЙ

4.1. Поняття професійної діяльності, спеціальності, посади. Трудовий пост в організації та його компоненти

Основним об'єктом психології праці є професійна діяльність. Вивчення ж суб'єкта праці буде залежати від того, яке значення вкладається в терміни «професійна діяльність», «професія», «спеціальність», «посаду» і т.п. Психологія праці має визначити специфіку об'єкта своїх досліджень, так як професійна діяльність вивчається та іншими науками. Зокрема, Е.А. Климов зазначає, що «у феномені професії споконвічно приховані події, що є предметом і загальної, і соціальної психології». Рішення будь-якої практичної задачі в області психології праці грунтується на розумінні особливостей конкретної професійної ситуації, змісту виконуваної людиною трудової діяльності.

Поняття «праця» нерозривно пов'язане з поняттям «професія». Праця - це суспільно необхідна діяльність людини, потребує зусиль у досягненні певних цілей, результатів. Завдання (завдання) - одиниця праці, яка передбачає виконання трудових дій. Професія в широкому сенсі слова - це область суспільного розподілу праці, в якій створюються певні продукти, що мають споживчу вартість; сам процес трудової діяльності, його своєрідність; необхідна професійна кваліфікація та рівень компетентності працівників; усвідомлення людиною своєї приналежності до професійного співтовариства (професійна ідентичність). Розрізняють такі значення поняття професії (за Е. А. Климову).

1. Професія як спільність людей, що займаються близькими проблемами і провідних приблизно однаковий спосіб життя. Рівень життя може відрізнятися у професіоналів з різним ступенем успішності, але базова система цінностей у представників даної професії приблизно однакова, що й дозволяє їм говорити про когось зі своїх колег як про більш-менш відбувся фахівця.

2. Професія як область докладання зусиль пов'язана з виділенням (і уточненням) самого об'єкта і предмета професійної діяльності. Тут також вирішується питання про те, в яких сферах життєдіяльності людина може реалізувати себе як професіонал.

3. Професія як діяльність і область прояви особистості. Часто забувають про те, що професійна діяльність дозволяє не просто виробляти якісь товари або послуги, але перш за все вона дає можливість людині реалізувати свій творчий потенціал і створює умови для розвитку цього потенціалу.

4. Професія як історично розвивається. Природно, сама професія змінюється в залежності від зміни культурно-історичного контексту, і, на жаль, можливі ситуації, коли початковий сенс професії може суттєво перекручуватися.

5. Професія як реальність, творчо формується самим суб'єктом праці. Це означає, що навіть культурно-історична ситуація (епоха) не є тотально домінуючою, оскільки багато що залежить від конкретних фахівців. Саме вони повинні самі визначати місце своєї професії (і свою особисту «місію») в суспільній системі, а не просто виконувати роботу «по інструкції». Саме завдяки конкретним фахівцям дана наука і дана практична сфера розвиваються. Справжнє велич того чи іншого професіонала визначається тим, наскільки він зумів сприяти розвитку своєї науки не стільки «завдяки» сформованим обставинам (і соціально-економічних умов), скільки «всупереч» цим обставинам. Ідеальним варіантом творчої самореалізації в професії є ситуація, коли працівник навіть несприятливі обставини вміє використовувати на благо.

Н.С. Пряжников, О.Ю. Пряжникова виділяють наступні основні характеристики професії. По-перше, це обмежений вид трудової діяльності внаслідок історичного поділу праці, по-друге, суспільно корисна діяльність (хоча чіткого критерію корисності не існує, але інтуїтивно навіть прості люди прекрасно розуміють, від якого працівника більше користі, а від якого - менше); по-третє, це діяльність, що передбачає спеціальну підготовку;

по-четверте, діяльність, виконувана за певну винагороду, моральне і матеріальне, що дає людині можливість не тільки задовольняти свої нагальні потреби, а й є умовою його всебічного розвитку, по-п'яте, це діяльність, що дає людині певний соціальний і суспільний статус (те, чим людина займається, справа людини, його робота - його головна «візитна картка»).

Нарешті, можна згадати визначення професії, дане ще в 1913 р. С.М. Богословським: «Професія є діяльність, і діяльність така, за допомогою якої дана особа бере участь у житті суспільства і яка служить йому головним джерелом матеріальних засобів для існування», але за умови, що ця діяльність «визнається за професію особистим самосвідомістю даної особи». Остання обставина дозволяє зрозуміти найголовнішу психологічну характеристику професії - ставлення конкретного працівника до даної роботи як до своєї професії.Зауважимо, що таке розуміння професії було запропоновано С.М. Богословським задовго до Е. Фромма, який пізніше розмірковував про «відчуженому характер», коли людина не сприймає свою роботу як особистісно значущу.

Зовнішня характеристика професійної діяльності здійснюється через поняття суб'єкта і об'єкта праці, предмета, умов і засобів діяльності. Предмет праці - це сукупність речей, процесів, явищ, з якими суб'єкт в ході діяльності практично чи подумки взаємодіє.Засоби праці - сукупність знарядь, здатних посилити можливості людини розпізнавати особливості предмета праці і впливати на нього.Умови праці - система соціальних, психологічних, санітарно-гігієнічних і фізичних характеристик діяльності.

Внутрішня характеристика діяльності передбачає опис процесів та механізмів її психічної регуляції, її структури та змісту, а також операційних засобів її реалізації.

Спеціальність конкретизується у професії. Професія - це група споріднених спеціальностей (наприклад, професія - лікар, спеціальність - лікар-терапевт; професія - вчитель, спеціальність - вчитель математики; професія - психолог, спеціальність - педагог-психолог). Під спеціальністю розуміється також різновид професійної освітньої програми в навчальному закладі.

Кваліфікація - це рівень професійної майстерності. Традиційно виділяють формальну кваліфікацію, виражену в офіційно фіксованих розрядах, класах, звання, категоріях, і реальну кваліфікацію, тобто той рівень майстерності, який дана людина може дійсно проявити. Нерідко неузгодженість між реальною та формальною кваліфікацією конкретного працівника лежить в основі багатьох виробничих конфліктів. Терміном «кваліфікація», з одного боку, позначають вимоги професії до знань і вмінь працівника, необхідним для виконання трудових завдань. З іншого боку, кваліфікація - це характеристика освоєних людиною спеціальних знань і умінь.Нормативно заданий зміст кваліфікації фахівця визначається в державних стандартах його підготовки. Людина, що пройшла курс професійної підготовки та отримав документ про його успішне завершення, набуває певну кваліфікацію. Наприклад, в дипломі спеціаліста-психолога вказується кваліфікація «Психолог. Викладач психології ». Таким чином, кваліфікація характеризує сукупність спеціальних знань і умінь, які можна придбати в процесі професійного навчання.

Люди можуть у різній мірі бути компетентними по відношенню до певного кола обов'язків. Виділяють такі види компетентності: а) спеціальну (професійну) компетентність - уміння виконувати професійні завдання на високому рівні; б) соціальну компетентність - володіння людиною комунікативними навичками, вміннями ефективно працювати спільно, в) особистісну та індивідуальну компетентність - володіння прийомами особистісної саморегуляції, саморозвитку, протидії професійної деформації особистості; готовність до професійного росту, особистісний ресурс професійного успіху (А. К. Маркова).

Посада є більш розмитим і плутаним поняттям, тому дати його визначення складніше. Наприклад, іноді під посадою розуміють різновид керівної роботи. Інший раз посаду збігається з розумінням кваліфікації (старший, молодший співробітник). Більш поширеним є розуміння посади як будь фіксованого роботи і професії з чітко окресленим колом посадових обов'язків.

Виділення і розгляд поняття трудового поста і його структури важливо для уточнення виробничого сенсу окремої професійної діяльності. Трудовий пост - це позбавлене певної конкретності, багатовимірне, різно-і многопрізнаковое системне утворення, основними складовими якого є: цілі, уявлення про результат праці; заданий предмет праці; система засобів праці; система професійних службових обов'язків; система прав працівника; виробниче середовище (предметні та соціальні умови праці). Наприклад, робоче місце листоноші визначається не його конкретним місцем (стіл і стілець) в конкретному приміщенні, а цілою системою різноманітних умов, які забезпечують виконання його основних обов'язків (а не просто «відсиджування» на конкретному стільці і по суті імітація роботи).Трудових постів в організації стільки, скільки в ній працює людей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Принципи і методи діагностики та корекції функціональних станів	\|	Психологічна структура професійної діяльності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.